Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 914/4089/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів (далі - ПАТ "Львівгаз"),

на рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2013 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2014

зі справи № 914/4089/13

за позовом ПАТ "Львівгаз"

до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів (далі - відділення АМК),

про скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2013 № 218.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Львівгаз" - Гарбузюка Р.О.

відділення АМК - Харченко С.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Львівгаз" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про скасування рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 29.08.2013 № 218 у справі № 1-02-202/2013 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 218).

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.12.2013 (суддя Рим Т.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Кузь В.Л. - головуючий, судді Малех І.Б., Юрченко Я.О.), у задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "Львівгаз" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК просить у задоволенні скарги відмовити з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 218:

ПАТ "Львівгаз" протягом 2011-2013 років займало монопольне (домінуюче) становище із часткою 100 відсотків на ринку послуг з постачання природного газу за регульованим тарифом у м. Львові та Львівській області в межах власних газових мереж;

дії ПАТ "Львівгаз", які полягали в укладання публічного договору про надання населенню послуг з газопостачання, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

за це порушення на ПАТ "Львівгаз" накладено штраф у сумі 20 000 грн.;

- рішення № 218 мотивовано такими фактичними даними:

ПАТ "Львівгаз" опублікувало в газеті "Високий Замок" від 11.02.2013 публічний договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений розпорядженням голови правління ПАТ "Львівгаз" від 30.01.2013 № 6 (далі - Публічний договір) та повідомило споживачів, що публікація цього правочину є пропозицією (офертою) укласти Публічний договір, адресованою фізичним особам - споживачам;

укладення Публічного договору суперечить Правилам надання населенню послуг з газопостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246 (далі - Правила), а також змісту Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 938 (далі - Типовий договір), та ущемляє інтереси споживачів (населення), які користуються послугами з газопостачання;

зі змісту Типового договору вбачається, що обов'язковими його умовами є характеристики лічильника (лічильників) газу (пункт 5), характеристика газових приладів і пристроїв (пункт 5-1) та інформація про наявність пільг з їх подальшою характеристикою (пункт 25).

пункти 5 та 5-1 Публічного договору не відповідають умовам Типового договору в частині характеристик лічильника та газових приладів, також відсутня інформація про осіб, які мають право на отримання субсидій та/або пільг з оплати природного газу; у пункті 25 Публічного договору внаслідок обраного ПАТ "Львівгаз" виду договору не зазначено та неможливо зазначити дані про конкретну особу, якій встановлені пільги, розмір пільг та підстави їх надання, як того вимагають умови Типового договору;

за змістом пунктів 41-42 Публічного договору прийняттям пропозиції укласти цей правочин (акцептом) є:

для фізичних осіб, які до моменту публікації цього договору не користувалися послугами виконавця, а об'єкт надання послуг не був газифікованим, - підписання акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання; з моменту підписання цього акта фізична особа автоматично приймає умови цього договору, і договір вважається укладеним без підписання примірника Публічного договору; датою укладення Публічного договору в даному разі є дата складання акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта системи газопостачання;

для фізичних осіб, які раніше користувалися послугами виконавця або не користувалися послугами виконавця, проте придбали у власність чи отримали в користування газифікований об'єкт, акцептом є подальше використання й оплата послуг виконавця з газопостачання об'єкта надання послуг без підписання примірника Публічного договору; датою укладення Публічного договору в даному разі є дата оплати послуг, що була зроблена після публікації цього договору;

умови пунктів 41, 42 Публічного договору не передбачено Типовим договором і безпідставно нав'язані споживачам.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Статтею 5 Закону України "Про природні монополії" встановлено, що постачання та транспортування природного газу віднесено до сфер діяльності природних монополій.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У розумінні частини першої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

У сфері надання населенню послуг з газопостачання та газифікації спеціальним нормативно - правовим актом є Правила надання населенню послуг з газопостачання.

Пунктом 4 Правил передбачено, що послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним підприємством відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку.

Відповідно до умов частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, господарськими судами у справі встановлено, що в рішенні № 218 доведено зловживання ПАТ "Львівгаз" монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, оскільки назване товариство укладало зі споживачами договори про постачання газу з порушенням вимог чинного законодавства, і ці порушення ущемлювали інтереси споживачів.

За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили в задоволення позову про визнання рішення № 218 недійсним.

Зміст касаційної скарги наведених висновків не спростовує, зокрема, з огляду на те, що посилання скаржника стосуються переоцінки доказів зі справи та перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, визначених частиною другою статті 1117 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас Вищий господарський суд України вважає, що скаржником не наведено переконливих доводів, які можуть бути прийняті та розцінені як такі, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів, у тому числі у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 зі справи № 914/4089/13 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко