Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 905/9117/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2014 року у справі № 905/9117/13 Господарського суду Донецької області за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, про стягнення 1 911,12 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року позивач ДП "Донецька залізниця" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення 1 911,12 грн.

Вказував, що 23.04.13 та 24.04.13 ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Трофимовський-2 Приволзької залізниці на адресу ТОВ "Базовий Елемент" відвантажив за залізничними накладними СМГС №№ 50809292, 50817840, 50871003 у напіввагонах №№ 61596979, 61597332, 54007083 відповідно вантаж - "прокат плаский із заліза або нелегованої сталі. Сталь листова, не зазначена в алфавіті". Радіологічний контроль вантажів в пункті відправлення здійснений не був.

Зазначав, що на прикордонній станції Куп'янськ-Сортувальний зазначені вагони були затримані. Затримка вагонів склала 4 вагоно-години: вагонів №№ 61596979, 61597332 - з 16-00 до 20-00 25.04.13, а вагону № 54007083 - з 06-30 до 10-30 27.04.13.

Посилаючись на виникнення у відповідача обов'язку відшкодувати ДП "Донецька залізниця" понесені витрати, позивач просив стягнути з відповідача 1 745,76 грн. плати за маневрову роботу, 158,16 грн. збору за телеграфні повідомлення та 7,20 грн. плати за користування вагонами, а всього - 1 911,12 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11 лютого 2014 року (суддя Забарющий М.І.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь ДП "Донецька залізниця" 1 745,76 грн. плати за маневрову роботу та 7,20 грн. плати за користування вагонами.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване посиланнями на ту обставину, що радіологічний контроль є частиною митного оформлення товарів, тому маневрові роботи, які необхідні для здійснення радіологічного контролю і є частиною тих операцій, які необхідні для здійснення митного оформлення товарів, проводяться за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, як і плата за користування вагонами.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення телеграфного збору, суд виходив з необґрунтованості заявлених вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2014 року (колегія суддів у складі: Татенко В.М. - головуючого, Зубченко І.В., Радіонова О.О.) рішення скасовано в частині задоволення позову та в скасованій частині постановлено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями на те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено виникнення у відповідача підстав до сплати плати за користування вагонами та плати за маневрову роботу.

У касаційній скарзі ДП "Донецька залізниця", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ч. 2 ст. 218, ч. 1 ст. 319 МК України, ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України, п.п. 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.04.13 та 24.04.13 ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" зі станції Сартана Донецької залізниці на станцію Трофимовський-2 Приволзької залізниці на адресу ТОВ "Базовий Елемент" відвантажив за залізничними накладними СМГС №№ 50809292, 50817840, 50871003 у напіввагонах №№ 61596979, 61597332, 54007083 відповідно вантаж - "прокат плаский із заліза або нелегованої сталі. Сталь листова, не зазначена в алфавіті". Радіологічний контроль вантажів в пункті відправлення здійснений не був.

На прикордонній станції Куп'янськ-Сортувальний зазначені вагони були затримані. Затримка вагонів склала 4 вагоно-години: вагонів №№ 61596979, 61597332 - з 16-00 до 20-00 25.04.13, а вагону № 54007083 - з 06-30 до 10-30 27.04.13, що підтверджується актами загальної форми №№ 5054, 5070, А558, А569 (а.с. 10-13).

За час затримки вказаних вагонів залізницею було нараховано додаткову плату та збори, які склали 1 911,12грн., а саме: 1 745,76 грн. плата за маневрову роботу, 158,16 грн. збір за телеграфні повідомлення та 7,20 грн. - плата за користування вагонами.

Відповідно до §7 статті 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо під час перевезення або видачі вантажу з вини вантажовідправника або вантажоодержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, що понесені нею за затримку перевезення або видачі. Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення, то платежі по таким витратам розраховуються відповідно до внутрішніх правил та тарифів, що застосовуються залізницями для таких перевезень. Всі платежі по вищезазначеним витратам вписуються до накладної та стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів.

Згідно ч.ч. 1, 8 ст. 319 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів.

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань (п. 4 ст. 119 Статуту залізниць України).

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно п.п. 1.8, 10 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги" за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Порядок організації та проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів визначений "Інструкцією щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України".

Радіаційний контроль (далі - РК) транспортних засобів і вантажів, які переміщуються через державний кордон, передбачає чотири послідовні етапи (рівні): експрес-контроль наявності іонізуючого випромінювання, яке іде від об'єкта, що контролюється (здійснюється стаціонарними приладами РК); детальний контроль, який здійснюється службою екологічного контролю за допомогою переносних дозиметричних приладів та шляхом візуального огляду об'єктів з метою виявлення контейнерів або матеріалів, які призначено для екранування іонізуючого випромінювання (через відсутність стаціонарних приладів РК підконтрольних об'єктів починається з цього рівня); поглиблений контроль затриманих об'єктів за допомогою обладнання пересувної або найближчої стаціонарної лабораторії державної санітарно-епідеміологічної служби; комплексний контроль та ідентифікація радіаційного забруднення затриманих об'єктів (визначення його кількісного та якісного радіонуклідного складу), які проводяться державною санітарно-епідеміологічною службою.

Експрес-контроль є обов'язковим для всіх об'єктів, підконтрольних службі екологічного контролю, що переміщуються через державний кордон України (при наявності на пункті пропуску стаціонарних приладів РК) - п. 5 Інструкції.

Відповідно до п.п. 5.10 п. 5 Інструкції залізничний транспорт, судна та літаки підлягають проведенню другого рівня РК. Якщо сигнал детального контролю про перевищення природного рівня випромінювання підтверджується, вони затримуються для подальшої ідентифікації ДІВ і його вилучення в установленому законодавством порядку.

Якщо результати детального РК не дозволяють зробити однозначного висновку про радіаційну безпеку об'єкта або про дотримання Правил безпеки (ПБТРВ-73, ОПБЗ-83) при санкціонованому перевезенні радіаційно- небезпечного об'єкта, то об'єкт затримується на посту екологічного контролю та переводиться на окремий майданчик для проведення третього рівня контролю (поглибленого РК), який виконується персоналом пересувної або найближчої стаціонарної лабораторії державної санітарно-епідеміологічної служби (п.п. 5.11 п. 5 Інструкції).

Після закінчення РК, у разі виявлення перевищення встановлених норм ПЕД, держекоінспектор заповнює протокол радіаційного обстеження матеріалу у двох примірниках (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.98 № 999 "Про затвердження Порядку здійснення екологічного контролю експортних партій брухту чорних і кольорових металів підрозділами Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки"). Після підпису один примірник протоколу залишається у держекоінспектора, другий передається особі, відповідальній за вантаж. Протокол радіаційного контролю на партію матеріалу видається тільки для конкретної транспортної одиниці із зазначенням її державного реєстраційного номера (п.п. 6.3 п .6 Інструкції).

Вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано ні протоколів радіаційного обстеження, ні рішення про можливість переміщення об'єкта через державний кордон згідно з пунктом 3.6 цієї Інструкції, ні витягу з журналу реєстрації та проведення екологічного контролю підконтрольних вантажів і транспортних засобів, що перетинають державний кордон України.

Також апеляційним судом встановлено, що вагони належали іноземним суб'єктам господарювання, тому зазначена позивачем плата повинна доводитись зведеною відомістю нарахованих платежів по залізничних адміністраціях за користування вагонами належності інших держав, та відомостями плати за користування вагонами, складання яких передбачено п. 4 Правил користування.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять доказів складання вказаних відомостей, тому апеляційний суд дійшов правильних висновків про те, що позивачем належними доказами не доведено виникнення у відповідача обов'язку здійснити плату за користування вагонами.

Крім того, п. 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 317 від 26.03.09 встановлено, що збір за маневрову роботу нараховується за роботу, що виконується локомотивом залізниці, на вимогу вантажовласника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено наявності такої вимоги з боку відповідача, що свідчить про правильність висновків апеляційного суду про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення плати за маневрові роботи.

Водночас судом першої інстанції правильно зазначено про те, що згідно ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення телеграми повинні подаватися негайно і повинні містити запити до відправника щодо необхідності його вказівок, а не надання вказівок залізницею відправнику; залізниця використовує розмір зборів за телеграфні повідомлення одержувачам, тоді як додані до позову телеграми були відправлені відправнику.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення телеграфного збору.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Натомість, судом першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення плати за користування вагонами та плати за маневрові роботи надав неналежну оцінку доказам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, що вплинуло на правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права при розгляді означених позовних вимог.

Посилання касаційної скарги на безпідставну відмову судом апеляційної інстанції у стягненні з відповідача плати за користування вагонами та плати за маневрові роботи, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 березня 2014 року у справі № 905/9117/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко