Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №917/1315/13
Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №917/1315/13
Постанова ВГСУ від 17.06.2014 року у справі №917/1315/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 917/1315/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство", м. Кобеляки Полтавської області (далі - ТОВ "Ремонтне підприємство"),

на рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2014

зі справи № 917/1315/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашкомплект", м. Кременчук Полтавської області (далі - ТОВ "Техмашкомплект"),

до ТОВ "Ремонтне підприємство"

про стягнення 1 069 630, 31 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Техмашкомплект" - Моцун О.П.,

ТОВ "Ремонтне підприємство"- Шендрика С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Техмашкомплект" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Ремонтне підприємство" 761 886,93 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 307 743, 38 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач безпідставно користується зазначеною сумою коштів, оскільки рішеннями господарського суду Полтавської області від 26.03.2009 у справі № 192/9-20-13/164 та від 10.05.2012 у справі №18/451/12 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Гетьман Р.А., Лакіза В.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ "Ремонтне підприємство" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову внаслідок порушення норм процесуального та матеріального права. Скаржник, зокрема, зазначає, що суд безпідставно не застосував до вимог позивача позовної давності, оскільки про порушення прав позивача, яких стосується спір у справі, йому стало відомо з дати прийняття постанови Київського міжобласного господарського суду від 24.06.2009 у справі № 192/9-20-13/16 за позовом відкритого акціонерного товариства "Агротехніка" (далі - ТОВ "Агротехніка") про визнання недійсними рішення загальних зборів ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006; при цьому протягом 2007-2010 років ТОВ "Техмашкомплект" та ТОВ "Ремонтне підприємство" очолювала одна й та ж особа - Рассохін О.І., тому позивач у справі не міг не знати про наявність цього судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- 09.10.2006 загальними зборами учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" прийнято рішення про примусове виключення відкритого акціонерного товариства "Агротехніка" (далі - ВАТ "Агротехніка") зі складу учасників ТОВ "Ремонтне підприємство", включення ТОВ "Техмашкомплект" до складу учасників ТОВ "Ремонтне підприємство", про передачу ТОВ "Техмашкомплект" частки в статутному капіталі у розмірі 46,04 % та про затвердження статуту ТОВ "Ремонтне підприємство";

- 15.11.2006 Кобеляцькою районною державною адміністрацією затверджено статут ТОВ "Ремонтне підприємство" в новій редакції та зареєстровано за № 15661050001000305;

- 02.12.2008 зареєстровано зміни до статуту ТОВ "Ремонтне підприємство", згідно з якими розмір частки ТОВ "Техмашкомплект" в статутному капіталі ТОВ "Ремонтне підприємство" складає 88,7885 % - 761 886, 93 грн.;

- ТОВ "Техмашкомплект" сплатило внесок до статутного капіталу ТОВ "Ремонтне підприємство" в повному обсязі, тобто в сумі 761 886,93 грн.; на підтвердження цього суду надано: засвідчені банком платіжні доручення з призначенням платежу "внесок до статутного капіталу"; квитанції до прибуткового касового ордеру; банківські виписки за період з 2007-2010 роки; картку рахунку 143: Інвестиції: участь у статутному капіталі ТОВ "Ремонтне підприємство"; фінансові звіти позивача за період з 2007 року по 2010 рік (т. 1 а. с. 53 - 172, т. 2 а. с. 9-14, 56-177, 250-278);

- рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2009 у справі № 192/9-20-13/164 за позовом ВАТ "Агротехніка" до ТОВ "Ремонтне підприємство", залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.06.2009, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006 у частині, зокрема, прийняття до складу учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" ТОВ "Техмашкомплект" та передачі останньому частки в статутному капіталі у розмірі 46,04 %;

- рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 у справі № 18/451/12, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" у частині викладення статуту цього товариства в новій редакції та здійснення державної реєстрації відповідних змін;

- 14.05.2012 ТОВ "Техмашкомплект" надіслало ТОВ "Ремонтне підприємство" вимогу за підписом директора Рассохіна О.І. про повернення безпідставно набутих коштів, перерахованих до статутного капіталу ТОВ "Ремонтне підприємство", у сумі 761 886, 93 грн. у зв'язку з прийняттям зазначених судових рішень;

- 15.05.2012 ТОВ "Ремонтне підприємство" листом вих.№ 23-1 за підписом заступника директора цього товариства Рассохіна О.І. повідомило, що визнає зазначену претензію, але повернути кошти не може у зв'язку з відсутністю коштів;

- докази повернення відповідачем вказаної позивачем суми відсутні.

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що 10.02.2014 надійшла заява відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України в разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

У статті 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За приписом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

У пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" наявний висновок про те, що в суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви у суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши обставини даної справи, дійшли висновку про задоволення позову у справі.

Вищий господарський суд України вважає цей висновок необґрунтованим з огляду на таке.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ "Ремонтне підприємство" про застосування позовної давності у спорі зі справи, виходив з того, що названу сторону належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом. Відтак ТОВ "Ремонтне підприємство" не довело позбавлення його можливості подання відповідної заяви в суді першої інстанції, тому цю заяву не може бути прийнято й судом апеляційної інстанції.

Однак суд апеляційної інстанції залишив поза увагою та не дав оцінки доводам відповідача про те, що з 26.09.2008 по 24.12.2013 заступник директора Россохін О.І. виконував обов'язки керівника ТОВ "Ремонтне підприємство" та одночасно був директором ТОВ "Техмашкомплект", зокрема, на час вирішення спору в господарському суді (з цими доводами збігаються й пояснення позивача щодо права заступника директора ТОВ "Ремонтне підприємство" Россохіна О.І. підписувати документи ТОВ "Ремонтне підприємство").

Попередні судові інстанції, визначаючи початок перебігу позовної давності, помилково виходили з того, що рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2012 у справі № 18/451/12 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006 у частині прийняття до складу його учасників ТОВ "Техмашкомплект" та передачі йому частки у статутному капіталі. Отже, датою, коли позивач дізнався про порушення прав, захисту яких стосується позов у справі, є дата набрання названим рішенням законної сили.

З досліджених у даній справі доказів вбачається, що недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006 визнано рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2009 у справі № 192/9-20-13/164, а рішенням цього ж суду від 10.05.2012 у справі № 18/451/12 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" у частині викладення статуту ТОВ "Ремонтне підприємство" в новій редакції та здійснення державної реєстрації відповідних змін.

Водночас у справі доведено, що на час прийняття судового рішення від 26.03.2009 у справі № 192/9-20-13/164 ТОВ "Техмашкомплект" та ТОВ "Ремонтне підприємство" були пов'язані відносинами контролю, відтак ТОВ "Техмашкомплект" не могло не знати, що дане рішення стосується його прав.

Задовольняючи вимоги про стягнення процентів за користування безпідставно отриманими коштами, господарські суди залишили поза увагою, що обов'язок відповідача повернути ці кошти виник з дати набрання законної сили відповідним рішенням про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ремонтне підприємство" від 09.10.2006.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування норм матеріального права та приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 зі справи № 917/1315/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко