Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 910/13852/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року

у справі № 910/13852/13

господарського суду міста Києва

за позовом Виконувача обов'язків прокурора м. Києва в інтересах держави

в особі: 1.Міністерства інфраструктури України

2.Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна

залізниця"

до Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 36858924,38 грн.

за участю представників

позивача - 1. не з'явився

2. Кушнір В.М.

відповідача - Бондарчук Д.М.

прокуратури - Романов Р.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19 вересня 2013 року (суддя Головатюк Л.Д.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року (судді Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) зі справи №910/13852/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" 28646570,23 грн. - основного боргу, 877878,71 грн. - пені, 1099785,61 грн. - 3% річних. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 68820,00 грн. Відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію (виконавчий орган Київської міської ради), про відстрочення виконання рішення суду на один рік та про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19 вересня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на один рік та відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року скасувати. Задовольнити клопотання Комунального підприємства "Київпастранс" про відстрочення виконання рішення суду на один рік та про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 28646570,23 грн. - основного боргу, 100 грн. - пені, 1099785,61 грн. - 3% річних.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 серпня 2009 року між позивачем 2 (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №ПЗ/НРП-096096/НЮ про організацію перевезень пасажирів залізничним транспортом.

Відповідно до умов Договору відповідач замовляє, а Перевізник бере на себе зобов'язання надавати послуги з перевезень пасажирів залізничним транспортом на дільниці Троєщина - Київ-Петрівка на умовах, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Відповідно до п 1.5. Договору замовник на умовах даного договору оплачує послуги Перевізника.

Пунктом 2.1.7. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний щомісячно до 5 числа підписувати та повертати Перевізнику підписані акти виконаних робіт.

Пунктом 3.1. Договору встановлена орієнтовна вартість послуг за цим договором за рік, яка складає 21776900,00 грн. у тому числі ПДВ. Сума договору може коригуватися в залежності від фактично понесених витрат перевізника на підставі додаткових угод, підписаних до цього договору.

Згідно з п. 3.3. Договору оплата послуг Замовником проводиться після підписання акту виконаних робіт до 10 числа місяця наступного за звітним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору, в грудні 2011 року - жовтні 2012 року позивач 2 надав відповідачу послуги з перевезення пасажирів.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, в наслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 28646576,23 грн., що не заперечується відповідачем.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 509 Цивільного кодексу України та 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 915 ЦК України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.

Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Згідно зі ст. 916 ЦК України За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускаються.

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 28646576,23 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п.7.6 Договору у разі порушення строків оплати Замовник виплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені та 3% річних, які складено арифметично правильно, прийшла до висновку про їх обґрунтованість.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Твердження заявника касаційної скарги щодо відстрочення виконання судового рішення в зв'язку з складним фінансовим становищем, колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних доказів неможливості виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також винятковості обставин. Крім того, зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2013 року зі справи № 910/13852/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко