Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 927/1505/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Чернігівської міської громадської організації інвалідів "Благодіяння"на рішення та постанову Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2014 Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014у справі№ 927/1505/13 Господарського суду Чернігівської областіза позовомЧернігівської міської громадської організації інвалідів "Благодіяння"доФонду комунального майна Чернігівської міської радипровизнання недійсною відмови від договору, визнання діючим договору та визнання незаконним частини пункту договоруза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Чернігівська міська громадська організація інвалідів "Благодіяння" звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради про визнання недійсною відмови Фонду комунального майна Чернігівської міської ради від Договору оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова від 15.04.2013; визнання діючим Договору оренди; визнання недійсним висновку про оцінку орендованого майна; визнання незаконною, з моменту укладення Договору оренди, ч. 4 п.п. 1.1 яка визначає вартість нерухомого майна, котре передане в оренду за Договору оренди № 566 від 15.04.2013; витребування у відповідача належним чином засвідченої копії висновку про оцінку майна; зобов'язання відповідача усунути порушення законодавства шляхом проведення належної оцінки майна, належного розрахунку розміру орендної плати та внесення відповідних змін до Договору оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова від 15.04.2013.

Згідно із поданою до суду заявою б/н від 17.12.2013 про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить визнати недійсною відмову Фонду комунального майна Чернігівської міської ради від Договору оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова від 15.04.2013; визнати діючим Договір оренди майна та визнати незаконною, з моменту укладення Договору оренди, частину 4 п. 1.1, яка визначає вартість нерухомого майна, котре передано в оренду за Договором оренди № 566 від 15.04.2013, та відмовився від решти заявлених позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2014 у справі № 927/1505/13 (суддя Селівон А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Самсіна Р.Л., суддів Власова Ю.Л., Шаптали Є.Ю.), припинено провадження у справі в частині витребування у Фонду комунального майна Чернігівської міської ради належним чином засвідченої копії висновку про оцінку майна, визнання недійсним висновку про оцінку орендованого майна та зобов'язання Фонду комунального майна Чернігівської міської ради усунути порушення законодавства шляхом проведення належної оцінки майна, належного розрахунку розміру орендної плати та внесення змін до Договору оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова від 15.04.2013; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Чернігівська міська громадська організація інвалідів "Благодіяння" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 927/1505/13, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.04.2013 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі - орендодавець) та Чернігівською міською громадською організацією інвалідів "Благодіяння" (далі - орендар) було укладено договір оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі та підвалі одноповерхової прибудови до п'ятиповерхового житлового будинку (по першому поверху: з літ. "1-13" по літ. "1-15"; по підвалу: з літ. "1-1" по літ. "1-12", згідно з інвентаризаційною справою № 17158), що належить територіальній громаді м. Чернігова. Місцезнаходження майна: м. Чернігів, вул. Гагаріна, 4; загальна площа 223,0 кв.м.; вартість майна згідно з висновком про вартість майна станом на 21.12.2012 становить 368238,87 грн.; майно знаходиться в оперативному управлінні орендодавця.

Відповідно до п. 10.1 Договору він діє з 17.04.2013 до 31.03.2016 включно.

Як передбачено п. 1.3 Договору, стан майна на момент укладання договору визначається в акті приймання-передавання.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.04.2013 між сторонами підписано акт приймання-передавання майна, що надається в оренду (Додаток № 1 до Договору).

Згідно із вказаним актом приміщення знаходиться у задовільному стані. У наявності електро-, водопостачання та водовідведення. Вхідні та міжкімнатні двері дерев'яні. Вікно дерев'яне з металевою решіткою. Підлога бетонна, місцями керамічна плитка. Опоряджувальні роботи: штукатурка стін та перегородок; масляне фарбування столярних виробів, панелей, стін і труб; облицювання панелей стін в окремих приміщеннях керамічною глазурованою плиткою, вапняне фарбування стін та стелі. На стелі, в окремих приміщеннях, сліди протікання, штукатурка порушена.

В акті приймання - передавання майна зазначено про відсутність претензій у орендаря щодо наданого в оренду приміщення.

Як з'ясовано судами, оціночна вартість приміщення площею 223,0 кв.м, що передається в оренду, згідно з висновком про вартість майна до звіту про незалежну оцінку, проведену станом на 21.12.2012, становить 368238,87 грн., з яких: вартість нежитлового підвального приміщення площею 212,2 кв.м. - 334342,00 грн., вартість нежитлового приміщення І поверху площею 10,8 кв.м. - 33896,87 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) - березень 2013 року 647 грн. 32 коп.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що встановлену в п. 3.1 Договору орендну плату орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця.

Крім цього, згідно п. 5.8 Договору орендар зобов'язаний сплачувати фактичні витрати за одержання послуг електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення (за наявності) для чого у місячний термін оформити договори з відповідними службами.

Як передбачено п. 8.3 Договору орендодавець може відмовитися від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом 3 місяців підряд. У разі відмови орендодавця від договору, він є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 11.09.2013 відповідач надіслав позивачу повідомлення від 06.08.2013 № 7-4/938 про відмову від Договору оренди, яке отримане позивачем 12.09.2013, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400023650403.

Підставою відмови від Договору відповідачем зазначено систематичне порушення позивачем протягом дії Договору оренди умов договору щодо повного та своєчасного перерахування орендної плати, а саме: станом на 01.08.2013 орендна плата не перераховувалась більше трьох місяців, заборгованість складає 2341,75 грн., в т. ч. 9,07 грн. пені.

Предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 17.12.2013) є вимоги Чернігівської міської громадської організації інвалідів "Благодіяння" про визнання недійсною відмови Фонду комунального майна від Договору оренди № 566 нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова від 15.04.2013, визнання діючим Договору оренди майна та визнання незаконною, з моменту укладення Договору оренди, частини 4 п. 1.1, яка визначає вартість нерухомого майна, яке передано в оренду за Договором оренди № 566 від 15.04.2013.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що розмір орендної плати визначено відповідачем з порушенням Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 і здійснено без врахування реального стану майна, що передається в оренду, зокрема, відсутності забезпечення підвального приміщення інженерними мережами електропостачання. Позивач вказує, що при укладанні Договору відповідач не повідомив позивача про суттєві недоліки орендованого майна, які виключають можливість його використання за призначенням, а орендоване майно не відповідає стану, зазначеному в акті приймання - передавання майна від 17.04.2013. Також позивач зазначає про незаконність односторонньої відмови відповідача від Договору оренди внаслідок несплати позивачем орендної плати, оскільки незаконною була оцінка майна та здійснений на її підставі розрахунок орендної плати, а також незаконною була вимога відповідача щодо сплати орендної плати за приміщення, яким позивач не мав можливості користуватись.

Як передбачено ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із частинами 1, 4, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Частинами 1, 3 ст. 767 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню.

Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Правові наслідки невиконання вказаного зобов'язання передбачені, зокрема, статтею 784 Цивільного кодексу України, згідно із якою наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивача про визнання недійсною відмови Фонду комунального майна Чернігівської міської ради від договору фактично є вимогою про встановлення певного факту, який підлягає встановленню при вирішенні спору про право цивільне, нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України та будь-якими іншими нормами законодавства України не передбачено таких способів захисту права (законного інтересу) як визнання недійсною відмови від Договору оренди, визнання діючим Договору оренди майна та визнання незаконною частини Договору оренди, такі способи захисту не встановлені і укладеним між сторонами Договором.

З урахуванням наведеного, місцевий господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу у повному обсязі згідно із положеннями ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів вирішення між сторонами договору питання щодо зміни розміру орендної плати, зокрема і в судовому порядку, встановлення неправомірності відмови орендодавця від договору оренди є предметом оцінки під час судового розгляду і входить до підстав позову при розгляді спору; законодавством і спірним договором не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як визнання договору діючим, а така вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту та не направлена на захист прав позивача; обставини на які посилається позивач заявляючи вимоги про незаконність положень договору (частину 4 п. 1.1 договору) свідчать про незгоду позивача з положеннями договору в частині визначення вартості орендованого майна, і врегулювання вказаних розбіжностей можливо шляхом внесення змін до договору.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи позивач не довів, що заявлені ним позовні вимоги є ефективним засобом захисту його права, відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, не вказав, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов, у разі його задоволення, суд касаційної інстанції погоджується із вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, які відповідають встановленим судами фактичним обставинам справи та вищенаведеним нормам законодавства.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі по суті зводяться переважно до заперечень щодо оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази. Вказані доводи скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2014 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської громадської організації інвалідів "Благодіяння" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 927/1505/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир