Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 904/6089/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаЛосєва Д.В. дов. від 23.01.2014 року відповідачаПортного М.І. дов. від 01.01.2014 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постановувід 15.01.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/6089/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомВідкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 93513,72 грн.ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення збитків, завданих неправильним нарахуванням та списанням плати за користування вагонами у сумі 93513,72 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року (суддя Колісник І.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року (головуючий Широбокова Л.П., судді Орєшкіна Е.В., Прудніков В.В.) скасоване з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" стягнуто 93513,72 грн. збитків, судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 1870,27 грн. та 935,14 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2013 року залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, пункти 3, 4, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, пункт 8 розділу 7 Правил зберігання вантажів, пункт 2 Розділу ІІІ, розділу V Тарифного керівництва №1.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 06.11.2008 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений договір №ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під`їзної колії позивача, яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (надалі - Договір) строком дії з 11.12.2008 року по 10.12.2013 року включно.

До вказаного договору були укладені додаткові угоди №№ 1,2,3,4,5,5а, якими внесені зміни у п.п. 5,14, 14.6, 16 договору.

Відповідно до пункту 1 договору, на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, місцем примикання якої є стрілка №2/4, в парній горловині станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і обслуговується власним локомотивом.

Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів, виконується локомотивом власника колії.

Пунктом 16 договору передбачено, що збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Відповідно до статті 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Згідно пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085 розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору.

Також судами встановлено, що розрахунки між сторонами у справі здійснюються на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № ПР/ДН-2-074/НЮп/672а від 28.12.2006 року.

Пунктом 3.2 зазначеного договору передбачено, що у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання Вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних первинних документів, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з застосуванням електронного цифрового підпису).

У серпні 2012 року на адресу позивача надходили порожні вагони.

На шляху прямування дані вагони були затримані через зайнятість колій на станціях підходу Новоблочна, Саксагань, Кривий Ріг - Західний Придніпровської залізниці через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг у зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу позивачем про що складено накази №227 від 25.08.2012 року (вагони №№ голова 53569604, хвіст 56944127 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4671-504-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді №3554), №228 від 25.08.2012 року (вагони №№ голова 56969488, хвіст 56067242 у кількості 62 вагонів, індекс поїзда 4100-77-4672 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді №2397), №242 від 27.08.2012 року (вагони №№ голова 56067135, хвіст - 57598989 у кількості 54 вагонів на своїх осях, номер поїзда - 3502), відповідно до вимог пункту 9 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458.

За час затримки вагонів залізницею було нараховано плату за користування вагонами у сумі 77928,10 грн. (без ПДВ), що була включена до відомості плати за користування вагонами (ф. ГУ- 46) №04092789 та списана з особового рахунку позивача за переліком від 05.09.2012 року (а.с.16-19 т.1).

Позивач вважає, що нарахування та списання було проведено неправомірно, внаслідок чого йому заподіяні збитки на суму 93513,72 грн. (з ПДВ).

Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги апеляційний господарський суд виходив із наступного.

Стаття 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 908 Цивільного кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Згідно статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року №856, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.10.2004 року за №1316/9915 встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 розділ) 1 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума позову складається із плати за користування вагонами в сумі 87503,40 грн., що була включена до відомості плати ф.ГУ-46 №04092789, яка була нарахована на підставі актів про затримку вагонів ф. ГУ-23а та актів - загальної форми ГУ-23 складених на станціях затримок Новоблочна, Саксагань, Кривий Ріг -Західний Придніпровської залізниці згідно наказів №№ 227, 228, 242.

При цьому, акти ф.ГУ-23 про віднесення на відповідальність вантажовласника (т.3, а.с.2-73) підписані лише представниками залізниці на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Посилання на зазначені акти загальної форми, як на підтвердження затримки вагонів на колії станції Кривий Ріг з вини одержувача, зазначені у Положеннях про зайнятість колій (а.с.27-127, 139-177, т.2, а.с. 55-123, т.3), апеляційний суд відхилив з огляду на те, що їх складено в порушення вимог пункту 8 "Правил користування вагонами та контейнерами", згідно з яким, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником. Надані позивачем акти загальної форми підписано лише представниками залізниці, тому не можуть служити належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Посилання позивача на п. 3 "Правил складання актів", колегія суддів апеляційного суду визнала необґрунтованим, оскільки "Правила користування вагонами та контейнерами" є спеціальною правовою нормою, яка визначає порядок і умови користування вагонами та контейнерами, порядок визначення плати за їх користування. Доводи про те, що на станціях Допоміжна та Кривий Ріг, відсутні повноважні представники вантажоотримувача до уваги не приймаються. Як вбачається з залізничних накладних станцією призначення є станція Кривий Ріг, де і були складено акти загальної форми. Докази виклику представників вантажоотримувача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку визначеному Правилами користування вагонами та контейнерами позивач не надав. Акти загальної форми про відмову в підписанні спірних актів не складались, до справи позивачем не залучено. Не узгодженість сторонами порядку та місця підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника не позбавляє позивача від обов'язку складання актів в порядку, визначеному законодавством, а саме пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами.

Крім того із Положення про зайнятість колій суд апеляційної інстанції встановив, що на колії №5 обробка поїзду №3502 тривала - з 18 год. 30 хв. 20.08.2014 року по 21.08.2012 року 02 год. 25 хв. (майже 7 год.), поїзду №2317 - з 04 год. 20 хв. 27.08.2012 року по 13 год. 00 хв. 27.08.2012 року (майже 9 год.).

На колії № 8 поїзд №3565 - з 16 год. 40 хв. 25.08.2012 року по 02 год. 00 хв. 26.08.2012 року (7 год.).

На колії 9 поїзд №3551 - з 04 год. 00 хв. 25.08.2012 року по 14 год. 30 хв. 25.08.2012 року (10год.), обробка поїзду №3504 закінчилась 26.08.2012 року о 05 год. 15 хв., а відправлення поїзду №3661 на ст. Допоміжна було здійснено через 10 год. після закінчення обробки о 15 год. 05 хв., обробка поїзду №1401 закінчилась 28.08.2012 року о 13 год. 15 хв., а відправлення поїзду №3657 на ст. Допоміжна було здійснено через 14 год. після закінчення обробки о 03 год. 45 хв. 29.08.2012 року, обробка поїзду №1404 закінчилась 29.08.2012 року о 12 год. 45 хв., а відправлення поїзду №3651 на ст. Допоміжна було здійснено через 14 год. після закінчення обробки о 02 год. 35 хв. 30.08.2012 року, обробка поїзду №2122 закінчилась 01.09.2012 року о 11 год. 00 хв., а відправлення поїзду №3655 на ст. Допоміжна було здійснено через три доби після закінчення обробки о 12 год. 50 хв. 04.09.2012 року.

Також колія №9 була вільна 27.08.2012 року з 10 год. 55 хв. до 19 год. 20 хв. між відправленням поїзду №3010 на станцію призначення Жовтнева та початком обробки поїзду №1402. На колії 11 обробка поїзду №3563 закінчилась 29.08.2012 року о 15 год. 50 хв., а відправлення поїзду №3659 на ст. Допоміжна було здійснено через 2 доби після закінчення обробки о 13 год. 25 хв. 31.08.2012 року. На колії 14 обробка поїзду №2402 закінчилась 24.08.2012 року о 06 год. 55 хв., а відправлення поїзду №3659 на ст. Допоміжна було здійснено через 7 год. після закінчення обробки о 13 год. 40 хв. 24.08.2012 року; обробка поїзду №2140 закінчилась 24.08.2012 року о 17 год. 30 хв., а відправлення поїзду №3663 на ст. Допоміжна було здійснено через 04 год. після закінчення обробки о 21 год. 20 хв. 24.08.2012 року; обробка поїзду №2001 закінчилась 25.08.2012 року о 23 год. 00 хв., а відправлення поїзду № 3653 на ст. Допоміжна було здійснено через 5 год. після закінчення обробки о 03 год. 45 хв. 26.08.2012 року.

Доказів неможливості подачі спірних вагонів на ці колії у зазначений час позивач не надав. У Положенні про зайнятість колій позивач посилається, що деякі колії певний час використовувались для проведення маневрових робіт, і обгону локомотива, згідно ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг, але будь - яких доказів проведення цих робіт суду не надано.

Щодо колії №1б, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ЄТП роботи під'їзної колії на станції Кривий Ріг - ця колія також є приймально-відправного призначення, у тому числі для парних та непарних вантажних поїздів.

Крім того, спірні вагони простояли на станції затримки 10 діб (станція Новоблочна), 11 діб станція Саксагань), 12 діб станція Кривий Ріг - Західний), тоді як з Положення про зайнятість колій вбачається, що в цей період залізниця здійснювала подачу відповідачу під завантаження-вивантаження інші вагони.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що відповідачем не доведено факту неможливості подачі спірних вагонів, затриманих на станціях підходу, впродовж періоду їх затримки і як наслідок нарахування плати за користування за час затримки були відсутні, а відповідно не було підстав для списання спірних коштів, чим позивачу завдано збитків на суму 93513,72 грн.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що в порушення умов договору та вищевказаних нормативно-правових актів залізницею була неправомірно нарахована та списана з рахунку позивача плата за користування вагонами, що є його збитками в розумінні статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України, які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 року у справі № 904/6089/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач