Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 5019/344/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач)розглянувши матеріали касаційної скарги Рівненської міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р.у справігосподарського суду Рівненської областіза позовомзаступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської радидотовариства з обмеженою відповідальністю "АЗС-сервіс"провнесення змін до договору за участю представників сторін:

прокуратури: Бондарчук В.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 22.11.2013р. № 023013),

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з уточненою позовною заявою про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) укладеного між Рівненською міською радою та ТОВ "АЗС-сервіс" 26.12.2001р. №182, в якій просив викласти пункт 2.1. договору, що стосується розміру орендної плати, в наступній редакції: "Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку 75995 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 08 коп.".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.09.2013 р. у справі №5019/344/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р., у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Рівненська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

У відзиві ТОВ "АЗС-сервіс" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата, є однією із істотних умов договору із зазначенням її розміру. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03.06.2008 р. внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно із якою річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки.

У зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно частини 2 Прикінцевих положень Кодексу.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2001р. між Рівненською міською радою (орендодавець) та ТОВ "АЗС-сервіс" (орендар) було укладено договір №182 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), за умовами якого орендодавець на підставі власного рішення від 02.11.2001р. №547 передав орендарю для обслуговування автозаправної станції у тимчасове платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 2233 м2 , що розташована за адресою: місто Рівне, вул. Курчатова, 32 (далі по тексту - Договір).

Згідно з п.2.1 Договору орендна плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у розмірі 537,17 грн. не пізніше 14 числа кожного місяця.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3.1 Договору Рада (власник землі) має право вносити зміни в розділ 2 цього договору щодо розміру і строків внесення плати за землю пропорційно збільшенню ставок земельного податку згідно змін у діючому законодавстві.

Підпунктом "в" пункту 3.2 договору встановлено обов'язок землекористувача здійснювати перерахунок орендної плати при індексації грошової оцінки земельної ділянки.

Додатковою угодою № 1 від 29.01.2007р. сторони внесли зміни до пункту 2.1 Договору, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1009933, 19 грн. розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 30 297, 99 грн.

Рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011р. №1104 було внесено зміни до Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради (надалі - Положення), та викладено його в новій редакції.

Відповідно до п. 2.1 Положення розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, річна сума платежу якого не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, а для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку.

Згідно з підпунктом 2.2.8 Положення розмір орендної плати, встановлений на рівні мінімальної величини відповідно до вищезазначеного пункту, збільшується на 3 відсотки від нормативної грошової оцінки, якщо на земельній ділянці здійснюється торгівля нафтопродуктами.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача на виконання Положення про внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням наведених вище приписів законодавства, ставка податку, яка раніше була визначена Законом України "Про плату за землю", з введенням в дію Податкового кодексу України не змінилася.

Натомість, згідно умов основного договору оренди земельної ділянки підставою для збільшення розміру орендної плати є збільшення ставок земельного податку згідно змін у діючому законодавстві, тобто, коли визначена у договорі орендна плата є нижчою за встановлений законом її граничний розмір (пп "а" п. 3.1 Договору).

З огляду на зазначене господарський суд попередніх інстанцій дійшов висновку щодо відсутності підстав для внесення змін до договору оренди, оскільки додатковою угодою сторони привели розмір орендної плати до встановленого законом мінімуму.

Слід також зазначити, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу.

Відповідно до абз. 5 ст. 5 Законом України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Судом встановлено, що станом на момент звернення позивача із пропозицією про внесення змін до Договору оренди докази про зміну нормативної грошової оцінки земельної ділянки були відсутні.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або місцевого самоврядування.

За змістом наведених норм права передумовою для зміни умов договору оренди землі є наявність взаємної згоди сторін.

Умовами Договору та Додаткової угоди до нього сторони не погодили права позивача на внесення змін до договору оренди в частині збільшення розміру орендної плати в односторонньому порядку на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування за відсутності законодавчої зміни ставок земельного податку, що свідчить про безпідставність вимог прокурора про внесення змін у договір за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рівненська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, реалізує останні шляхом прийняття рішень.

Також рада може виступати, як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання різного виду угод.

Уклавши Договір оренди земельної ділянки та Додаткову угоду до нього з відповідачем, Рівненська міська рада набула статусу сторони договору та взяла на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, рада на виконання Положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

За таких обставин, в зв'язку з відсутністю передбачених законодавством та умовами договору підстав для зобов'язання укласти додаткову угоду до Договору про зміну розміру орендної плати без відповідного волевиявлення відповідача, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України та обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у справі № 5019/344/12 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко