Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 910/16542/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О. (доповідач),суддівГольцової Л.А., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.04.2014у справі№ 910/16542/13 господарського суду міста Києваза позовомрегіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесконтракт",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча",пророзірвання договору оренди та повернення майназа участю представників сторін:

від позивача: Дудник А.О., дов. від 08.01.2014

від відповідача: Утіралов Т.Л., дов. від 03.02.2014

від третьої особи: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській області звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесконтракт" про розірвання договору оренди № 1311 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 31.08.2012, укладеного між сторонами у справі, та зобов'язання повернути державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 283,4 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22, шляхом передачі його балансоутримувачу - головному навчальному центру "Зелена Буча" та підписання акту приймання-передачі майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов зазначеного договору оренди, зокрема п. 5.8., в частині своєчасного страхування орендованого майна та погодження переліку страхових ризиків з балансоутримувачем такого майна - третьою особою у справі, що, на думку позивача, є істотним порушенням договору оренди та є підставою для його розірвання в судовому порядку відповідно до ст.ст. 651, 782, 783 ЦК України та п. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та повернення орендованого майна балансоутримувачу згідно ст. 785 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2013 (суддя Трофименко Т.Ю.) в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Корсакова Г.В., Рєпіна Л.О.) апеляційну скаргу регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди та повернення орендованого за вказаним договором майна відсутні, оскільки порушення, допущені відповідачем при виконанні умов договору в частині несвоєчасного укладення договору страхування орендованого майна та непогодження страхових ризиків з балансоутримувачем, на які послався позивач в обґрунтування вимог, не є істотними порушеннями умов договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

В касаційній скарзі регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській області просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 31.08.2012 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Київській області (орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізконтракт" (орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 1311 (далі за текстом - договір оренди), відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. якого позивач передає, а відповідач приймає з метою розміщення їдальні в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, загальною площею 283,3 кв.м., що розміщено за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22 та перебуває на балансі Головного навчального центру "Зелена Буча", вартість якого згідно зі звітом про оцінку станом на 31.03.2012 становить 1381 000,00 грн. без ПДВ, в т.ч. ПДВ - 276 000 грн.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

На виконання умов договору оренди 31.08.2013 між сторонами договору та балансоутримувачем (третя особа) підписано акт приймання-передачі державного майна, а саме: частини нежитлового приміщення площею 283,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22.

Пунктом 10.1. договору оренди сторони визначили строк дії договору: на 2 роки 11 місяців, що діє з 31.08.2012 до 30.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Розділом 5 договору оренди сторони визначили обов'язки орендаря та зокрема пунктом 5.8. договору передбачили обов'язок орендаря протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення, а також постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим, та погоджувати перелік страхових ризиків орендованого майна з балансоутримувачем - вигодонабувачем за договорами страхування, а умови договору страхування - з орендодавцем.

Згідно зі ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору (п.1 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 та ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди, зокрема щодо державного майна - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

09.08.2013 робочою групою Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області проведено перевірку стану та відповідності напряму використання за цільовим призначенням об'єкту оренди - нежитлового приміщення, площею 283,4 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22. За результатами перевірки встановлено факт порушення відповідачем умов пункту 5.8. договору оренди, а саме: здійснення страхування орендованого майна з простроченням встановленого п. 5.8. для виконання цього обов'язку місячного терміну, а також не погодження з балансоутримувачем переліку страхових ризиків орендованого майна.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 8.2. договору оренди № 1311 від 31.08.2012 передбачено право орендодавця виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

За твердженням позивача, порушення відповідачем п. 5.8. договору оренди є істотним, та є підставою для розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов договору оренди 16.10.2012 (тобто з порушенням встановленого п. 5.8. договору місячного терміну) між відповідачем, як страхувальником, та публічним акціонерним товариством "ПРОСТО страхування", як страховиком, укладено договір добровільного страхування майна № 1210282 та 09.08.2013 та додаткову угоду до нього. Предметом вказаного договору страхування є згідно п. 1.1. та п. 5 майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням заявленим на страхування майном, а саме: конструктивними елементами приміщення (будівлі) загальною площею 283,4 м.кв., що знаходиться з адресою: Київська область, м. Буча, вул. Інститутська, 22, тобто майна, яке є предметом договору оренди. Строк дії зазначеного договору страхування згідно з п. 6 закінчився 16.10.2013.

12.10.2013 відповідачем укладено з публічним акціонерним товариством "Страхова компанія" ПРОВІДНА" договір добровільного страхування майна суб'єктів господарської діяльності та відповідальності перед третіми особами № 11/1136861/1044/13, яким розширено перелік страхових ризиків, порівняно із змістом попереднього договору страхування та додаткової угоди від 09.08.2013 до договору із ПАТ "ПРОСТО страхування" № 1210282 від 16.10.2012.

При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про понесення орендарем (позивачем) та балансоутримувачем (третьою особою) шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щодо своєчасного укладення договору страхування та погодження страхових ризиків з балансоутримувачем, тобто матеріали справи не містять доказів того, що таке порушення відповідачем умов договору призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції, що порушення допущені відповідачем при виконанні умов договору оренди не є істотними в розумінні ст. 651 ЦК України та не можуть бути підставою для розірвання Договору оренди та задоволення позовних вимог у даній справі.

З огляду на викладене, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 910/16542/13 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Гольцова

В. Саранюк