Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 7/275

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід27.07.2015за скаргоюКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"на діїДержавної виконавчої служби Україниу справі№7/275Господарського судуЗапорізької областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі структурної одиниці Краматорськихелектричних мереждоКомунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"простягнення сумиза участю

- відповідача:Чапек Т.В. (довіреність від 19.12.2014),

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом Донецької області на виконання рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2009, яким частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК" Донецькобленерго" (далі - позивач) та стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - відповідач) заборгованість за активну електроенергію у сумі 15 455 229,59 грн., 24 848,46 грн. 3% річних, 101 689,81 грн. інфляційних, 159 030,15 грн. пені, 25 400,03 грн. державного мита, 117,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і виконання якого судом відстрочено терміном на 3 місяці, а у задоволенні вимог в іншій частині відмовлено, видано відповідний наказ від 13.02.2009.

У березні 2015 року відповідач звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії державної виконавчої служби України в процесі виконанні вказаного вище судового рішення, в якій просив визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 576 631,55 грн. та визнати недійсною вказану постанову. Разом зі скаргою на дії відповідачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 (суддя Корсун В.Л.) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги, скаргу залишено без розгляду. Також відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про заміну відповідача у справі №7/275 на підставі ст.ст. 21, 25 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Будко Н.В.) вказану ухвалу господарського суду першої інстанції скасовано в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду, прийнято нове рішення, яким скаргу відповідача залишено без задоволення, в іншій частині ухвалу господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційного суду скасувати частково і прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги відповідача шляхом визнання частково неправомірними дій Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 545 522,95 грн. та визнання частково недійсною постанови про стягнення 1 545 522,95 грн. виконавчого збору, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувшись з письмовим клопотанням просив відкласти розгляд касаційної скарги мотивуючи його неможливістю забезпечити участь своїх представників в судове засідання у зв'язку із великим навантаженням справ, які призначенні до розгляду 18.11.2015.

Однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, а представниками, згідно цієї норми, є як керівники, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Із наданих до клопотання матеріалів на підтвердження своїх доводів не вбачається, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України припиняв свою діяльність у зв'язку із наведеними у клопотанні обставинами, отже наведена у клопотанні обставина не позбавляє цю особу цивільної правоздатності і дієздатності.

Згідно ж приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Оскільки суд касаційної інстанції виконав приписи процесуального законодавства щодо належного повідомлення усіх сторін про час та місце розгляду касаційної скарги, а відповідно забезпечив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України можливість надати свої письмові заперечення та пояснення і направити своїх представників, з врахуванням того, що згідно приписів статті 77 ГПК України відкладення розгляду касаційної скарги можливе лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, також з врахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу і тієї обставини, що неявка цієї особи в засідання суду касаційної інстанції не перешкоджає перегляду справи в суді касаційної інстанції, враховуючи процесуальну заборону на вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 1115 наведеного кодексу, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Скарга відповідача на дії Державної виконавчої служби України (далі - ДВС) мотивована тим, що на дату винесення оскарженої постанови про стягнення з відповідача виконавчого збору, судове рішення в частині стягнення основної заборгованості перед позивачем було виконане у добровільному порядку, тому у виконавця не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору.

Клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги на дії ДВС обґрунтовано тим, що всупереч вимог законодавства постанова про стягнення виконавчого збору не була надіслана боржнику, оскільки з 24.07.2014 УДППЗ "Укрпошта" було тимчасово призупинено прийом та доставку поштових відправлень в Донецькій та Луганській областях через активне розгортання бойових дій, представник відповідача ознайомився з оскарженою постановою ДВС від 08.09.2014 шляхом отримання в електронному вигляді зведеного виконавчого провадження, в тому числі ВП №13138753, 17.03.2015.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання скарги на дії ДВС, виходив з того, що: боржник постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2009 ВП №13138753 був попереджений про стягнення виконавчого збору у випадку не сплати всієї суми заборгованості у строк для добровільного виконання рішення; боржник не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень за адресою в мережі інтернет http:\.informjust.ua за ідентифікатором доступу, зазначеним в постанові про відкриття виконавчого провадження; в описовій частині постанови про арешт коштів від 02.02.2015 при примусовому виконання зведеного виконавчого провадження ЗВП №41211546, до якого входило провадження ВП №13138753, (яку було отримано відокремленим підрозділом боржника 18.02.2015, про що зазначено в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі №805/780/15-а) вказано, зокрема, про те, що 08.09.2014 державним виконавцем винесено постанову ВП №13138753 про стягнення з боржника виконавчого збору; скаржником не додано доказів того, що саме 17.03.2015 представнику відповідача були надані для ознайомлення матеріали зведеного виконавчого провадження, в т.ч. постанова про стягнення виконавчого збору, тому відповідачем не доведено поважності причин пропуску строку для оскарження дій ДВС.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції та залишаючи скаргу відповідача без задоволення, своє рішення мотивував тим, що: причини пропуску строку для оскарження дій ДВС є поважними; відповідачем виконано рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2009 лише частково (в частині стягнення основної заборгованості); державним виконавцем здійснюються заходи примусового виконання вказаного судового рішення; отже, з урахуванням вищенаведеного та того, що строк для добровільного виконання рішення сплив, винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було обґрунтованим.

Однак із такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Апеляційним судом було визнано поважними причини пропуску відповідачем строку для оскарження постанови державного виконавця від 08.09.2014. Оскільки в касаційній скарзі не оспорюється вказаний висновок апеляційного суду, а поважність причин є оціночним поняттям, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що підстав переглядати такий висновок апеляційного суду немає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13138753 від 02.06.2009 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 13.02.2009 у справі №7/275 щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за активну електроенергію у сумі 15 455 229,59 грн., 24 848,46 грн. 3% річних, 101 689,81 грн. інфляційних, 159 030,15 грн. пені, 25 400,03 грн. державного мита, 117,54 грн.

Вказаною постановою боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання судового рішення та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий для самостійного виконання строк його буде виконано в примусовому порядку та з боржника буде стягнуто виконавчий збір і витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 12.12.2013 приєднано виконавче провадження ВП №13138753 з примусового виконання наказу від 13.02.2009 №7/275 до зведеного виконавчого провадження №41211546, яке веде відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м. Київ.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у зв'язку із невиконанням боржником в 7-денний строк наказу №7/275 винесено постанову ВП №13138753 від 08.09.2014 про стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 1 576 631,55 грн.

Також встановлено, що відповідно до договору №517Е/32 від 27.06.2012 про організацію взаєморозрахунків згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517, платіжних доручень №1 від 24.09.2012 на суму 358 836 076,55 грн., №253 від 29.10.2009 на суму 10 000,00 грн., №130 від 26.11.2009 на суму 10 000,00 грн., платіжного доручення №107 від 29.09.2010 на суму 1 620 000,00 грн., платіжного доручення №109 від 28.04.2011 на суму 10 000 000,00 грн. відповідач сплатив заборгованість за активну електроенергію в сумі 15 455 229,59 грн.

Отже, відповідач на момент винесення оскарженої постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.09.2014 самостійно виконав рішення Господарського суду Донецької області від 02.02.2009 в частині стягнення основної заборгованості.

Місцевим господарським судом встановлено, що дії із примусового виконання судового рішення ДВС було вчинено 02.02.2015 шляхом накладення арешту на кошти відповідача, тобто такі дії вчинено після добровільного виконання частини судового рішення.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній на момент винесення оскарженої постанови у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В частині другій статті 25 вказаного Закону зазначено, що у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. (ч.1) У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. (ч.3)

Відповідно до статті 32 наведеного Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами п.3.7.2 п.3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, в редакції чинній на момент винесення оскарженої постанови, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що виконавчий збір стягується з боржника виключно у разі невиконання останнім виконавчого документа у строк, встановлений державним виконавцем і лише після початку здійснення примусових дій державним виконавцем та з суми, яка залишилась несплаченою боржником самостійно. Із суми, яка сплачена боржником самостійно до початку здійснення примусових дій державним виконавцем, виконавчий збір не стягується.

Разом з тим, у порушення наведених норм права оскільки рішення суду частково виконано добровільно до початку його примусового виконання, суд апеляційної інстанції дійшов незаконного висновку про те, що виконавчий збір має стягується із боржника із суми, яка зазначена у виконавчому документі, виконавчий збір, за встановлених судами обставин справи, має обраховуватись із з суми, яка не була сплачена боржником самостійно до початку здійснення примусового виконання рішення суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Судової палата у цивільних справах Верховного Суду України від 06.07.2015, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

За вказаних обставин дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 1 576 631,55 грн. та сама постанова є незаконними.

Таким чином, оскільки суди попередніх інстанції вказаного не врахували та припустились порушення норм права, прийняті ними рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги відповідача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110, ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.05.2015 у справі №7/275 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" задовольнити.

Визнати незаконними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 576 631,55 грн.

Визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 08.09.2014 ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1 576 631,55 грн.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський