Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 908/1702/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015та на рішеннягосподарського суду Запорізької області від 02.06.2015у справі№908/1702/15-г господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4про стягнення 43 338, 76 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 (суддя Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 (судді: Скакун О.А., Ломовцева Н.В., Колядко Т.М.), задоволений позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк"/позивач/банк) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/скаржник/ФОП ОСОБА_4.); за рішенням, стягнуто з відповідача на користь позивача 21 941,73 грн. заборгованості, 12 486,85 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 6 540,42 грн. пені, 2 369,76 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористалися своїми процесуальними правами бути присутніми у судовому засіданні.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача за договором б/н від 03.03.2011 21 941,73 грн. заборгованості за кредитом, 12 486,85 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 6 540,42 грн. пені, 2 369,76 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення відповідачем вказаного договору.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 03.03.2011 ФОП ОСОБА_4 (відповідач) підписала з ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач) Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитками печатки, на підставі якої банк (позивач) відкрив відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1.

Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, Банк (позивач) при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого Банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі Правила) і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

У Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування.

Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

За приписами статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

У статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 3.2.1.1.16 Правил встановлено, що при укладанні договорів та угод або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов сторони допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви від 03.03.2011 про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитків печатки приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі фактично було укладено змішаний договір (ст. 628 ЦК України), який містить елементи як кредитного договору, так і договору банківського рахунку, виходячи із положень ст.ст. 1054, 1066, 1067, 1068, 1069 ЦК України.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов і Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет Клієнт-Банк, SMS-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.2.1.1.5. Правил, кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників згідно із внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що банком (позивачем) було установлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1. Станом на 03.03.2011 кредитний ліміт зазначеного рахунка становив 10 000, 00 грн., 23.03.2011 - 9 700, 00 грн., 23.05.2011 - 10 000, 00 грн., 25.10.2012 - 15 000, 00 грн., 04.03.2013 - 20 000, 00 грн., 13.03.2013 - 22 000, 00 грн., 01.03.2014 - 22 000, 00 грн., 02.03.2014 - 21 941, 73 грн., про що відповідач був повідомлений, що підтверджується дослідженою судами випискою з системи Приват24 щодо клієнта ФОП ОСОБА_4

Як встановили суди та вбачається із матеріалів справи, позивачем доведено в установленому законом порядку факт надання відповідачу грошових коштів в межах встановлених лімітів, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача з 03.03.2011 по 26.03.2015.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява ФОП ОСОБА_4 (том ІІ, а.с. 35), якою відповідач підтверджує, що користувався грошовими коштами зі свого рахунку, відкритого у позивача у сумі 21 941,73 грн. (розмір основної заборгованості, заявлений до стягнення з відповідача).

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями п.п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Правил, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. (п.п.).

Пунктом 3.2.1.4.1.4. Правил визначено, що під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не входить. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.4. Правил Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10 Правил).

Як вбачається із Правил, зокрема, п. 3.2.1.4.10, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.5.1. Правил визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а у разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовим наслідком якого є сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів, в межах встановленого банком ліміту, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку відповідача, врахувавши факт підтвердження відповідачем користування цими коштами, про що останній написав заяву від 01.06.2015, а також не надання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження погашення ним кредиту, або сплати відсотків за користування ним та винагороди (комісії) за використання ліміту, здійснивши дослідження наданого позивачем розрахунку заборгованості, прийшли до правомірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у сумі 21 941,73 грн., по процентам за користування кредитом у сумі 12 486,85 грн., по сплаті комісії в сумі 2 369,76 грн. та пені у сумі 6 540,42 грн.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що на сайті www.privabank.ua відсутні Правила від тієї дати, що й вказана в заяві, а надані позивачем в матеріали справи Правила взагалі не містять дати, колегія суддів зазначає, що по-перше, з підписанням заяви від 03.03.2011, відповідач вже приєднався до тих Правил, які існували на той час і були чинними, та складали, як вже зазначалося вище, у сукупності із заявою, змішаний договір кредитування та договір банківського рахунку, а тому, відсутність на офіційному сайті позивача вказаних Правил у редакції, яка була чинною більше п'яти років назад, не свідчить про їх неіснування на вказану дату взагалі, адже відповідачем не доведено, що станом на 03.03.2011 таких Правил не було на офіційному сайті банку; по-друге, скаржником не надано жодних доказів того, що представлений позивачем примірник витягу із Правил, не є тими Правилами, які були чинними станом на дату підписання заяви від 03.03.2011.

Щодо доводів скаржника про те, що Умови та Правила відповідачем не підписувалися, тому визнати цей документ договором або частиною договору неможливо, колегія суддів зазначає, що підписавши заяву від 03.03.2011, в якій, як вказувалося вище, було зазначено про те, що з її підписанням особа погоджується із цими Умовами та правилами, тобто виходячи із умов заявки, окремого підписання особою Умов та Правил не передбачалося.

Відносно доводів скаржника про те, що він не надавав жодних документів, визначених у ст. 346 ГК України, для отримання кредиту, колегія суддів зазначає, що відповідач, отримавши кошти від банку, що підтверджується його заявою від 01.06.2015, не повернув їх банку як безпідставно отримані, адже був обізнаний про їх походження та надходження - на підставі заяви від 03.03.2011 та Умов та Правил, позаяк, твердження про ненадання документів, необхідних для отримання кредиту, відхиляються.

Доводи позивача про недоведеність позивачем приналежності йому сайту www.privabank.ua, про необізнаність відповідача про систему Приват24, не впливають на правомірність прийнятих судами у даній справі судових рішень, так само як і на обов'язок відповідача повернути банку як кредитні кошти, отримані ним, такі і відсотки, комісійні та нараховану банком пеню.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки місцевого та апеляційного судів щодо наявності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015 у справі №908/1702/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере