Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 910/17271/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.2014у справі№ 910/17271/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт оіл"пророзірвання договору, відшкодування збитків, ціна позову 31 946 093,10 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаЧижевський М.Г., дов. від 16.06.2014

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт оіл" про розірвання договору, відшкодування збитків, ціна позову 31 946 093,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 (суддді: Паламар - головуючий, М.Є.Літвінова, Р.Б. Сташків) у позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт оіл" апеляційну скаргу, подану на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 та 34983,50 грн судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №1539 від 19.02.2014.

Ухвала вмотивована порушенням пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на рішення місцевого господарського суду.

Касаційна скарга вмотивована доводами про порушення апеляційним господарським судом пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки судом невірно визначено суму судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги; скаржник вважає, що чинним законодавством не передбачено здійснення розрахунку судового збору при зверненні до апеляційної інстанції у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати станом на поточний рік.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні заперечив її доводи; позивач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Повертаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд керувався тим, що скаржником порушені вимоги вказаної норми, оскільки не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору в установленому законом розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено апеляційною інстанцією, Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулось позовом до господарського суду про розірвання договору, відшкодування збитків, ціна позову 31 946093,10 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуючи прийняте у справі судове рішення, скаржник у апеляційній скарзі просив його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Разом з цим, апеляційною інстанцією досліджено, що додане до матеріалів апеляційної скарги платіжне доручення № 1539 від 19.02.2014 про перерахування скаржником судового збору в сумі 34983,50 грн. за подання апеляційної скарги не може бути визнане судом належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, оскільки вказана в ньому сума є меншою, ніж встановлено законодавством.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пункту 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №7195-VІІ від 16.01.2014 встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Підпунктом "4" пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Абзац 1 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлює за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З наведеного вбачається, що звертаючись з апеляційною скаргою 12.02.2014, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а саме на 01.01.2014 - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Окрім цього, оскаржуючи рішення господарського суду, скаржник зобов`язаний був сплатити судовий збір з позовної заяви, яка містить як немайнові вимоги - про визнання недійсними прилюдних торгів, так і майнову вимогу - про визнання права власності.

Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційний господарський суд дослідив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулось без доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

Таким чином, встановивши викладене та враховуючи вимоги пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд правомірно зазначив, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 34983,50 грн, що менше, ніж встановлено чинним законодавством, та вірно повернув апеляційну скаргу без розгляду.

Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 у справі № 910/17271/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач