Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 916/2560/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман", м. Миколаїв

на ухвалу від 07.10.2014 господарського суду Одеської області (в частині розгляду грошових вимог ДП "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів")

та постановувід 16.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/2560/14 господарського суду Одеської області про банкрутство державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях", м. Ізмаїл Одеської областікеруючий санацією Колєжук А.С., м. Одесакредитордержавне підприємство "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів", м. Одеса (голова комітету кредиторів)у судовому засіданні взяли участь представники:

ДП "Маріупольський морський торговельний порт" скаржникаПихтін К.В., довір.; Толстоухова Н.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2560/14 про банкрутство державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях", порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського Одеської області від 07.10.2014 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, визнано грошові вимоги до боржника: державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" (далі - ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУМШ", кредитор) в сумі 1 218 грн. судових витрат в першу чергу, 15 762 813 грн. основного боргу в четверту чергу, 3 804 335,02 грн. штрафних санкцій в шосту чергу; державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" (далі - скаржник) в сумі 1 218 грн. судових витрат в першу чергу, 6 622 978,63 грн. основного боргу в четверту чергу, 1 746 754,32 грн. штрафних санкцій в шосту чергу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Лашин В.В. - головуючий, Воронюк О.Л., Лавриненко Л.В.) ухвалу від 07.10.2014 в частині визначення черговості задоволення вимог ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУМШ" в реєстрі вимог кредиторів залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині черговості визнання грошових вимог кредитора щодо суми збитків та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким включити збитки в сумі 7 592 817 грн. в шосту чергу.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 25 Закону про банкрутство, ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Скаржник посилається на те, що збитки є різновидом господарських санкцій, які не включаються до складу грошового зобов'язання боржника.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У силу ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги кредитора до боржника грунтуються на договорі фрахтування земснаряду від 18.10.2006 та підтверджуються судовим рішенням - постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у справі № 15/192-10-5481 (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011), якою з боржника на користь кредитора стягнуто основний борг за договором в сумі 6 260 000 грн., 1 508 660 грн. інфляційних втрат, 375 600 грн. 3% річних, 191 585,02 грн. пені, 5 100 000 грн. неустойки, а також збитки у розмірі 7 592 817 грн.

Не оспорюючи обґрунтованості заявлення до боржника вказаних грошових вимог, правомірність яких підтверджена судовим рішенням, скаржник вказує на безпідставність включення до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу заявлених кредитором сум збитків в розмірі 7 592 817 грн. Скаржник вважає, що ці вимоги є різновидом господарських санкцій, а тому відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство не включаються до складу грошового зобов'язання боржника та підлягають обліку в реєстрі в шосту чергу в якості штрафних санкцій.

Проте такі твердження скаржника є безпідставними з огляду на таке.

Положеннями абз. 5 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Отже, положення Закону про банкрутство виокремлюють зі складу грошового зобов'язання боржника у процедурі банкрутства суми штрафних санкцій, які підлягають обліку в реєстрі вимог кредиторів окремо у шосту чергу.

При цьому фінансові санкції є різновидом штрафних санкції та застосовуються контролюючими державними органами за порушення у податковій, соціальній та інших сферах у порядку, встановленому відповідним спеціальним законодавством (зокрема, Податковим кодексом України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

У той же час стаття 217 ГК України містить визначення господарських санкцій як заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, а також адміністративно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, збитки є різновидом господарських санкцій, проте, на відміну від штрафних (фінансових) санкцій, цей вид відповідальності господарюючого суб'єкта не підлягає виокремленню зі складу грошового зобов'язання боржника у розумінні положень ст. 1 Закону про банкрутство.

Відтак, грошові вимоги ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУМШ" у частині сум збитків правомірно визнані судами попередніх інстанцій з включенням у реєстр вимог кредиторів до четвертої черги.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення щодо розгляду спірних грошових вимог підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 217, 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115 - 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014 в частині розгляду грошових вимог ДП "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі №916/2560/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич