ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року Справа № 923/731/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (головуючий суддя Величко Т.А., судді Бєляновський В.В., Таран С.В.)на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 05.02.2016 (суддя Чернявський В.В.)у справі№ 923/731/15 Господарського суду Херсонської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в місті ХерсонідоДержавного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"простягнення 7491,62 грн. шкоди, за участю представників:позивачане з'явились,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" шкоди в сумі 7.491,62 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.07.2015 у справі №923/731/15 в позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 рішення Господарського суду Херсонської області від 07.07.2015 у справі № 923/731/15 скасовано, позов задоволено: стягнуто з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні шкоду в сумі 7.491,62 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2015 у даній справі рішення Господарського суду Херсонської області від 07.07.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

У вказаній постанові судом касаційної інстанції вказано, що при розгляді справи зовсім не було досліджено механізму формування суми у розмірі 7491,62 грн., не з'ясовано, чому позивачем визначено саме такий розмір пенсійних виплат та які суми обов'язкових відрахувань слугують базою для їх нарахування застрахованій особі, не надано оцінку грошовим показникам, зазначеним у поданих відповідачем індивідуальних відомостях, не перевірено розрахунку нарахованих позивачем пенсійних виплат з посиланням на відповідні положення законодавства, які регулюють нарахування та визначення розміру вказаних платежів, а тому неможливо дійти обґрунтованого висновку, яким саме чином позивачем було визначено розмір пенсійних виплат застрахованій особі, та, відповідно, визначити розмір надмірно нарахованих пенсійних коштів, які просить стягнути позивач.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.02.2016, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016, позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні 7491, 62 грн. на відшкодування шкоди.

Не погоджуючись з прийнятими за результатами нового розгляду справи судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, чим порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема п. 9 ч. 2 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 1166 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що на позивача як на орган, що призначав пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням чинного законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, а тому призначення ОСОБА_4 пенсії за індивідуальними відомостями свідчить про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди. На думку відповідача, саме позивачем не було перевірено надходження даних про сплату страхових внесків та двічі враховано доходи за періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004, допущено помилку при отриманні звіту за 2004 рік та при перерахунку пенсії у 2009 році без перевірки доходу за 2004 рік при включенні цього періоду при перерахунку пенсії. Позивач вважає, що переплата пенсії зазначеній особі стала наслідком невиконання позивачем в спірному періоді покладених на нього обов'язків щодо здійснення контролю цільового використання коштів Фонду, а також правильності нарахування та сплати пенсії.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. До суду 10.10.2016 надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст.111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні (далі - УПФУ) з 16.11.2004 перебуває та отримує пенсію за віком ОСОБА_4, який на момент призначення пенсії працював у ДП "Херсонський морський торговельний порт".

За заявою страхувальника УПФУ 05.09.2014 проведено позапланову перевірку відомостей, поданих ДП "Херсонський морський торговельний порт" до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2003-2009 роки, щодо правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) на застраховану особу, за результатами якої виявлено, що страхувальником 16.11.2004 подано індивідуальні відомості для призначення пенсії, в яких зазначено код типу ставки страхового збору "1" (робота пенсіонера на загальних умовах) за період з 01.01.2004, а у відомості з типом форми "Початкова" зазначено код типу ставки страхового збору "2" (інвалідність) за період з 01.01.2014 по 31.12.2004. Оскільки основні реквізити індивідуальних даних відомостей різні, не відбулась технологічна заміна звіту "Призначення пенсії" на звіт "Початкова", що призвело до здвоєння сум заробітної плати за період з 01.01.2004 по 31.10.2004, про що складено відповідний акт від 05.09.2014 №151, який підписаний уповноваженими особами без зауважень та заперечень.

Встановлення факту спричинення збитків в сумі 7.491,62 грн. шляхом подання недостовірних відомостей ДП "Херсонський морський торговельний порт" стало підставою для звернення УПФУ в м. Херсоні до місцевого господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Наведена норма передбачає загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди необхідна наявність сукупності умов, які формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Пунктом 2 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003р. за № 374/7695, визначено, що переплатою пенсій та грошової допомоги є сума пенсій та грошової допомоги, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

За приписами ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при перевірці правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи (п. 71 акта №151 від 05.09.2014 за результатами перевірки) виявлено, що ДП "Херсонський морський торговельний порт" було двічі подано індивідуальні відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за 2004 рік по ОСОБА_4, а саме: подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом "призначення пенсії", код типу ставки "1" за період з 01.01.2004 по 31.10.2004, та подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом "початкова", код типу ставки "2" за період з 01.01.2004 по 31.12.2004, що призвело до подвійного відображення фонду заробітної плати в Індивідуальних відомостях по працівнику ОСОБА_4 за період з 01.01.2004 по 31.10.2004.

Позивачем проведено перерахунок виплачених в якості пенсій сум ОСОБА_4 у період з березня 2009 року по вересень 2014 року, за яким визначено розміри надмірно виплачених сум у якості пенсій за кожен місяць, складено ці надмірні суми та визначено надмірно виплачену суму пенсії в розмірі 7491,62грн., що була отримана ОСОБА_4 у зазначений період.

Тобто надмірні виплати відбулись внаслідок подвійного врахування даних про заробітну плату ОСОБА_4 за січень-жовтень 2004 року у персоніфікованому обліку відомостей щодо застрахованої особи, які сформовано з наведених відповідачем індивідуальних відомостей щодо цих 10 місяців за Індивідуальними відомостями про заробітну плату ОСОБА_4 від 16.11.2004 при призначенні пенсії та за Індивідуальними відомостями про заробітну плату ОСОБА_4 від 24.03.2005 з позначкою "початкова". За кожною з цих Індивідуальних відомостей зазначено про такий заробіток ОСОБА_4 у період з січня по грудень 2004 року: у січні - 814,83 грн., у лютому - 655,36 грн., у березні - 753,98 грн., у квітні - 822,27 грн., у травні - 752,63 грн., у червні - 761,31 грн., у липні - 815,26 грн., у серпні - 877,61 грн., у вересні - 929,27 грн., у жовтні - 1143,50 грн.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, є страхувальниками відповідно до цього Закону.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що в Україні здійснюється облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в тому числі від роботодавців. На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка.

Роботодавцем ОСОБА_4 є ДП "Херсонський морський торговельний порт".

За ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду в тому числі і для визначення розміру, перерахунку пенсійних виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2" встановлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01.01.2011 ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 № 7-6 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152.

Згідно з п. 1.3 Порядку, затвердженого постановою № 7-6, страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком повинен подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Водночас, якщо застрахована особа зверталась за призначенням (перерахунком) пенсії протягом поточного року (до терміну подання річної звітності) для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту, в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник повинен надати територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб (СПОВ) відомості про застраховану особу-заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.

У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

Судами зазначено, що реквізити наданих відповідачем відомостей не співпадали, а тому у системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб було залишено актуальним обидва документи. Тобто УПФУ в м. Херсоні було віднесено до зазначеного персоніфікованого обліку надані ДП "Херсонський морський торговельний порт" зазначені дані про розміри заробітної плати ОСОБА_4 у січні-жовтні 2004 як з однієї, так і з іншої індивідуальних відомостей. Таким чином у персоніфікованому обліку залишались чинними обидві зазначені індивідуальні відомості, що призвело до задвоєння заробітної плати.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність порушення відповідачем умов пенсійного законодавства, внаслідок чого завдано шкоди державі, від імені якої виступають органи Пенсійного фонду України.

Так, протиправність дій Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" полягає у поданні документа з недостовірними відомостями, внаслідок чого відбулося подвійне відображення фонду заробітної плати (додавання одне до одної щомісячних сум заробітної плати), на підставі чого застрахованій особі були надмірно нараховані та виплачені пенсійні кошти на суму 7.491,62 грн.

Факт заподіяння шкоди визначається наявним в матеріалах справи індивідуальним перерахунком надмірної виплати управлінням Пенсійного фонду України коштів (здійсненим з врахуванням заробітної плати ОСОБА_4 у період з березня 2009 року по вересень 2014 року) за даними, наданими відповідачем, а тому вказані обставини знаходяться в причинному зв'язку між протиправністю дій та результатом таких дій - настанням негативного наслідку (переплати по пенсії).

За таких обставини з урахуванням норм законодавства суди дійшли вірного висновку про виникнення у відповідача обов'язку щодо відшкодування позивачу шкоди у розмірі надмірно виплачених пенсійних коштів у сумі 7491,62 грн.

При цьому судами підставно відхилено доводи відповідача про те, що переплата пенсії стала наслідком невиконання позивачем в спірному періоді покладених на нього обов'язків щодо здійснення контролю цільового використання коштів Фонду та правильності нарахування і сплати пенсії, з огляду на встановлення факту виникнення надмірних виплат не внаслідок неналежного виконання повноважень позивачем, а внаслідок документа відповідача з недостовірними відомостями про загальний розмір заробітної плати ОСОБА_4 у січні-жовтні 2004 року, яка враховується при обчислені пенсії.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 05.02.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 923/731/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова