Постанова ВГСУ від 19.03.2015 року у справі №910/21748/14

Друк

Пошук

320

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №910/21748/14
Постанова ВГСУ від 19.03.2015 року у справі №910/21748/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 910/21748/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача, відповідача: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.15у справі№ 910/21748/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Берт"до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"простягнення суми

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 19.03.15 у зв'язку із закінченням відпустки судді Добролюбової Т.В. для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий, Гоголь Т.Г., Швець В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Берт" у жовтні 2014 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" 114 000,00 грн основного боргу, 9338,63 грн пені, 1300,43 грн 3% річних, 6953,33 грн інфляційних втрат. Водночас, позивач просив стягнути з відповідача 13 000,00 грн витрат на послуги адвоката, надані за договором від 03.07.14. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості товару, поставленого за договором від 14.03.14 №14/2014. Разом з цим, позивач просив стягнути витрати за адвокатські послуги у розмірі 13 000,00 грн. При цьому, позивач посилався на приписи статей 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" у листопаді 2014 року звернулось до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочку виконання рішення у справі на один рік, з огляду на погіршення його фінансового становища, яке спричинено кризовими явищами в економіці держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.14, ухваленим суддею Головатюк Л.Д., позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114000,00 грн основного боргу, 9338,63 грн пені, 1300,43 грн 3% річних, 6953,33 грн інфляційних втрат, 5000,00 грн витрат на послуги адвоката. Суд першої інстанції установив порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості товару отриманого за договором від 14.03.14, що визнав також підставою для стягнення річних, інфляційних та пені. Водночас місцевий суд, визнав обґрунтованим та стягнув з відповідача 5000,00 грн адвокатських послуг. При цьому, він виходив з приписів статей 1, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пункту 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення, то суд вказав на відсутність правових підстав для його задоволення через не наведення заявником обставин, які б ускладнили чи зробили неможливим виконання рішення у справі, як - то передбачено статтею 121 Господарського процесуального кодексу України. Суд керувався також приписами статей 11, 526, 530, 549, 610, 612, 615, 625, 626, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Алданової С.О. - головуючого, Дикунської С.Я., Коршун Н.М., постановою від 26.01.15, перевірене рішення у справі змінив, позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 114000,00 грн основного боргу, 9338, 63 грн пені, 1300, 43 грн 3% річних, 6953, 33 грн інфляційних втрат, 13000 витрат на послуги адвоката. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині обмеження розміру адвокатських витрат. При цьому апеляційний суд, надавши оцінку наданим позивачем документам установив, що розумно необхідним розміром суми, яка підлягає відшкодуванню відповідачем за послуги адвоката є 10% від суми позову, що узгоджується з розміром витрат на послуги адвоката, який заявлено позивачем. Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі змінити та задовольнити його заяву про відстрочення виконання рішення суду на один рік і відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на послуги адвоката. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, пункту 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Скаржник зауважує на тому, що договір від 03.07.14 №1 про надання правової допомоги передбачає надання правової допомоги не лише у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд", окрім цього, цим договором не визначено дій, які будуть вчинятись адвокатом. На думку скаржника, місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про витребування у позивача розрахунку вартості адвокатських послуг. Скаржник вказує також на порушення судами приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України і неврахування Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.14, що спричинило безпідставну відмову у задоволенні його клопотання про відстрочку виконання рішення у справі.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берт" надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке задоволенню не підлягає виходячи з того, що явка представників сторін у судове засідання касаційної інстанції обов'язковою не визнавалась, строк розгляду касаційної скарги, встановлений статтею 1118 Господарського процесуального кодексу України, а заявником клопотання про продовження процесуального строку не заявлялось. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берт" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Берт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" 114 000,00 грн основного боргу, 9338,63 грн пені, 1300,43 грн 3% річних, 6953,33 грн інфляційних втрат. Водночас, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 000,00 грн витрат на послуги адвоката. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими актами у справі лише в частині задоволення вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, та відмови у задоволенні його заяви про відстрочку виконання рішення суду. Відтак, рішення і постанова у справі переглядаються в оскарженій частині. Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, постанові за наявності документального підтвердження таких витрат, зокрема угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, котрий представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який набрав чинності з 15.08.12, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Статтею 30 цього ж Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат (не пов'язаних зі сплатою судового збору) не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Отже, розмір витрат на оплату послуг адвоката є оціночним поняттям, яке вирішується господарським судом на власний розсуд, а задоволення клопотання про зменшення розміру таких витрат є правом суду. Змінюючи рішення у справі в частині відшкодування витрат на адвокатські послуги, суд апеляційної інстанції установив, що позивачем на підтвердження факту надання адвокатських послуг надано договір від 03.07.14 №1 про надання правової допомоги, укладений між ним та адвокатом Сколибогом Олександром Сергійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 870 від 30.05.11, копія якого долучена до матеріалів справи. Пунктом 3.1 вказаного договору сторони погодили, що оплата послуг адвоката за даним договором здійснюється клієнтом у розмірі 13000,00 грн, будь-яким не забороненим діючим законодавством способом, після підписання обома сторонами акта здачі - приймання наданих послуг. Установлено апеляційним судом і те, що правова допомога за цим договором надавалась у зв'язку з виникненням господарського спору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" - відповідачем у справі, що спростовує доводи скаржника про зворотне. На виконання умов договору від 03.07.14 сторони підписали акт №1 здачі - приймання наданих послуг, а 03.10.14 позивачем були перераховані адвокату Сколибогу О.С. кошти у розмірі 13000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №1624 з призначенням платежу сплата за надання правової допомоги. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку усім зібраним у справі документам, враховуючи ціну позову, установив, що розумно необхідним розміром суми, яка підлягає відшкодуванню, в даному випадку, відповідачем є 10% від суми позову, що узгоджується з розміром витрат на послуги адвоката, заявлених позивачем до стягнення. Посилання скаржника на відсутність розрахунку вартості адвокатських послуг визнається неспроможним, оскільки вартість таких послуг сторони погодили у договорі від 03.07.14, а в акті здачі - приймання наданих послуг визначили їх перелік. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 13 000,00 грн. Щодо відмови судів у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" про відстрочку виконання судового рішення у цій справі, то відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови унормовано статтею 121 Господарського процесуального кодексу України. Так, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у строк. При вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання. Отже, розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Як убачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" щодо погіршення його фінансового становища, і доказам, наданим на підтвердження цих обставин, установили відсутність виняткових обставин, котрі унеможливлюють чи утруднюють виконання судового рішення боржником, а відтак і підстав для відстрочення такого виконання. Установлено судами і те, що відповідачем не наведено існування виняткового випадку, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, тобто виконання боржником судового рішення у справі є можливим. Зважаючи на викладене і те, що судом установлено відсутність обставин, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, колегія суддів визнає правомірною відмову суду у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, визнаються непереконливими, оскільки не спростовують викладеного і установленого судом. За таких обставин підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається.