Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 5008/340/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 рокуу справі№ 5008/340/2012господарського судуЗакарпатської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса"прозміну способу виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 рокуза позовомЛіквідатора Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк"до Публічного акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса"простягнення 1 617 000 грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 94 413, 96 грн. - нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 125 660, 84 грн. - нарахованої пені за несвоєчасне погашення суми отриманого кредиту, 78 328, 49грн. - нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 16 170 грн. - штрафу за несвоєчасне погашення суми отриманого кредиту та 7 099,29 грн. - штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами) за Кредитним договором № КЛЮ - 15/2008 від 25.04.2008 року (з внесеними змінами та доповненнями)

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Ткачук Н.Ф. дов. № 2338/2 від 02.12.2013 року,- відповідача:не з'явився,- ТОВ "Брокінвестгруп":Шевченко І.В. керівник.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року позовні вимоги ліквідатора акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" - Архипової Ліани Миколаївни в особі Відділення № 22 Акціонерного комерційного банку "Східно -Європейський банк" задоволено: стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Машинобудівний завод "Тиса" на користь акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" загальну суму 2 565 214, 75грн. (з якої сума 1 617 000грн. - простроченої заборгованості по кредиту, сума 763 956, 54грн. - нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, сума 124 974, 16грн. - нарахованої пені за несвоєчасне погашення суми отриманого кредиту, сума 37 377, 02грн. - нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, сума 16 170 грн. - штрафу за несвоєчасне погашення суми отриманого кредиту та сума 5 737, 03грн. - штрафу за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами) за Кредитним договором № КЛЮ-15/2008 від 25.04.2008 року (з внесеними змінами та доповненнями). Розстрочене виконання рішення у загальній сумі 2 565 214, 75грн. на шість місяців, із сплатою: суми 427 536, 00грн. до 15.02.2013 року; суми 427 536, 00 грн. до 15.03.2013 року; суми 427 536, 00грн. до 15.04.2013 року; суми 427 536, 00 грн. до 15.05.2013 року; суми 855 070, 75грн. до 15.06.2013 року.

В листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Машинобудівний завод "Тиса" (далі за текстом - ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса") звернулось до господарського суду Закарпатської області із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 02.12.2013 року, на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, заяву боржника ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" № 1/601 від 07.11.2013 року про зміну способу виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року у справі № 5008/340/2012 задоволено: змінено спосіб виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року у справі № 5008/340/2012 звернувши стягнення на майно ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса".

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02.12.2013 року у справі № 5008/340/2012 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" в задовленні заяви про зміну способу виконання рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02.12.2013 року у справі № 5008/340/2012 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі за текстом - ТОВ "Брокінвестгруп") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02.12.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року у справі № 5008/340/2012 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року у справі № 5008/340/2012, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.03.2014 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду касаційної скарги і вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 20.03.2014 року на підставі клопотання ТОВ "Брокінвестгруп" та у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача.

ТОВ "Брокінвестгруп" звернулось до Вищого господарського суду України із заявою про заміну сторони у справі, в задоволенні якої колегією суддів відмовлено з огляду на його невідповідність вимогам ст. 25 Госоподарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 у справі № 5008/340/2012 про стягнення заборгованості на загальну суму 2 565 214, 75 грн. видано наказ від 17.01.2013 року, проте відповідач рішення суду протягом десяти місяців не виконував.

На підставі наказу, державним виконавцем постановою від 21.10.2013 року відкрито виконавче провадження № 40317410 про стягнення з ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" на користь АКБ "Східно-Європейський банк" грошових коштів на суму 2 565 214, 75 грн. за кредитним договором № КЛЮ-15/2008 від 25.04.08 та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 28.10.2013, однак судами досліджено, що докази сплати заборгованості у встановлений строк - відсутні.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 07.11.2013 року відповідачем було подано заяву про зміну способу виконання рішення суду, у зв'язку з тим, що коштів на рахунку боржника недостатньо для сплати заборгованості та виконання рішення суду у встановлений спосіб.

Так, судами встановлено, що відповідач звертаючись із заявою про зміну способу виконання рішення суду, в якості доказів, які підтверджують не можливість виконання ним рішення суду від 04.12.2012 року у визначений ним спосіб вказав про відсутність грошових коштів на його рахунку в обсязі, достатньому для виконання рішення суду, а саме надав: звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2013 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2013 року та витяг з банківських рахунків, відкритих відповідачем в АТ "Комінвестбанк" про залишок коштів станом на 04.11.2013, які направляються на сплату першочергових платежів до бюджету, цільових фондів та оплату заробітної плати.

Задовольняючи заяву ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса", суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 121 ГПК України, виходили з того, що боржник - ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" знаходиться в скрутному матеріальному становищі, а подані докази на підтвердження відсутності достатніх коштів для виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року свідчать про наявність підстав для зміни способу виконання вказаного рішення.

Крім того, судами звернуто увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду не зазначено, на яке саме майно звернено стягнення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.

Як вбачається з матеріалів поданої касаційної скарги, 13.12..2013 року акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк", ТОВ "Брокінвестгруп" та Національний банк України уклали договір № 32-Л про передання в управління непроданих активів, згідно п. 1.1. якого установник управління (акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк") передає в управління управителеві активів (ТОВ "Брокінвестгруп"), наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (далі - активи), а управитель приймає в управління активи і зобов'язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління (далі - вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 до цього Договору. Вигодонабувачами за Договором є кредитори установник управління, які на дату підписання Договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління (далі - перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено в додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору управитель є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється цим Договором і законодавством України.

Згідно положень ст. 1029 Цивільного кодексу України договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1043 Цивільного кодексу України управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Управитель відповідає за завдані збитки, якщо не доведе, що вони виникли внаслідок непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача..

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачено ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до ч. 2 якої стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкції про проведення виконавчих дій, яка розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження", визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до п. 5.1.3. за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (додаток 36).

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вказані норми права не було враховано судами попередніх інстанцій у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Положеннями ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення приписів ст. 43 ГПК України, не було досліджено наявність коштів у боржника на інших рахунках для можливості виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що боржником не було доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що обслуговуючий боржника банк, довідка якого наявна в матеріалах справи, є єдиним, а також не з'ясовано наявність або відсутність рахунків в інших установах банку.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано всіх необхідних обставин справи, які необхідні для застосування положень ст. 121 ГПК України, а саме наявності виняткових випадків для зміни способу виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.12.2012 року.

З огляду на приписи ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ПАТ "Машинобудівний завод "Тиса" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року у справі № 5008/340/2012 задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 02.12.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року у справі № 5008/340/2012 скасувати.

3. Матеріали справи № 5008/340/2012 направити на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко