Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 11/34 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області на ухвалу та постановугосподарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 рокуу справі№ 11/34 господарського суду Кіровоградської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської областідоЗакритого акціонерного товариства "імені Богдана Хмельницького"провизнання банкрутомза участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.03.2008 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янці та Знам'янському районі Кіровоградської області (далі - Управління ПФУ) порушено провадження у справі № 11/34 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "імені Богдана Хмельницького" (далі - ЗАТ "імені Богдана Хмельницького") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року у справі № 11/34 (суддя - Коваленко Н.М.) провадження у справі про банкрутство ЗАТ "імені Богдана Хмельницького" припинено, суд скасував заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, закінчив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, припинив повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бершадського С.М. з 27.11.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 11/34 (головуючий суддя - Джихур О.В., суддя - Лисенко О.М., суддя - Тищик І.В.) ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року у справі № 11/34 залишено без змін. Апеляційну скаргу Управління ПФУ залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 11/34, Управління ПФУ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 11/34 повністю. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у даній справі про банкрутство було порушено судом першої інстанції в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

При зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Так, в ч. 8 ст. 1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про порушення справи про банкрутство ЗАТ "імені Богдана Хмельницького" Управління ПФУ посилалося на наявність заборгованості боржника по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.1999 року по 15.03.2000 року в сумі 604, 96 грн., яка підтверджується звітами форми 4 - ПФ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство ЗАТ "імені Богдана Хмельницького" не надано відповідних доказів безспірності грошових вимог в загальній в сумі 604, 96 грн. до боржника в розумінні Закону про банкрутство.

Крім того, в обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника, ініціюючий кредитор зазначав про ненадання ЗАТ "імені Богдана Хмельницького" звітності Знам'янської Об'єднаної Державної податкової інспекції протягом 2005 - 2007 років, на підтвердження чого надає довідку Знам'янської Об'єднаної Державної податкової інспекції у Кіровоградської області.

Судами попередніх інстанцій правомірно взято до уваги, що з заявою про визнання відсутнього боржника банкрутом з підстав ненадання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, можуть звернутись тільки органи державної податкової служби.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що при зверненні до господарського суду з завою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, Управлінням ПФУ не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст.20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ЗАТ "імені Богдана Хмельницького" ініціюючим кредитором господарському суду не надавався.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про необхідність припинення провадження в порядку ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Знамянці та Знамянському районі Кіровоградської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 11/34 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.