Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 920/1920/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АХ", м. Суми (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2014 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014

зі справи № 920/1920/13

за позовом прокурора Лебединського району Сумської області, м. Лебедин Сумської області, в інтересах держави в особі:

Лебединської міської ради, м. Лебедин Сумської області (далі - Міська рада);

Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми (далі - Інспекція),

до Товариства

про стягнення 104 769,84 грн.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора - Боднарчука В.М.,

представника Міської ради - не з'яв.,

представника Інспекції - не з'яв.,

представника Товариства - Чайченка О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 104 769,84 грн. завданої державі шкоди (в зв'язку із забрудненням земель промисловості) в доход місцевого бюджету Міської ради із зарахуванням 30% грошових стягнень (за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) до державного бюджету України і 70% грошових стягнень (за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) - в доход місцевого бюджету.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2014 (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М.- головуючий, Івакіна В.О., Тихий П.В.): залишено без задоволення клопотання відповідача від 08.01.2014 б/н про призначення експертизи; позов задоволено; з Товариства стягнуто в доход місцевого бюджету Міської ради 104 769,84 грн. шкоди з урахуванням вимог пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 7 частини другої статті 69 Бюджетного кодексу України (30% грошових стягнень зарахувати до державного бюджету України і 70% - у доход місцевого бюджету); з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 2095,38 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу з посиланням на приписи Конституції України, Законів України "Про відходи", "Про охорону земель", "Про охорону навколишнього природного середовища", Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, підзаконних нормативно-правових актів, а також Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального і процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасники судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин.

З 20.02.2013 по 05.03.2013 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища в Сумській області в присутності керуючого підрозділом Товариства проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вул. Санаторній, 65 у с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області.

Під час перевірки встановлено, що Товариство в процесі виробничої діяльності здійснювало забруднення орендованих ним земель промисловості гнієвмісткими стічними водами без дозволу та лімітів на утворення відходів на 2012 та 2013 роки, що є порушеннями вимог статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи", статті 96 Земельного кодексу України, статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

Сліди забруднення землі гнієвмісткими стічними водами виявлено на земельній ділянці площею 3575 м2. Лабораторні вимірювання складу та властивостей ґрунтів на цій ділянці показали наднормативний вміст амонію обмінного та фосфору рухомого.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінприроди від 27.10.1997 № 171, було здійснено розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельної ділянки; розмір такої шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, становить 104 769,84 грн.

У Товариства відсутній договір на вивезення чи утилізацію рідких нечистот.

Факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки підтверджується актом відповідної перевірки від 20.02.-05.03.2013, актом відбору проб ґрунту від 26.02.2013 № А04-02-13, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 06.03.2013 № 04-03-13, розрахунком розміру заподіяної шкоди.

Вироком Лебединського районного суду Сумської області ОСОБА_1- керуючого підрозділом Товариства було визнано винним у скоєнні злочину, в тому числі передбаченого частиною першою статті 239 Кримінального кодексу України (забруднення або зіпсування земель речовинами, відходами та іншими матеріалами); цей вирок набрав законної сили.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону природи.

Згідно із Законом України "Про охорону земель":

- власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо (стаття 35);

- підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення (стаття 46).

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу у межах установлених лімітів, а підпунктом "а" частини першої статті 32 Закону України "Про відходи" передбачено заборону ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів.

За приписами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

- економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (стаття 41);

- порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України; зокрема, цивільну відповідальність. Таку відповідальність несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природоохоронних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (статті 68, 69).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана, зокрема, неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Попередні судові інстанції з огляду на зазначені законодавчі приписи, з'ясувавши факт здійснення Товариством у порушення вимог природоохоронного законодавства забруднення орендованих ним земель промисловості стічними водами за відсутності належних дозволу та лімітів на утворення відходів, внаслідок чого навколишньому природному середовищу було заподіяно шкоду в розмірі 104 769,84 грн., дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для задоволення відповідного позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про наявність тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення стосовно скасування оскаржуваних судових актів, і спростовуються встановленими попередніми судовими інстанціями обставинами і доказами, додаткова перевірка яких перебуває поза визначеними статтею 1117 ГПК України межами перегляду справи в суді касаційної інстанції. Вищий господарський суд України погоджується також з наведеними в оскаржуваному судовому рішенні мотивами відхилення клопотання позивача про призначення судової експертизи у справі.

Юридична оцінка місцевим і апеляційним господарськими судами установлених ними обставин даної справи узгоджується із застосованими цими судами нормами матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1117,1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 зі справи № 920/1920/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АХ" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко