Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №910/28213/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/28213/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Грека Б.М., Палія В.В.,за участю представників сторін позивача - Борисюк О.В.; відповідача - Єфіменко О.О.;розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) на постановуКиївського апеляційного господарського суду від29.03.2016та на рішенняГосподарського суду міста Києва від18.01.2016у справі № 910/28213/15за позовомКомунального підприємства "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Федя-Медія"простягнення 375 531, 22 грнза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Федя-Медія"доКомунального підприємства "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація)провизнання недійсною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - КП "Київреклама") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Федя-Медія" (далі - ТОВ "Федя-Медія") про стягнення суми заборгованості в розмірі 375 531, 22 грн, з яких основний борг - 337 117, 96 грн, 3% річних - 1 920, 08 грн, втрати від інфляції - 658, 96 грн, пеня - 35 834, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 порушено провадження у справі за позовом КП "Київреклама" до ТОВ "Федя-Медія" про стягнення 375 531, 22 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Федя-Медія" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до КП "Київреклама" про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 08.07.2015 до договору № 4/УНД/10-ГУ від 24.12.2009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2015 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Федя-Медія" до КП "Київреклама" про визнання недійсною додаткової угоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Підченко Ю.О.) від 18.01.2016 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсною з моменту підписання, укладену між КП "Київреклама", КП "Київський меторополітен" та ТОВ "Федя-Медія" додаткову угоду № 2 від 08.08.2017 до договору № 4/УНД/10-ГУ від 24.12.2009.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., судді Гончаров С.А., Майданевич А.Г.) від 29.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2016, КП "Київреклама" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, стягнути з ТОВ "Федя-Медія" 375 531, 22 грн, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було надано неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, оскаржувані рішення винесено з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, господарські суди безпідставно визнали встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, тобто вони прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається, зокрема на те, що надання права на розміщення реклами на транспорті не є наймом (орендою) майна, а є наданням послуг щодо розміщення такої реклами.

Також КП "Київреклама" посилається на те, що факт відсутності підписаних з боку відповідача документів бухгалтерського обліку не можна вважати належною обставиною, що має значення для вирішення спору, а саме щодо відсутності прийняття та спожиття послуг відповідачем.

Окрім того, скаржник зазначає про те, що судами невірно застосовано норму матеріального права, та як наслідок, зроблено неправильний висновок, що розміщення реклами на об'єктах КП "Київський метрополітен" потребує отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Дії сторін були обґрунтованими та здійсненими на підставі положень чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано щодо укладення оспорюваної додаткової угоди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.04.2016 касаційну скаргу КП "Київреклама" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2016.

ТОВ "Федя-Медія" подало відзив на касаційну скаргу КП "Київреклама", в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між КП "Київський метрополітен" (сторона 1) та ТОВ "Федя-Медія" (сторона 2) 24.12.2009 укладено договір № 4/УНД/10-ГУ, за умовами якого сторона 1 надає стороні 2 об'єкти (їх окремі частини) та право для розміщення реклами - рекламних засобів (надалі - РЗ) на підставі виданих Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Погоджень на розміщення реклами на транспорті (далі - Погодження), а сторона 2 використовує надалі об'єкти відповідно до Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м.Києва, затвердженого в установленому порядку (надалі - Порядок) і умов цього Договору та здійснює оплату за їх використання.

Згідно з п. 2.2 договору від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ об'єкти (їх окремі частини) із позначенням безпосередніх місць для розміщення РЗ та виду РЗ зазначаються в додатках до цього договору, які разом з Погодженням є його невід'ємною частиною.

Договір від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, вступає в силу з дати його погодження в Головному управлінні транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і діє протягом п'яти років. Дата погодження договору вказується на першій сторінці в правому верхньому куті (п. 6.2 договору).

Договір від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ, як встановлено господарськими судами, погоджений Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.12.2009.

Відповідно до додатку №1 до договору сторона 1 надає стороні 2 об'єкти, які закріплені на праві господарського відання для розміщення реклами, а саме:

1) назва підрозділу - КП "Київський метрополітен", вид РЗ - щит на будівлі станції "Площа Льва Толстого", площа одиниці РЗ м2 - 56,0, місце розташування РЗ (№ маршруту, адреса розміщення, назва станції) - міжстанційний перехід "Хрещатик - Майдан Незалежності";

2) назва підрозділу - КП "Київський метрополітен", вид РЗ - банерна конструкція (пано) на фасаді будівлі станції "Площа Льва Толстого", площа одиниці РЗ м2 - 258,72, місце розташування РЗ (№ маршруту, адреса розміщення, назва станції) - міжстанційний перехід "Хрещатик - Майдан Незалежності".

У додатку № 1 до договору від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ визначено строк розміщення - 60 (шістдесят) місяців.

В матеріалах справи, як встановлено судами попередніх інстанцій, міститься погодження № 561/тр-к на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва КП "Київський метрополітен" строком дії 60 (шістдесят) місяців на щиті будівлі станції "Площа Льва Толстого" (56,0 кв.м) та банерній конструкції (пано) на фасаді будівлі станції "Площа Льва Толстого" (258,72 кв.м).

КП "Київський метрополітен" (первісний кредитор), КП "Київреклама" (новий кредитор) та ТОВ "Федя-Медія" (боржник) 07.08.2013 уклали договір № 41/08/13, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває права та обов'язки первісного кредитора за договором від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ з усіма додатковими угодами та додатками до нього (надалі - основний договір), який укладено між первісним кредитором та боржником за винятком прав первісного кредитора за основним договором, що стосується експлуатаційних потреб первісного кредитора. Право вимоги, що передається, належить первісному кредитору на підставі основного договору (п. 1.1).

Права вимоги за основним договором, вказаними в пункті 1.1 цього договору, вважаються переданими з дати підписання сторонами акту приймання-передачі документів що підтверджують право вимоги до боржника. Первісний кредитор нараховує та отримує плату передбачену основним договором - по дату підписання акту приймання-передачі, а новий кредитор - з дати підписання акту приймання-передачі включно і до закінчення строку дії основного договору. Плата, отримана первісним кредитором від боржника до підписання акту приймання-передачі за період після передачі права вимоги, повинна бути повернута боржнику відповідно до п. 2.2.3 цього договору.

Договір від 07.08.2013 № 41/08/13 набуває чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі документів, передбачених підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 цього договору і діє до закінчення строку дії основного договору та повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Акт приймання-передачі документів підписаний 30.08.2013.

КП "Київреклама" (підприємство), КП "Київський метрополітен" (балансоутримувач) та ТОВ "Федя-Медія" (організація) 08.07.2015 підписали додаткову угоду № 2 до договору від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ, відповідно до умов якої сторони домовились, що організація розміщує спеціальні рекламні конструкції на будівлях (спорудах) балансоутримувача і сплачує щомісячно підприємству кошти за право їх розміщення в наступному порядку:

1) вид рекламного засобу - банерна конструкція (панно) на фасаді будівлі; місце розміщення рекламного засобу та розмір - банерна конструкція (панно) на фасаді будівлі інженерного корпусу КМП на вул. В.Васильківській, 22; загальна площа наданих рекламомісць кв.м - 258,72 м2; плата за місяць без ПДВ (грн) - 26 648 грн. 16 коп.; плата за місяць з ПДВ (грн) - 31 977 грн. 79 коп.;

2) вид рекламного засобу - щит на будівлі; місце розміщення рекламного засобу та розмір - щит на будівлі інженерного корпусу КМП на вул. В. Васильківській, 22; загальна площа наданих рекламомісць кв.м - 56,00 м2; плата за місяць без ПДВ (грн) - 4 480; плата за місяць з ПДВ (грн) - 5 376 грн. Всього з ПДВ 37 353 грн. 79 коп.

Додаткова угода вважається укладеною та набирає чинності з моменту її належного підписання і скріплення печатками сторін та погодження Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 2 додаткової угоди № 2).

Права і обов'язки, передбачені цією додатковою угодою, застосовуються до сторін починаючи з 24.12.2014 та діють до 24.09.2015 (протягом 9 місяців на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України) (п. 3 додаткової угоди № 2).

Предметом спору у даній справі за первісним позовом є матеріально-правова вимога КП "Київреклама" до ТОВ "Федя-Медія" про стягнення суми заборгованості в розмірі 375 531, 22 грн, з яких основний борг - 337 117, 96 грн, за період з 24.12.2014 по 24.09.2015, а також 3% річних - 1 920, 08 грн, втрати від інфляції - 658, 96 грн, пеня - 35 834, 22 грн у зв'язку з простроченням сплати суми основної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог КП "Київреклама" посилається на те, що в порушення умов основного договору від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ та укладеної додаткової угоди № 2 від 08.07.2015 ТОВ "Федя-Медія" не здійснило з підприємством розрахунків за розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва за період з 24.12.2012 по 24.09.2015.

Предметом спору у даній справі за зустрічним позовом є матеріально-правова вимога ТОВ "Федя-Медія" до КП "Київреклама" про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 08.07.2015 до договору № 4/УНД/10-ГУ від 24.12.2009.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Федя-Медія" посилається на те, що додаткову угоду № 2 до основного договору позивач підписав внаслідок помилки, тобто неправильного сприйняття фактичних обставин цього правочину, що вплинуло на його волевиявлення. При укладенні додаткової угоди № 2 до основного договору позивач помилково сприймав підстави укладення, предмет та зміст, що вплинуло на його підписання.

При цьому, ТОВ "Федя-Медія" зазначає про те, що строк дії основного зобов'язання, вказаний в основному договорі, сплинув 24.12.2014, у зв'язку з чим у КП "Київреклама" було відсутнє право як на зміну зобов'язання за основним договором шляхом продовження його дії, так і на стягнення оплати за додатковою угодою № 2 за період січень-вересень 2015 року.

Також ТОВ "Федя-Медія" вказувало й на те, що йому було відмовлено у видачі дозволу на розміщення реклами на транспорті, отже він був позбавлений права протягом спірного періоду розміщувати рекламу на об'єкті.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, виходив із того, що договір від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ припинив свою дію 24.12.2014 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено. Умов автоматичного продовження (пролонгації) строку дії вказаний договір не містить. Оспорювана додаткова угода № 2 укладена 08.07.2015 між КП "Київреклама", КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Федя-Медія" 08.07.2015, тобто після припинення дії договору від 24.12.2009 року № 4/УНД/10-ГУ. Додаткова угода № 2 є відмінною за суб'єктним складом сторін від договору від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ, а саме є трьохстороннім правочином укладеним між КП "Київреклама", КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Федя-Медія", тобто між сторонами було укладено новий договір, що регулює правовідносини щодо розміщення зовнішньої реклами, необхідною умовою укладання якого є наявність виданого робочим органом (Департаментом містобудування і архітектури) дозволу на розміщення зовнішньої реклами, згоди Головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як уповноваженого власником органу на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва у формі відповідного погодження.

Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 24.12.2009 ТОВ "Федя-Медія" було надано погодження № 561/тр-к на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва КП "Київський метрополітен" терміном дії 60 (шістдесят) місяців на щиті будівлі станції "Площа Льва Толстого" (56,0 кв.м) та банерній конструкції (панно) на фасаді будівлі станції "Площа Льва Толстого" (258,72 кв.м).

Інших документів, які б свідчили про наявність чинного, у тому числі станом на 08.07.2015, дозволу отриманого ТОВ "Федя-Медія" у період з січня по вересень 2015 року матеріали справи не містять. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини під час розгляду справи, та зважаючи на те, що додаткова угода № 2 за своєю правовою природою є новим договором, що регулює правовідносини щодо розміщення зовнішньої реклами з порушенням норм Закону України "Про рекламу", Порядку розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.12.2005 № 2430, то за таких обставин господарські суди дійшли висновку, що зустрічні позовні вимоги ТОВ "Федя-Медія" до КП "Київреклама" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог за первісним позовом судами попередніх інстанцій встановлено, що надані КП "Київреклама" акти прийому-виконання за період з 24.12.2014 по 23.09.2015 не підписані ТОВ "Федя-Медія" та не скріплені печаткою, а рахунки не містять відомостей про їх вручення або направлення на адресу товариства, з моменту отримання яких умови пункти 3.1.2 та 3.1.3 договору пов'язують відлік строку на оплату послуг. При цьому, вказані документи складено КП "Київреклама" після спливу строку дії договору. З врахуванням викладеного господарськими судами відмовлено в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості в розмірі 337 531 грн. 22 коп. та похідних від неї штрафних санкцій (пені), інфляційних та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з абз. 12 ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Статтею 18 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві.

Порядок розміщення реклами в місті Києві (далі - Порядок) розроблено відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про рекламу", "Про автомобільні дороги", "Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 (із змінами і доповненнями) (далі - Типові правила), та інших нормативно-правових актів.

У п. 1.3 Порядку дано такі визначення:

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену;

Розділ ІІІ Порядку "Розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва" регулює відносини, що виникають між дозвільним органом, КП "Київреклама", балансоутримувачами та рекламодавцями або розповсюджувачами реклами у зв'язку з розміщенням реклами на транспорті комунальної власності міста Києва, визначає порядок надання Погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Чинність цього розділу поширюється на розміщення реклами на території підприємств транспорту, Київського метрополітену, на зовнішній та внутрішній поверхнях інженерного облаштування, штучних споруд, будівель, транспортних засобів, що знаходяться на балансі підприємств транспорту та дорожнього господарства комунальної власності міста Києва.

Відповідно до п. 3.1.1 розділу ІІІ Порядку КП "Київреклама" укладає договори з балансоутримувачами та рекламорозповсюджувачами на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва (форма договору затверджується дозвільним органом).

Згідно з п. 4.1 розділу ІІІ Порядку видача погодження здійснюється у міському дозвільному центрі державним адміністратором за принципом організаційної єдності.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що як встановлено судами попередніх інстанцій договір від 24.12.2009 № 4/УНД/10-ГУ припинив свою дію 24.12.2014 у зв'язку зі спливом строку, на який його було укладено, умов автоматичного продовження (пролонгації) строку дії вказаний договір не містить, а оспорювана додаткова угода № 2 укладена 08.07.2015 між КП "Київреклама", КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Федя-Медія" 08.07.2015, тобто після припинення дії договору від 24.12.2009 року № 4/УНД/10-ГУ, то колегія суддів погоджується з висновками господарських судів, що між сторонами було укладено новий договір.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним та необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що такий новий договір був спрямований на регулювання правовідносини щодо розміщення саме зовнішньої реклами, а не реклами на транспорті, з огляду на суб'єктний склад сторін, зокрема КП "Київський метрополітен" як балансоутримувач.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 24.12.2009 ТОВ "Федя-Медія" було надано погодження № 561/тр-к на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва КП "Київський метрополітен" терміном дії 60 (шістдесят) місяців на щиті будівлі станції "Площа Льва Толстого" (56,0 кв.м) та банерній конструкції (панно) на фасаді будівлі станції "Площа Льва Толстого" (258,72 кв.м).

При цьому, судами зазначено, що іншого чинного, у тому числі станом на 08.07.2015, дозволу отриманого ТОВ "Федя-Медія" у період з січня по вересень 2015 року матеріали справи не містять.

Проте, виходячи із вищенаведених положень Закону України "Про рекламу" та Розділу ІІІ Порядку "Розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва", судами попередніх інстанцій не перевірено чи ТОВ "Федя-Медія" мало отримати погодження на розміщення реклами на транспорті комунальної власності територіальної громади міста Києва чи дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, який видається робочим органом (Департаментом містобудування і архітектури) та згоду Головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як уповноваженого власником органу на розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва у формі відповідного погодження.

Також господарськими судами здійснено посилання на Порядок розміщення реклами на транспорті комунальної власності м. Києва, затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.12.2005 № 2430, проте не перевірено доводи КП "Київреклама", що такий акт втратив чинність на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.09.2011 № 1591.

При цьому, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки відповіді Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) ТОВ "Федя-Медія" щодо розгляду заяв товариства, прийнятих державним адміністратором Управління (Центру) надання адміністративних послуг, щодо оформлення погоджень на розміщення реклами на транспорті комунальної власності.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" з цього приводу зазначено, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними також висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні первісного позову.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки господарських судів, що акти прийому-виконання за період з 24.12.2014 по 23.09.2015 не підписані ТОВ "Федя-Медія" та не скріплені печаткою, а рахунки не містять відомостей про їх вручення або направлення на адресу товариства, з моменту отримання яких умови пункти 3.1.2 та 3.1.3 договору пов'язують відлік строку на оплату послуг. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорювана додаткова угода № 2 є новим правочином. При цьому, не надано належної правової оцінки її умовам, зокрема в частині необхідності складання сторонами актів та рахунків, строків здійснення оплати, не перевірено також чи містить вона умову щодо відповідальності за порушення своїх зобов'язань організацією у вигляді сплати неустойки (пені).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене судами попередніх інстанцій не дано належної правової оцінки претензії-вимозі КП "Київреклама" про сплату заборгованості від 25.09.2015 № 196-13203/КР, а також звіту по демонтажу.

Згідно із ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київреклама" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська адміністрація) задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 скасувати, а справу № 910/28213/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Грек Б.М.

Палій В.В.