Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 927/222/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром"на рішення та постановугосподарського суду Чернігівської області від 26.04.2016 Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі№ 927/222/16 господарського суду Чернігівської областіза позовомУправління комунального майна Чернігівської обласної радидоПриватного акціонерного товариства "Кінотехпром"простягнення 15 217,55 грн.,за участю представників: від позивача Бондар Я.О.від відповідачаОлексієнко О.П.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Управління комунального майна Чернігівської обласної ради звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" (далі - ПрАТ "Кінотехпром"), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення 14 043,73 грн. заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційних нарахувань, 1 098,88 грн. пені за прострочення внесення орендної плати за договором, 74,94 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.04.2016 у справі № 927/222/16 (суддя Цимбал-Нарожна М.П.) позов Управління комунального майна Чернігівської обласної ради задоволено повністю; стягнуто з ПрАТ "Кінотехпром" до обласного бюджету міста Чернігова 8 112,78 грн. заборгованості з орендної плати та 34,57 грн. інфляційних; стягнуто з ПрАТ "Кінотехпром" на користь Управління комунального майна Чернігівської обласної ради 5 861,81 грн. заборгованості з орендної плати, 1 098,88 грн. пені, 74,94 грн. 3% річних та 34,57 грн. інфляційних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючого, Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б.) рішення господарського суду Чернігівської області від 26.04.2016 у справі № 927/222/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.04.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 у справі № 927/222/16, ПрАТ "Кінотехпром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти рішення, яким відмовити у позовних вимогах.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "Кінотехпром" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.10.2016 о 10 год. 25 хв.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 17.10.2016 № 08.03-04/5004 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 927/222/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2016 для розгляду касаційної скарги ПрАТ "Кінотехпром" у справі № 927/222/16 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення коштів у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66, датованим 01.11.2011.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012, врегульовано розбіжності між Управлінням комунального майна Чернігівської обласної ради та ПрАТ "Кінотехпром", які виникли під час укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 66 від 01.11.2011 (далі - Договір). Зокрема, в абзаці другому резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що днем укладення Договору слід вважати 21.11.2011. Згідно з п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі, що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області (надалі майно), розташованій за адресою: м. Чернігів, вул. Любецька, 66, та перебуває на бухгалтерському обліку Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Факт передачі майна підтверджується підписаним сторонами 01.11.2011 актом прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою: вул. Любецька, 66, м. Чернігів, який є додатком до Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата є платежем у грошовій формі, який Орендар вносить Орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності Орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акта приймання-передачі в оренду та акта приймання-передачі майна з орендного користування.

Згідно з п. 3.3 Договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 (3 сесія 6 скликання) зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011 (5 сесія 6 скликання).

Розмір та порядок розрахунку орендної плати наведено у додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною його частиною і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) 1 563,02 грн. Орендна плата за перший (листопад 2011 року) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень та листопад місяці 2011 року (п. 3.4 Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визнається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.5 Договору).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19.08.2015 у справі № 927/807/15, що набрало законної сили, було внесено зміни до Договору в редакції, викладеній в додатковій угоді № 1 від 14.05.2015 до Договору, а саме щодо п. 3.6 Договору. Так, згідно з п. 3.6 Договору в редакції додаткової угоди № 1 до Договору, орендну плату Орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно не пізніше останнього числа поточного місяця згідно з виставленими Орендодавцем рахунками у співвідношенні, встановленому Методикою розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або за окремим рішенням обласної ради (на період його дії).

Згідно з п. 5.1.5 Договору Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

У п. 9.5 Договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, Орендар повинен сплатити Орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

У силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, апеляційним господарським судом враховано роз'яснення, викладені у пп. 2.6 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де вказано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.01.2012 у справі № 5028/15/150/2011, залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, встановлено обставини щодо укладення Договору.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що факт укладення Договору встановлено господарським судом у справі № 5028/15/150/2011, і цей факт в силу приписів ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення та не потребує повторного доказування при вирішенні даного спору (у справі № 927/222/16), а відтак, Договір породжує для його сторін права та обов'язки.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, орендоване майно є державною власністю, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною третьою статті 18 та частиною першою статті 19 вказаного Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 16.1 Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради (третьої сесії шостого скликання) від 25.03.2011, зі змінами, внесеними рішенням Чернігівської обласної ради (п'ятої сесії шостого скликання) від 30.09.2011, орендна плата, розрахована згідно з цією Методикою, перераховується за оренду нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (бухгалтерському обліку) управління комунального майна - 70% орендної плати до обласного бюджету, 30% - управлінню.

Пунктом 16.2 цієї Методики передбачено, що за обґрунтованим зверненням орендодавця, відповідним рішенням обласної ради, за поданням постійної комісії обласної ради з питань управління та розпорядження об'єктами комунальної власності, окремим орендодавцям може бути встановлений інший розподіл орендної плати терміном до одного року. При цьому, відлік початку терміну дії встановленого розподілу починається з першого числа місяця наступного за місяцем, в якому прийняте рішення.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 23.01.2015 "Про розподіл орендної плати для Управління комунального майна Чернігівської обласної ради" встановлено для Управління розподіл орендної плати на 2015 рік у співвідношенні: за оренду нерухомого майна та іншого окремого індивідуального визначеного майна, що перебуває в оперативному управлінні (на бухгалтерському обліку) Управління - 50 відсотків орендної плати до обласного бюджету, 50 відсотків - управлінню.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що останній має заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень 2015 року-лютий 2016 року.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, за жовтень 2015 року-лютий 2016 року в сумі 8 112,78 грн. до обласного бюджету та в сумі 5 861,81 грн. на користь Орендодавця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком орендної плати за Договором заборгованість відповідача зі сплати орендної плати до обласного бюджету за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року становить 8 112,78 грн., а саме: орендна плата у жовтні 2015 року - 1 369,68 грн.; орендна плата у листопаді 2015 року - 1 397,07 грн.; орендна плата у грудні 2015 року - 1 406,85 грн.; орендна плата у січні 2016 року - 1 969,59 грн.; орендна плата у лютому 2016 року - 1 969,59 грн. Рахунки на оплату за вказаний період наявні в матеріалах справи та направлялись позивачем на адресу відповідача, докази на підтвердження чого надано суду першої інстанції.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку орендної плати за Договором заборгованість відповідача зі сплати орендної плати Орендодавцю (позивачу) за період з жовтня 2015 року по лютий 2016 року становить 5 861,81 грн., а саме: орендна плата у жовтні 2015 року - 1 369,67 грн.; орендна плата у листопаді 2015 року - 1 397,07 грн.; орендна плата у грудні 2015 року - 1 406,85 грн.; орендна плата у січні 2016 року - 844,11 грн.; орендна плата у лютому 2016 року - 844,11 грн. Рахунки на оплату за вказаний період наявні в матеріалах справи та направлялись позивачем на адресу відповідача, докази на підтвердження чого надано суду.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення орендної плати в сумі 8 112,78 грн. до обласного бюджету, та в сумі 5 861,81 грн. на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної ставки НБУ, нарахованої з 01.12.2015 по 05.04.2016, в сумі 1 098,88 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановили суди попередніх інстанцій, пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 01.12.2015 по 05.04.2016 у розмірі 1 098,88 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих з 01.12.2015 по 05.04.2016 у сумі 74,94 грн., та інфляційних втрат (нарахованих на заборгованість за жовтень-листопад 2015 року), нарахованих з грудня 2015 року по січень 2016 року, в сумі 69,14 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 74,94 грн. 3% річних та 69,14 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позов Управління комунального майна Чернігівської обласної ради.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінотехпром" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016 та рішення господарського суду Чернігівської області від 26.04.2016 у справі № 927/222/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков