Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 904/7664/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10003/0490 філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ "Ощадбанк", м. Жовті Води Дніпропетровської області (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України"),

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

зі справи № 904/7664/13

за позовом комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради, м. Жовті Води Дніпропетровської області (далі - КП "Жовтоводський водоканал"),

до ПАТ "Державний ощадний банк України"

про стягнення 149 586, 51 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

КП "Жовтоводський водоканал"- Марченко Р.М.,

ПАТ "Державний ощадний банк України"- Бершадської І.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

КП "Жовтоводський водоканал" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) про стягнення з ПАТ "Державний ощадний банк України" 149 586,51 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач на порушення умов укладеного даними сторонами договору-доручення від 26.07.2005 № 22 (далі - Договір № 22) протягом червня 2012 року-липня 2013 року з належних позивачеві платежів за послуги холодного водопостачання та водовідведення безпідставно утримував комісійну винагороду в розмірі 2 % від кожної прийнятої суми.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Ярошенко В.І. - головуючий, судді Колісник І.І., Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Тищик І.В. - головуючий, судді Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.), позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 74 793,26 грн.; у решті позову відмовлено. Судові рішення мотивовано наявністю доказів утримання відповідачем комісійної винагороди в розмірі більшому, ніж це передбачено Договором.

ПАТ "Державний ощадний банк України" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити внаслідок порушення норм процесуального та матеріального права. Скаржник зазначає, що позивач невірно зазначив суму надмірно стягнутої винагороди утриманої за Договором протягом червня 2012 року - липня 2013 року; господарські суди уточнивши періоди часу, протягом якого стягувалася винагорода, вийшли за межі позовних вимог; позивач змінив предмет та підставу позову; встановлений Договором № 22 розмір процентної ставки комісійної винагороди нижчий за рівень собівартості послуг, що забороняється частиною другою статті 53 Закону України "Про банки та банківську діяльність"; у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду ПАТ "Державний ощадний банк України" помилково поіменовано "ПАТ "Державний ощадний банк".

У відзиві на касаційну скаргу КП "Жовтоводський водоканал" просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено:

- за умовами Договору відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (в подальшому перейменоване в акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є позивач у справі - ПАТ "Державний ощадний банк України") зобов'язалося приймати на користь довірителя - КП "Жовтоводський водоканал" у своїх структурних підрозділах платежі населення за послуги постачання холодної води та водовідведення;

- від імені відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Договір підписано керуючим філією Жовтоводського - П'ятихатського відділення цього товариства на підставі виданої названою юридичною особою довіреності та положення про філію;

- пунктами 1.3 та 3.1, 3.2 Договору, додатковою угодою від 01.11.2006 передбачено, що за виконання зазначених зобов'язань відповідачеві у справі виплачується винагорода шляхом утримання винагороди з суми прийнятного платежу в розмірі у 1 % від такої суми;

- згідно з умовами Договору цей правочин може бути розірвано шляхом надіслання іншій стороні письмового повідомлення за один місяць до дати розірвання Договору;

- 31.07.2013 відповідач надіслав контрагенту листа № 1401/01 про розірвання Договору; відтак Договір вважається розірваним з 31.08.2013;

- 01.11.2011 на засіданні підкомітету тарифної та продуктової політики Дніпропетровського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято рішення утримувати плату за послуги з прийняття платежів на користь суб'єктів господарювання, з якими укладено відповідні договори, зокрема, із сум до 300 грн. у розмірі, що становить 2% від цих сум, але не менше 3 грн.;

- на підставі зазначеного рішення відповідач протягом червня 2012 року-липня 2013 року утримував за Договором винагороду у розмірі 2 % від кожної прийнятої суми; це підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та не заперечується відповідачем;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 у справі № 904/1259/13-г, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову КП "Жовтоводський водоканал" до ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення 33 101, 03 грн. за договором доручення від 02.04.2012 № 6 у зв'язку з тим, що даний договір є неукладеним, на чому, зокрема, наполягав відповідач;

- на підтвердження стягнення відповідачем, починаючи з червня 2012 року за надані на підставі Договору № 2 послуги комісійної винагороди з 2 %-ю ставкою суду подано банківські виписки;

- у справі наявний підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.09.2013, згідно з яким відповідач утримав з відповідних платежів комісійну винагороду у розмірі 2 %-ї ставки в сумі 149 589, 09 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене господарські суди дійшли вірного висновку, що досліджені у справі докази свідчать, що відповідач на порушення умов Договору № 22 протягом червня 2012 року-липня 2013 року стягував комісійну винагороду в розмірі 2 %-ї ставки замість погодженої сторонами 1 %-ї ставки, у зв'язку з чим недоплатив позивачеві 74 793,26 грн.

У касаційній скарзі обґрунтовано зазначено, що з дослідженого господарськими судами акта звіряння взаємних розрахунків вбачається, що зазначена в цьому документі сума стосується утриманих відповідачем сум комісійної винагороди в розмірі 2 %-ї ставки станом на 01.09.2013. Тобто в цьому акті врахована й комісійна винагорода, стягнута в серпні 2013 року в сумі 376, 52 грн. Відтак позовні вимоги помилково задоволені додатково у сумі 188, 26 грн.

Отже, оскаржувані судові рішення у відповідній частині слід скасувати.

Зміни до господарського договору вносяться в порядку, визначеному статтею 188 Господарського кодексу України; водночас досліджені у справі умови Договору № 22, зокрема в частині розміру винагороди, не пов'язані з рішеннями та іншими актами ПАТ "Державний ощадний банк України" або його структурних підрозділів, тому відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Інші доводи скаржника спростовано в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду. Вищий господарський суд України з відповідними висновками погоджується.

Керуючись статтями 49, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 зі справи № 904/7664/13 скасувати в частині задоволення позову в сумі 188, 26 грн. та стягнення судового збору в сумі 3, 80 грн.

У позові в цій частині відмовити.

3. У решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 зі справи № 904/7664/13 залишити без змін.

4. Повернути публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір з касаційної скарги у сумі 582, 37 грн.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко