ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/9233/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Грека Б.М.,за участю представників сторін позивача - Богдан С.В.; відповідача - Громніцький Ю.П.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від16.05.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід22.06.2015у справі№ 910/9233/15за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"доПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провизнання договору укладеним

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ "Сумигаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") про визнання договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України укладеним на умовах наведених ПАТ "Сумигаз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9233/15 за позовом ПАТ "Сумигаз" до ПАТ НАК "Нафтогаз України" про визнання договору укладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М. О.) від 22.06.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В. О., судді Синиця О. Ф., Мартюк А.І.) від 16.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2015, ПАТ "Сумигаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 01.10.1997 № 254, Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285. При цьому ПАТ "Сумигаз" посилається на те, що у ПАТ НАК "Нафтогаз України" відсутня об'єктивна можливість самостійно забезпечити експлуатацію складових ЄГТСУ (вісдсутні ліцензії на постачання та розподіл природного газу, відповідна газові служби тощо).

Також скаржник посилається на порушення господарськими судами ст. 179 ГК України, ч.ч. 3, 5 ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт", ст. 41 Закону України "Про ринок природного газу", розділу ІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Окрім того, ПАТ "Сумигаз" посилається на те, що судами попередніх інстанцій попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки взято до уваги лише доводи відповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України (колегія суддів у складі: головуючий суддя Полянський А. Г., судді Божок В. С., Мачульський Г. М.) від 20.09.2016 касаційну скаргу ПАТ "Сумигаз" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.10.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Вищого господарського суду України від 27.09.2016 № 08.03-04/4522 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із звільненням судді А. Г. Полянського згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9233/15 в результаті якого, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27.09.2016 для розгляду касаційної скарги ПАТ "Сумигаз" у справі № 910/9233/15 визначено колегію суддів у складі: суддя В. І. Студенець - головуючий, судді Б. М. Грек, В. В. Палій.

На адресу суду 12.10.2016 від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ "Сумигаз", в якому відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У засіданні суду, призначеному на 12.10.2016 оголошено перерву до 19.10.2016.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами ПАТ "Сумигаз" є суб'єктом господарювання, основними видами діяльності якого є постачання та розподіл природного газу за регульованим тарифом, які проводяться згідно Статуту товариства та норм чинного законодавства на підставі виданих ліцензій - Ліцензія серія АЕ №295554 від 27.03.2015 на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, Ліцензії серія АЕ №295555 від 27.03.2015 на постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

На замовлення та за кошти ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - збудований міжселищний газопровід Недригайлів-Курмани Недригайлівського району Сумської області, який входить до складу Єдиної газотранспортної системи України (далі - ЄГТСУ).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Сумигаз" зазначає, що з 01.01.2013 набули чинності зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI, згідно з якими експлуатація складових ЄГТСУ здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами (ч.5 ст.7-1). Власники складових ЄГТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.

У зв'язку із наведеним, ПАТ "Сумигаз" наголошує, що оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є власником складових ЄГТСУ та при цьому не є газотранспортним або газорозподільним підприємством він за положеннями частини 4 та 5 статті 7-1 Закону № 2467-VI зобов'язаний укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію складових газотранспортної системи.

Зазначений договір укладається відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання енергетики України від 07.03.2013 № 228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)".

Предметом спору у даный справы э матерыально-правова вимога ПАТ "Сумигаз" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України укладеним на умовах наведених ПАТ "Сумигаз".

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" від 22.06.2012, який набрав чинності 01.01.2013, було доповнено Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" статтею 71, положеннями якої, передбачено, що власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 № 228 затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Пункт 4 вищевказаної постанови НКРЕ передбачає, що ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2013 року, але не раніше дня її офіційного опублікування. Дана постанова НКРЕ була опублікована та набрала чинності 12.04.2013.

Разом з тим, Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а Постанова НКРЕ від 07.03.2013 № 228 втратила чинність з 27.11.2015.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, принцип свободи договору передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що законодавство, чинне на час розгляду справи, не містило прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем виключно договори на експлуатацію належних відповідачу складових ЄГТСУ.

Таким чином, відповідач як власник складових ЄГТСУ не був обмежений законодавством у розпорядженні належними йому складовими ЄГТСУ шляхом укладання виключно договору на їх експлуатацію: такі складові можуть, зокрема, бути передані у користування або у господарське відання чи у власність газорозподільному/газопостачальному підприємству.

При цьому діяльність ПАТ "Сумигаз" з розподілу природного газу регулюється Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12 (далі - Ліцензійні умови).

Пунктом 2.1.1. Ліцензійних умов передбачено, що однією з достатніх підстав для провадження господарської діяльності з розподілу природного газу є наявність у ліцензіата (в даному випадку ПАТ "Сумигаз") розподільних мереж, які перебувають у його власності чи користуванні. Вимог щодо передачі складових ЄГТСУ у експлуатацію на підставі Типового договору, затвердженого НКРЕ, Ліцензійні умови не містять.

З огляду на наведені законодавчі положення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладання договору на експлуатацію складових ЄГТСУ відповідно до Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228, не було єдиною виключною обов'язковою умовою регулювання відносин між сторонами, пов'язаних з використанням газорозподільними об'єктами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки спірний договір на експлуатацію складових ЄГТСУ, визнання укладеним якого є предметом спору у даній справі, не базується на державному замовлені; не є обов'язковим для укладання в силу прямої норми закону; жодних попередніх домовленостей та/або угод щодо укладання спірного до сторони не заключали, тому відсутні правові підстави зобов'язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Сумигаз", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення, а .постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015 у справі № 910/9233/15 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Грек Б.М.