Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.05.2014 року у справі №910/12281/13
Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №910/12281/13
Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №910/12281/13
Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №910/12281/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/12281/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників : ПАТ "ДОК-3" - Мотузюк Б.М.; КП "Київський метрополітен" - Ковтуна Т.О.; Генеральної прокуратури України

- Клюге Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну

скаргу ліквідатора ПАТ "ДОК-3" Степанова О.Ю.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від

18.03.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 за заявою ПАТ "ДОК-3" в особі ліквідатора Степанова О.Ю. до ТОВ "Промислово - інвестиційний союз", за участю третіх осіб: КП "Київський метрополітен", Прокуратура м. Києва, ПАТ "Акціонерний комерційний Банк "Київ" про визнання правочину недійсним по справі № 910/12281/13 за заявою ПАТ "Акціонерний комерційний Банк "Київ" до ПАТ "ДОК-3" про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 порушено провадження по справі № 910/12281/13 про

банкрутство ПАТ "ДОК-3", за загальною процедурою, за Законом України

"Про відновлення платосроможності боржника або визнання його

банкрутом", в редакції, чинній з 19.01.2013.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.09.2014 по справі № 910/12281/13 визнано ПАТ "ДОК-3" банкрутом, відкрито ліквідаційну

процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

В жовтні 2014 ліквідатор ПАТ "ДОК-3" Степанов О.Ю. звернувся з заявою до господарського суду у справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3", на підставі ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до ТОВ Промислово -

інвестиційний союз" про визнання недійсним правочину - договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009, що укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ Промислово - інвестиційний союз" (а.с.6-11).

Ліквідатором ПАТ "ДОК-3" Степановим О.Ю. 08.12.2014 подано до

суду заяву про зміну підстав заяви про визнання правочину недійсним

(а.с.104-107).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.12.2014 залучено до

участі у справі № 910/12281/13 в якості третіх осіб без самостійних вимог,

на стороні ПАТ "ДОК-3" : КП "Київський метрополітен", Прокуратуру

м. Києва, ПАТ "Акціонерний комерційний Банк "Київ" (а.с. 120-124).

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 по справі № 910/12281/13 /суддя Пасько М.В./ відмовлено ліквідатору ПАТ "ДОК-3" арбітражному керуючому Степанову О.Ю. у задоволенні заяви про визнання договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 по справі № /колегія суддів у складі : Пантелієнко В.О., Верховець А.А., Остапенко О.М. / ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, ліквідатор ПАТ "ДОК-3" Степанов О.Ю. просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та ухвалу Господарського

суду м.Києва від 12.02.2015, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення по справі, яким визнати договір відступлення права вимоги від 27.11.2009 недійсним.

ТОВ "Промислово - інвестиційний союз" у відзиві на касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення

першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на те, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог,

які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2009 між ВАТ "ДОК-3" (первісний кредитор) та ТОВ "Промислово - інвестиційний союз" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до

умов якого, первісний кредитор на умовах цього договору передає

(відступає) , а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (КП "Київський метрополітен"), що належало первісному кредиторові за забов"язанням боржника, відповідно до п.1.1 цього договору (а.с.14-16).

Згідно п.1.1. договору зобов'язанням боржника є грошове зобов'язання

КП "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, що виникло на підставі п.2.7., п.3.1 Договору №158 -ДБМ щодо врегулювання земельно - майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та

Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м.Києві, укладеного

29.12.2008 між Первісним кредитором та боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що розмір зобов'язання КП "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, на момент підписання цього договору становить 40 022 913,95 грн.

Відповідно до п.3.1., п.3.2 договору первісний кредитор протягом 3-х календарних днів з дня укладання цього договору передає новому кредитору правовстановлюючі документи, пов'язані з відступленням права вимоги та всю наявну інформацію, необхідну для здійснення права вимоги за зобов'язання боржника, а новий кредитор перераховує первісному кредиторові грошові кошти в сумі 40 022 913,95 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, право вимоги до позивача за зобов'язанням переходить до ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" з моменту підписання цього договору.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Заява ліквідатора боржника про визнання правочину недійсним, подана

до суду на підставі ч.2 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та мотивована

тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог Закону, зокрема,

з боку ВАТ "ДОК-3" підписаний Камінецьким С.М., з перевищенням своїх повноважень, без погодження із Спостережною Радою Товариства, що передбачено Статутом ВАТ "ДОК-3", і вказані обставини підтверджуються вироком Подільського районного суду м.Києва від 12.12.2013 по справі №758/15968/13-к, а тому даний договір не відповідає вимогам ст.ст.92, 203, 215 ЦК України і повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України (а.с.104-107).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009 укладений уповноваженими особами, що підтверджується матеріалами справи, крім того, дії ВАТ "ДОК-3" по виконанню спірного правочину свідчать про схвалення даного договору, згідно ст.241 ЦК України, оспорювана угода спрямована на досягнення мети, її зміст відповідає вимогам чинного законодавства, даний договір виконаний сторонами, а тому підстав для визнання його недійсним не має.

Але з такими висновкам суду як першої так і апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Відповідно до ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009 є договором заміни кредитора у зобов'язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

Відповідно до ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Частиною ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, з боку ВАТ "ДОК-3" спірний договір про відступлення права вимоги підписано Головою Правління Камінецьким С.М., а з боку ТОВ "Промислово - інвестиційний союз" - директором Нєреєсовим Е.О. (а.с.15 ).

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що зазначений договір укладений генеральним директором ПАТ "ДОК-3", є таким, що суперечить фактичним обставинам справи (абзац.3 а.с. 175).

Відповідно до умов спірного договору уступки права вимоги, до нового кредитора перейшло право вимоги до КП "Київський метрополітен" за зобов'язанням по Договору №158 -ДБМ від 29.12.2008, згідно з п.8.6. якого, сторони передбачили можливість відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за умови письмового погодження іншою стороною.

Як вбачається із матеріалів справи, питання щодо правомірності договору відступлення права вимоги від 27.11.2009 було предметом розгляду по справі №13/492 Господарського суду м.Києва.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.04.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 по справі №13/492, задоволені позовні вимоги КП "Київський метрополітен" та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладеного між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства.

ТОВ "Промислово - інвестиційний союз" 21.11.2011 звернулось до господарського суду м.Києва з заявою про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 по справі №13/492 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 по справі №13/492, дану заяву ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 по справі №13/492 скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладеного між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз".

Переглядаючи рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 по справі №13/492 за нововиявленими обставинами, судами як першої, так і апеляційної інстанцій, було встановлено, що укладений договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009 не суперечить вимогам чинного законодавства.

В оскаржуваній ухвалі Господарського суду м. Києва від 12.02.2015 та апеляційній постанові від 18.03.2015 відсутні посилання на судові рішення по справі №13/492.

Розглядаючи спір, суди попередніх інстанцій взагалі не звернули уваги на підстави, з яких відмовлено КП "Київський метрополітен" у задоволенні позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладеного між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" по справі №13/492.

Крім того, звертаючись до суду у справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3" із заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009, ліквідатор боржника посилався на вирок Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 по справі №758/15968/13-к (104-107) яким встановлено, що Головою Правління ВАТ "ДОК-3" Камінецьким С.М. укладено угоду відступлення права вимоги від 27.11.2009, з перевищенням його повноважень, без погодження із Спостережною Радою Товариства, в порушення вимог п.3.1.8, п.3.1.9 Статуту ПАТ "ДОК-3" (а.с. 21-27).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення дій представника юридичної особи здійснюється шляхом, зокрема, так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.) Таким чином, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від

її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

В порушенням вимог Закону, вирішуючи спір, господарським судом як першої, так і апеляційної інстанції не були перевірені обставини справи, пов'язані з укладанням спірного договору, не досліджені питання стосовно того, чи мав право голова правління ВАТ "ДОК-3" укладати від імені товариства спірний договір відступлення права вимоги, без погодження із Спостережною Радою Товариства та обставини стосовно подальшого схвалення спірної угоди, після її укладення, не перевірені обставини щодо виконання сторонами умов даного спірного договору, не було звернуто уваги на наявні судові рішення по справі №13/492.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не з'ясували дійсні обставини справи, не дали належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтували свої висновки.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ліквідатора ПАТ "ДОК-3" Степанова О.Ю. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від

18.03.2015 та ухвалу Господарського суду м.Києва від 12.02.2015 по справі

№ 910/12281/13 скасувати.

Справу № 910/12281/13 направити на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.