Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 904/6365/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П. (доповідач), розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р.у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний

універмаг" м. Дніпропетровськ

третя особа ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ

про зобов`язання надати письмову згоду на вилучення

частини земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача: Артеменко П.М. (представник за дов. від 21.10.2013р. №1795),

відповідача: Буря К.М. (представник за дов. від 04.05.2012р. №б/н),

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Центральний універмаг" м. Дніпропетровськ, третя особа - ОСОБА_4 м. Дніпропетровськ про зобов`язання надати письмову згоду на вилучення частини земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 17.09.2013 р. у справі № 904/6365/13, яке підписано 23.09.2013 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК україни, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р., у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "Укрсоцбанк" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 16, 22, ч. 1 ст. 64, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, ст. 120, 141, 142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час придбання позивачем нерухомого майна.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрсоцбанк" належить на праві власності приміщення 3 та 4 поверхів у прибудові літ. А1-4 до будівлі літ. А-4 "Торгівельний центр" за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 52, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.07.2008р., виданим на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 10.07.2008 № 2012.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21.08.2008 р..

Земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 52, на якій розташована прибудова літ. А1-4 є частиною ділянки, що перебуває в постійному користуванні товариства з обмеженою відповідальністю "Центральний універмаг", згідно державного акта на право постійного користування землею серія ДПД 66, виданого на ім'я АТ "Центральний універмаг" правонаступником якого є ТзДВ "Центральний універмаг".

Спір виник з огляду на те, що позивач, бажаючи оформити право оренди земельної ділянки під вказаним об`єктом нерухомості, звернувся до відповідача з проханням надати нотаріально засвідчену згоду на вилучення частини земельної ділянки під прибудовою літ. А1-4 до будівлі літ. А-4 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, буд. 52, однак відповіді на таке прохання не отримав.

Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент придбання позивачем нерухомого майна), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже чинне на момент отримання позивачем у власність об'єкта нерухомості законодавство, не визначало перехід права власності на нерухоме майно, як підставу для автоматичного припинення права постійного користування відповідною земельною ділянкою попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадилося лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальонї громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Письмова згода на припинення права постійного користування землею (її частиною) є добровільною дією, що виключає можливість спонукання особи до надання такої згоди примусово, в судовому порядку.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на зазначене, оскільки спосіб захисту права зазначений позивачем, а саме зобов'язання відповідача надати позивачу письмову згоду на вилучення частини земельної ділянки під об'єктом нерухомості, є таким, що не передбачений чинним законодавством, висновок суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваних рішенні та постанові і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р. у справі № 904/6365/13 залишити без змін.

Головуючий суддя : Н.Г. Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко