Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 904/2776/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"простягнення 560 440,84 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Станішевський І.С.;- відповідача:не з'явився:

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" про стягнення 291490,69 грн. пені, 46188,07грн. інфляційних втрат та 222762,07 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ із порушенням строків, передбаченими умовами договору №054101-11Н, щодо оплати вартості поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 195659,23 грн. пені, 219931,64 грн. - 3% річних та 9988,90 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року рішення місцевого господарського суду від 17.09.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 83853,96 грн. і прийняти нове рішення, яким нараховану пеню задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпроптеровськгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Жовтоводськтепломережа" (покупець) був укладений договір №054101-11Н поставки природного газу для надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого, постачальник зобов"язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно на виробництво теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Розділом 4 договору, сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків за природний газ. Так, п.4.1 договору передбачено, що оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у листопаді 2011 року - квітні 2012 року природний газ на загальну суму 187473398,51 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач оплатив вартість отриманого природного газу із порушенням строків, обумовлених п.4.1 договору, чим порушив приписи ст.ст. 525, 526 ЦК та умови договору. Сума заборгованості за договором складає 7145398,51 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2012 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" (новий кредитор) та ПАТ "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) було укладено договір №42/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" за договором на постачання природного газу №054101-11Н від 30.09.2011 року у сумі 7145398,51 грн. (п.1.1. договору) та право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов"язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов"язань за вказаним договором (п.1.2 договору).

Відповідно до приписів ст. с. 512, 514, 517 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" були передані ПАТ "Дніпропетровськгаз" всі документи за актом приймання-передачі та повідомлено КП "Жовтоводськтепломережа" листом від 25.10.2012 року про відступлення права вимоги за договором №054101-11Н до ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Враховуючи умови договору №42/12 та у зв'язку із несвоєчасною оплатою, позивач на підставі ст. 549 ЦК України нарахував відповідачу 291490,69 грн. пені, яка судами попередніх інстанцій задоволена частково і стягнуто 195659,23 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача 3% річних та відмови у стягненні інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, згідно із ст.83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною причиною несвоєчасної оплати поставленого газу було те, що суб'єкти господарювання, які є кінцевими споживачами газу (населення, релігійні організації), невчасно та не в повному об'ємі сплачували відповідачу за газ грошові кошти, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розрахуватись з позивачем за отриманий природний газ в порядку і строки, передбаченими договором.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач, розрахувався за поставлений природний газ ще до подання вказаного позову, і сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, населення та релігійних організацій, то колегія суддів погоджується з висновком попередніх інстанцій про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню до 195659,23 грн., що становить 30% від заявленої позивачем суми.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року у справі №904/2776/13 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Н.М.Нєсвєтова

В.І.Студенець