Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 905/8936/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФонду міського майна Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська обл.на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 рокуу справі господарського суду Донецької областіза позовомФонду міського майна Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М", м. Донецькпростягнення 482 882,40 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2014 року у задоволенні позовних вимог Фонду міського майна Кременчуцької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор-М" (далі за текстом - ТОВ"Амстор-М") про стягнення 482 882, 40 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд міського майна Кременчуцької міської ради звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року клопотання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було залишено без задоволення, а апеляційну скаргу - повернуто скаржнику.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наведені у зазначеному вище клопотанні обставини не є достатніми для ухвалення апеляційною інстанцією рішення щодо відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано належних доказів, які свідчили б про наявність підстав для відстрочення.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Фонд міського майна Кременчуцької міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року, а справу передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

ТОВ"Амстор-М" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторін згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно до якого ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону (п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011).

Однак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в клопотанні про відстрочення сплати судового збору скаржник посилався на те, що Фонд міського майна Кременчуцької міської ради є бюджетною організацією та фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. У зв'язку з тим, що розгляд питання щодо виділення коштів з цільового фонду міської ради для сплати судового збору відбудеться на засіданні виконавчого комітету міської ради лише 21.03.2014 року, процедура перерахування коштів з місцевого бюджету є тривалою, то на сьогоднішній день Фонд міського майна Кременчуцької міської ради не має можливості сплатити вказаний судовий збір за подання апеляційної скарги у необхідному розмірі.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З урахуванням викладеного, судом повинні вирішуватись питання і щодо відстрочення сплати судового збору.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені у зазначеному вище клопотанні обставини не є достатніми для ухвалення судом рішення щодо відстрочення сплати судового збору, оскільки скаржником не надано належних доказів, які свідчили б про наявність підстав для відстрочення.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга була направлена Фондом міського майна Кременчуцької міської ради 21.03.2014 року.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що скаржник, звернувшись з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору не довів той факт, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору і, відповідно, наявність підстав для відстрочення такої сплати, а тому судом апеляційної інстанції правомірно залишено без задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу скаржнику.

Посилання Фонду міського майна Кременчуцької міської ради в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року у справі № 905/8936/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга