Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 903/1028/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод"на рішення та постановуГосподарського суду Волинської області від 03.12.2013 Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014у справі№ 903/1028/13господарського судуВолинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод"до1. Приватного підприємства "Інстрім"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроноспан Уа"прозобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкоюза участю представників сторін:

позивача: Завгородня І.Л., дов. від 03.03.2014;

відповідача-1: Щербюк О.Ю., дов. від 17.06.2014;

відповідача-2: Приймак І.М., дов. від 28.11.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.12.2013 у справі №903/1028/13 (суддя Дем'як В.М.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді - Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) рішення Господарського суду Волинської області від 03.12.2013 у справі № 903/1028/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі надали відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечують проти її задоволення, просять прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ТОВ "Кроноспан УА" (Комітент) та ПП "Інстрім" (Комісіонер) 13.09.2012 укладений договір комісії № 02-2012, предметом якого є укладення від свого імені та за рахунок Комітента з третьою особою договору на виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт по прокладці лінії 10 кВ та реконструкції РУ-10кВ на об'єкті комітента за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 20.

З метою виконання умов зазначеного договору комісії, між ТОВ "Південна промислова компанія" (Підрядник) та ПП "Інстрім" (Замовник) 25.09.2012 укладено договір підряду № 250901/12 по реконструкції електропостачання РП1 10 кВ ТП №1 за адресою: м.Нововолинськ, вул. Луцька, 20.

РВ ФДМУ по Волинській області листом від 16.11.2012 №11.09.1979 надало дозвіл на виконання робіт по влаштуванню електричної мережі 10 кВТ від ТП-1 "Кроноспан УА" до ТП 35/10 "Новелл".

14.06.2013 року листом за №11-03-1145 РВ ФДМУ по Волинській області зазначило, що відповідно до договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 01.08.2011 № 613 під'їзна залізнична колія, яка знаходиться за адресою: вул. Луцька, 25 м. Нововолинськ передана в строкове платне користування для виробничих потреб ТОВ "Кроноспан УА".

В свою чергу, суди встановили, що земельна ділянка площею 5,13 га по вул.Луцька,29 надана ВАТ "Нововолинський ливарний завод" у постійне користування для обслуговування адміністративних і виробничих будівель на підставі Державного акта серії ВЛ 43 від 23.10.1997 відповідно до рішення Нововолинської міської Ради народних депутатів від 31.10.1996 № 21/8.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Згідно зі ст. ст. 42, 43 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи (ст. 47 ГПК України).

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, згідно зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, керуючись, зокрема, приписами ст. 319 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, пов'язані з предметом даного позову, дійшли правильного висновку про недоведеність позивачем у встановленому законом порядку права користування саме тією земельною ділянкою, відносно якої заявлено позов в межах даної справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нововолинський ливарний завод" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 та рішення Господарського суду Волинської області від 03.12.2013 у справі № 903/1028/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР