Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 37/5005/8505/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А.- головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 рокуу справі№ 37/5005/8505/2012господарського судуДніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроленд" про стягнення 112 608 грн. 59 коп. за участю представників: від позивача: Журавель О.В., від відповідача: Мішукова Т.А. ВСТАНОВИВ:

ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "Дніпроленд" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 83202,24 грн. пені та 29406,35 грн. 7% штрафу на підставі п.4.3 договору №100806187 від 20.08.2010. Позов обгрунтовано тим, що відповідачем не виконано своєчасно та належним чином зобов'язання з надання послуг в галузі архітектури.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2013 у справі №37/5005/8505/2012 (суддя Кеся Н.Б.), залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 18.02.2014 (судді: Білецька Л.М. - головуючий, Виноградник О.М., Тищик І.В.), в задоволені позовних вимог відмовлено.

Господарські суди виходили з того, що роботи за першим та другим етапом календарного плану відповідач виконав. Послуги із розроблення та погодження землевпорядної документації по земельних ділянках, пов'язані з викупом згідно з п.11.1 договору не включаються до складу послуг виконавця; а роботи по земельним ділянкам, які знаходяться у власності інших осіб у відповідності до п.3.8 договору є зупиненими. Суди встановили відсутність вини відповідача у невиконанні 3 та 4 етапів робіт.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник, зокрема, зазначає, що судами належним чином не досліджено обставини справи та не надано оцінки усім доводам позивача. Також суди застосовуючи ст.35 ГПК України не врахували, що у справі №32/5005/9446/2012-5023/5106/12 встановлено лише факт надання послуг за першим та частково за другим етапами, а не своєчасність виконання зобов'язань.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 у справі №37/5005/8505/2012 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі №37/5005/8505/2012 у зв'язку з прийняттям рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 №1, яким затверджено персональний склад колегій суддів, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.08.2010 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" як замовником та ТОВ "Дніпроленд" як виконавцем укладено договір №100806187, за яким виконавець зобов'язався надати замовнику послуги в галузі архітектури.

Згідно п.1.3 договору послуги надаються позивачем відповідно до узгодженого з відповідачем календарного плану та узгодженого кошторису.

Договором визначено чотири етапи надання послуг:

- польові роботи та камеральна обробка даних;

- отримання дозволів на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування;

- отримання вихідних даних для проектування та погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування;

- затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування та отримання державних актів.

Строк дії договору сторони передбачили до 31.07.2012.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили строк виконання послуг до 30.06.2012.

За п.3.8 договору у випадку, якщо за результатами наданих послуг буде виявлено, що деякі земельні ділянки, які наведені у додатку №1 до договору, знаходяться у приватній власності, строк надання послуг за договором, зазначений у календарному плані та п. 3.3 договору зупиняється з моменту отримання замовником відповідного розпорядження (рішення) органу виконавчої влади (місцевого самоврядування) про викуп земельних ділянок для суспільних потреб. Перебіг строку надання послуг за договором поновлюється з моменту набуття права власності держави чи територіальної громади на викуплені земельні ділянки та надання замовником виконавцю відповідних матеріалів, необхідних для подальшої розробки проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у постійне користування. У випадку, якщо за результатами наданих послуг буде виявлено, що деякі земельні ділянки, які наведені у додатку №1 до договору, знаходяться у користуванні громадян або юридичних осіб на правах оренди чи постійного користування, строк надання послуг за договором, зазначений у календарному плані та п. 3.3 договору, зупиняється з моменту отримання замовником вихідних даних Державного земельного кадастру для проектування об'єкту. Перебіг строку надання послуг за договором поновлюється з моменту отримання замовником письмової згоди землекористувача на вилучення у нього земельної ділянки, засвідченої нотаріально згідно ст.123 Земельного кодексу України. За умов, зазначених у цьому пункті, термін дії договору автоматично є пролонгованим на строк зупинення надання послуг за договором.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що за прострочення надання послуг, надання меншої кількості послуг, ніж передбачено цим договором, відмову від надання послуг в обсягах та за ціною, що вказані в договорі, виконавець сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості цих обсягів за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарські суди попередніх інстанцій, застосувавши ст.35 ГПК України, врахували судові рішення по справі №32/5005/9446/2012-5023/5106/12 за позовом ТОВ "Дніпроленд" до ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" про стягнення 298676,18грн., зобов'язання підписати акти виконаних робіт та розірвання договору. Судом у вказаній справі встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Дніпроленд" проведено повний комплекс робіт, передбачених етапом №1. На виконання умов етапу №2 календарного плану ТОВ "Дніпроленд" передано замовнику для підписання, реєстрації та направлення на ім'я голови Дніпропетровської облдержадміністрації клопотань про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою по 43 земельним ділянкам. При цьому відбулась затримка передачі замовнику для підписання актів приймання-передачі виконаних робіт, оскільки замовник не надав дозвільних матеріалів по 37 земельним ділянкам, які знаходяться у власності та користуванні громадян.

Частиною першою статті 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За ч.3. ст.220, ст.221 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

За ст.123 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент укладання між сторонами договору №100806187 від 20.08.2010, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Тобто, як вбачається, обов'язковою умовою виготовлення проекту землеустрою є надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору на відповідача покладається обов'язок підготувати проекти клопотань замовника до відповідних органів "про надання дозволу на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування". З вказаних умов договору вбачається, що саме замовник має звертатись до вказаних органів для отримання дозволу на виконання проектів землеустрою.

Судами встановлено, що клопотання про надання відповідних дозволів було направлено, але дозволу так і не було отримано, що унеможливило виконання відповідачем наступних етапів робіт, а тому відповідач не може нести відповідальність за не розроблення проекту землеустрою.

Крім того, судами встановлено, що за п.1.11 договору до складу послуг виконавця не включаються послуги щодо розроблення та погодження землевпорядної документації з питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності. За положеннями п.3.8 договору роботи за земельними ділянками, які знаходяться у власності або користуванні інших осіб, є зупиненими.

З огляду на це, суди дійшли висновку, що невиконання робіт за земельними ділянками, які знаходяться у власності або користуванні інших осіб, сталося не з вини останнього.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Касаційна інстанція звертає увагу, що положення частини 3 ст. 26 Закону України "Про землеустрій", на які посилається скаржник у скарзі, не набули чинності на момент виникнення спірних правовідносин.

Господарські суди встановили відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу і правильно застосували до спірних відносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 у справі №37/5005/8505/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко