Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Справа № 903/193/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р.у справі№903/193/13-г господарського суду Волинської областіза позовомСільськогосподарського приватного підприємства "Рать"доДержавного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву Українипророзірвання договору на переробку давальницької сировини та повернення залишку зерна пшениці.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2014р. № 02-05/191 для розгляду справи № 903/193/13-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді Кролевець О.А., Попікова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське приватне підприємство "Рать" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" про: розірвання договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини та зобов'язання повернути 910 т 383 кг зерна пшениці 6 класу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.11.2013р. (суддя Кравчук А.М.) позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу 910 т 383 кг зерна пшениці шостого класу вартістю 1 757 039,19 грн. У задоволенні позову в частині розірвання договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору від 16.02.2010р. № 2 не здійснив переробку всього переданого йому зерна пшениці позивача, у зв'язку з чим у останнього виникло право на повернення залишку зерна пшениці, не переробленого відповідачем. Окрім цього суд виходив з того, що термін дії договору від 16.02.2010р. № 2 закінчився 31.12.2010р., а тому підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні.

Постановою Рівненького апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. (головуючий суддя Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М.) рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2013р. скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання ДП "Луцький КХП № 2" повернути СГПП "Рать" 910 т 383 кг зерна пшениці 6 класу вартістю 1 75 039,19 грн., з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання повернути залишок зерна пшениці 6 класу, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження факту передачі відповідачу зерна пшениці 3-6 класу в кількості 2 310,583 тонни для подальшої переробки та факту залишку зерна пшениці 6 класу, яку позивач просив повернути в кількості 910,383 т.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, зокрема приписів статті 837 Цивільного кодексу України, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. № 661. При цьому скаржник наголошує, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт залишку зерна пшениці 6 класу в кількості 910,383 т, яке не було перероблено відповідачем на виконання умов договору від 16.02.2010р. № 02.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предмет спору у даній справі становить вимога про розірвання договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини та зобов'язання повернути залишок зерна пшениці 6 класу у кількості 910 т 383 кг.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між ДП "Луцький КХП № 2" та СГПП "Рать" були укладені договори складського зберігання зерна від 23.07.2008р. № 04-з (з терміном дії та строком зберігання до 31.12.2008р.) та від 15.07.2009р. № 27-з (з терміном дії та строком зберігання до 31.12.2009р.).

У пунктах 6.2 вказаних договорів вказано, що зберігання зерна понад строк, встановлений цими договорами, можливе за взаємною домовленістю сторін і оформляється письмовим додатком до договорів.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що терміни дії даних договорів складського зберігання зерна закінчились та не були продовжені.

16.02.2010р. між ДП "Луцький КХП № 2" (виконавець) та СГПП "Рать" (замовник) укладено договір № 02 на переробку давальницької сировини (далі - договір), у відповідності до умов якого замовник зобов'язався передати зерно пшениці 3 - 6 класу в кількості 2 310,583 т для подальшої переробки в борошно на давальницькій основі, а виконавець зобов'язався прийняти від замовника це зерно та переробити його і видати готову продукцію.

В пункті 6.1 договору вказано, що він діє до 31.12.2010р.

Оплату послуг виконавця замовник проводить в грошовому виразі відповідно до діючої калькуляції в сумі 180,00 грн. за одну тонну переробки, вартість переробки 2 310,583 т становить 415 904,94 грн. (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.6 договору замовник проводить поставку зерна транспортними засобами за свій рахунок; присутність представника замовника при передачі зерна виконавцю обов'язкова; виконавець зобов'язався прийняти та розвантажити зерно, що поставляється замовником; втрати, що несе виконавець при розвантаженні зерна в елеватор, підробці його та передачі в цех виробництва борошна списуються в розмірі одного відсотка від загальної фізичної партії зерна замовника; видача готової продукції проводиться відповідно до правил ведення технологічного процесу (наказ Міністерства АПК від 20.03.1998р. № 83); відпуск готової продукції виконавцем замовнику буде проводитись після повної оплати за переробку, тобто надходження коштів на рахунок виконавця.

25.02.2010. між сторонами було складено акт № 337 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з переробки пшениці в кількості 2 560,362 т на суму 451 145,16 грн.

Відповідачем було виставлено до оплати за переробку 2 560,362 т пшениці рахунок від 25.02.2010р. № 497 на суму 451 145,16 грн.

Згідно з накладною від 26.02.2010р. № 523 позивачем було передано відповідачу в рахунок оплати за переробку пшениці борошно 1/г в кількості 300 763,44 кг на суму 451 145,16 грн.

У відповідності до акта (форма № 117) про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна по ДП "Луцький КХП № 2" за лютий 2010 року, який було перевірено Волинською обласною державною хлібною інспекцією, вбачається, що відповідачем було перероблено 807 873 кг зерна пшениці позивача 2А, 3А, 5Б, 6 класу.

При цьому судами попередніх інстанцій було відхилено в якості належного доказу акт про зачистку виробничого корпусу і результати переробки зерна в кількості 2 506 362 кг, який не було перевірено Волинською обласною державною хлібною інспекцією та не встановлено його достовірність.

У листі від 28.11.2011р. № 294 Волинська обласна державна хлібна інспекція повідомила ДП "Луцький КХП № 2", що державним інспектором перевірено правильність розрахунків наданого акта зачистки виробничого корпусу млина форми № 117 по СГПП "Рать" за лютий 2010 року переробленого зерна пшениці в кількості 807 873 кг згідно договору від 16.02.2010р. № 02. При цьому Інспекція зазначила, що форма № 117 складена у відповідності до нормативних документів та Правил організації та ведення технологічного процесу на борошномельних заводах, затверджених наказом Міністерства агропромислового комплексу від 20.03.1998р. № 83. Окрім цього Інспекція встановила, що згідно даних бухгалтерського обліку ДП "Луцький КХП № 2" кількість зерна пшениці 6 класу СГПП "Рать" складає 1 698 489 кг. Вказана партія пшениці 6 класу не придатна для формування помольної партії, враховуючи те, що згідно даних аналізних карток форми № 47, виданих лабораторією підприємства, масова частка клейковини цієї партії пшениці становить 8,0 %, у той час як для стандартного борошна згідно ДСТУ 46.004-99 "Борошно пшеничні. Технічні умови" необхідна мінімальна кількість клейковини 24-25 %.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що термін дії договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини закінчився 31.12.2010р. та не був продовжений сторонами.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.11.2012р. з вимогою повернути 910 т 383 кг зерна пшениці шостого класу, а в разі відсутності - відшкодувати середню ринкову вартість зерна, яка складає 1 757 040,99 грн. Вказану претензію відповідачем залишено без виконання, що слугувало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

У відповідності до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 841 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок підрядника вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідати за його втрату або пошкодження.

За приписами статті 840 Цивільного кодексу України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів у частині розгляду позовних вимог про зобов'язання повернути 910 тонн 383 кілограм зерна пшениці шостого класу вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Так під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не були належним чином перевірені доводи позивача стосовно того, відповідачем із всього обсягу переданого позивачем за договором від 16.02.2010р. № 02 на переробку зерна пшениці було перероблено лише 807,873 т зерна пшениці 2А, 3А, 5Б, 6 класу, у той час як не переробленим залишилось зерно пшениці 6 класу в кількості 1 698,489 т, яке за своїми властивостями не було придатне для переробки, залишилось на елеваторі ДП "Луцький КХП № 2" та не було повернуто позивачу, у тому числі після спливу терміну дії договору від 16.02.2010р. № 02.

При цьому слід зазначити, що місцевим судом не було наведено жодних доказів в підтвердження та обґрунтування висновку про те, що на ДП "Луцький КХП № 2" залишилось непереробленим зерно пшениці 6 класу саме в кількості 1 502 710 кг.

Також судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки наявному в матеріалах справи листу відповідача від 13.12.2012р. № 1/1-375, до якого було додано довідку про розрахунки між сторонами, у якій відповідач серед іншого повідомив позивачу, що зерно пшениці 6 класу в кількості 1 698,489 т залишилось на елеваторі ДП "Луцький КХП № 2",

У свою чергу обов'язок стосовно оформлення, ведення та обліку первинних документів про рух зерна пшениці позивача при його переробці покладено, згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. № 661, саме на відповідача. А відтак їх відсутність не може бути самостійною підставою для відмови в позові за наявності в матеріалах справи інших доказів про рух зерна пшениці 6 класу.

При цьому судами не надано відповідної оцінки листу Волинської обласної державної хлібної інспекції від 28.11.2011р. № 294, у якому зазначено, що згідно даних бухгалтерського обліку ДП "Луцький КХП № 2" кількість зерна пшениці 6 класу СГПП "Рать" складає 1 698 489 кг, та вказана партія пшениці 6 класу не придатна для формування помольної партії.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи достеменно не з'ясували, чи було повернуто позивачу партію зерна пшениці 6 класу та у якій кількості, за наявності даних щодо її непридатності для формування помольної партії, а також не з'ясували, з яких обставин позивач виходив при розрахунку кількості зерна, яке, на його думку, повинен повернути відповідач.

Окрім цього колегія суддів вважає безпідставним зазначення місцевим судом в резолютивній частині в якості вартості зерна пшениці, яке підлягає поверненню, суми в розмірі 1 757 039,19 грн., оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач не зазначав вартість зерна, яке він просить повернути, а місцевий суд у даному випадку вийшов за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони про це.

При цьому слід зазначити, що за приписами статті 1212 Цивільного кодексу України вартість безпідставно набутого майна відшкодовується у разі неможливості повернення його в натурі та визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення в частині розгляду позовних вимог про зобов'язання повернути 910 тонн 383 кілограм зерна пшениці шостого класу підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

У свою чергу в частині позовних вимог про розірвання договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для їх задоволення, оскільки вказаний договір фактично припинив свою дію 31.12.2010р. та не був чинний на день подання позову і вирішення спору по суті у даній справі. Відтак оскаржувані судові рішення у цій частині підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. у справі № 903/193/13-г залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України про розірвання договору від 16.02.2010р. № 02 на переробку давальницької сировини.

В іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 20.11.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. у справі № 903/193/13-г скасувати.

Справу № 903/193/13-г в частині позову Сільськогосподарського приватного підприємства "Рать" до Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" Державного агентства резерву України про зобов'язання повернути 910 тонн 383 кілограм зерна пшениці шостого класу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова