Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 914/4363/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу громадської організації "Фонд співпраці "Руслан", м.Львів

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

зі справи № 914/4363/13

за позовом громадської організації "Фонд співпраці "Руслан", м.Львів (далі - Організація)

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

про визнання договору оренди нерухомого державного майна укладеним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Романчук Ю.Р.;

відповідача - Цуцкірідзе І.Л.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Організація звернулася з позовом, згідно з яким просила визнати укладеним між сторонами зі справи договір оренди державного нерухомого майна на два роки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2014 у справі № 914/4363/13 (суддя Березяк Н.Є.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Гнатюк Г.М. - головуючий, судді Кравчук Н.М. і Мирутенко О.Л.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.01.2014 та постанову апеляційного суду від 18.03.2014 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 08.08.2013 Організація звернулася із заявою до відповідача щодо укладення договору оренди державного нерухомого майна - нежитлових приміщень №8 та №11 загальною площею 65,1 кв.м. на першому поверсі будівлі за адресою: м. Львів, вул. І.Франка, 61, на підставі п. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме без проведення конкурсу.

Проте листом від 19.08.2013 № 17-11-05661 відповідач відмовив Організації в укладенні зазначеного договору з посиланням на те, що остання не належить до категорії суб'єктів, які мають право на укладення договору без проведення конкурсу, а також на те, що передача майна в оренду з метою розміщення магазина з реалізації продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи та для розміщення ксерокопіювальної техніки для надання послуг населенню, суперечить статуту Організації.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Організація вказувала на те, що відповідачем у зв'язку з прийняттям ним рішення про відмову в укладенні договору були порушені норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки відповідно до статуту Організації основною метою її діяльності є координація дії громадян, об'єднаних засадами, що викладені у статуті та залучення їх до активної ділової співпраці, спрямованої на сприяння економічного розвитку України через підвищення активності ділових стосунків і взаємодії у сферах освіти, науки, культури на шлях створення в Україні розвиненого громадського суспільства, а відтак, на думку Організація, вона має переважне право на отримання спірного державного майна в оренду без проведення конкурсу.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди, взявши до уваги вимоги ст.ст.638, 640 ЦК України, ст.181 ГК України, ст.ст. 9, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правильно виходили з того, що в даному випадку позивач безпідставно вимагав визнати договір оренди укладеним, оскільки його пропозиція укласти договір не була прийнята відповідачем, в той час як відповідно до статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а укладеним договір можна вважати тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.01.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 914/4363/13 залишити без змін, а касаційну скаргу громадської організації "Фонд співпраці "Руслан" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя В.Харченко