Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 904/585/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі№ 904/585/13-г господарського суду Дніпропетровської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровськадо боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Стальмонтаж"пробанкрутствоарбітражний керуючийОстапенко Євген Сергійович

в судовому засіданні взяли участь представники :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" Рудяк О.І. (дов. від 20.12.2013) В С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Стальмонтаж" (далі ТОВ ВКФ "Стальмонтаж") порушено 18.01.2013 на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 ТОВ ВКФ "Стальмонтаж" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Остапенка Є.С.

Ліквідатором банкрута Остапенком Є.С. подано до господарського суду клопотання від 03.02.2014 про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора та стягнення коштів на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно до визнаних кредиторських вимог. До клопотання додано звіт про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 відхилено клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно до визнаних кредиторських вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ ВКФ "Стальмонтаж" арбітражного керуючого Остапенка Є.С. задоволено частково, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 в частині відхилення клопотання ліквідатора ТОВ ВКФ "Стальмонтаж" арбітражного керуючого Остапенка Є.С. скасовано, викладено першу частину резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 у наступній редакції: "Затвердити звіт про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора арбітражного керуючого Остапенка Є.С. за період з 26.02.2013 по грудень 2013 (включно) в загальній сумі 23 330,87 грн. Оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора ТОВ ВКФ "Стальмонтаж" арбітражного керуючого Остапенка Є.С. здійснювати за рахунок коштів кредиторів пропорційно розміру їх вимог відповідно до реєстру кредиторів". В решті клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Остапенка Є.С. відхилено.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2014, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2014 залишити в силі.

В обґрунтування касаційних скарг заявники посилаються на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, зокрема: ст.ст.31, 52 Закону.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої і судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Загальний порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство передбачений ч.12-16 ст.31 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (в редакції Закону України від 30.06.1999).

Відповідно до ч.12 ст.31 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Згідно з ч.14 ст. 31 Закону оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Частиною 16 ст. 31 Закону передбачено, що звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Таким чином, суд повинен вирішити питання про затвердження розміру оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство, оскільки арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатора) має право на оплату своїх послуг відповідно до Закону.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2014 до господарського суду звернувся ліквідатор арбітражний керуючий Остапенко Є.С. з клопотанням про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора у цій справі за період з 26 лютого 2013 року по грудень 2013 року в сумі 23185,79 грн. та відшкодування витрат, що пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури в сумі 145,08 грн., всього 23330, 87 грн. і стягнення цих коштів з кредиторів пропорційно розміру визнаних вимог (т.1, а.с.189).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою погодження цього питання створено комітет кредиторів у складі єдиного кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Конкорд", який вирішив затвердити оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень за рахунок коштів одержаних від продажу майна боржника (т.1, а.с.216 -217).

Суд першої інстанції, відхиляючи клопотання ліквідатора про затвердження грошової винагороди за виконання обов'язків ліквідатора, послався на протокол №2 зборів комітету кредиторів ТОВ ВКФ "Стальмонтаж" від 10.01.2014 та зазначив, що у вирішенні питання про відшкодування витрат арбітражного керуючого, первинним є рішення комітету кредиторів. Судом зазначено, що Закон не містить норм, які б зобов'язували кредиторів проводити оплату послуг ліквідатора та відшкодування витрат за рахунок коштів кредиторів.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, вказавши на те, що порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону не встановлений, натомість, такий порядок передбачений ч.12-16 ст.31 Закону, відповідно до якого надання послуг арбітражного керуючого відбувається на платній основі, Законом визначено джерела оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора, зокрема, це кошти, одержані від продажу майна боржника, кошти кредиторів чи кошти, одержані у результаті виробничої діяльності боржника. За рахунок фонду, що створюється кредиторами можлива оплата додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Суд апеляційної інстанції встановив, що у період з 26.02.2013 по грудень 2013 арбітражний керуючий здійснював повноваження ліквідатора банкрута, а саме: здійснював інвентаризацію майна боржника, направляв запити до можливих кредиторів боржника, вживав заходи щодо розшуку активів боржника, розглядав по суті заявлені кредиторські вимоги, отримував інформацію з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Зауваження та скарги на дії ліквідатора станом на день розгляду клопотання відсутні. Витрати, заявлені ліквідатором в ліквідаційній процедурі в сумі 145, 08 грн., підтверджуються поданими до клопотання копіями документів. Звіт про оплату праці, зроблений ліквідатором з урахуванням встановленого ч. 12 ст. 31 Закону мінімального розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Враховуючи відсутність виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявлення ліквідатором майна банкрута та наявність рішення комітету кредиторів рішення про затвердження винагороди ліквідатору у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оплата послуг ліквідатора підлягає затвердженню судом у мінімально встановленому Законом розмірі оплати послуг ліквідатора боржника за період з моменту його призначення постановою місцевого господарського суду від 26.02.2013 року.

Відмовляючи в задоволенні клопотання ліквідатора в частині стягнення з усіх кредиторів банкрута, заявленої ліквідатором суми, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи ст.ст.31, 32, 52 Закону, правомірно виходив з того, що питання щодо розподілу та стягнення затвердженої суми з покладенням цих витрат на кредиторів у справі відбувається по завершенні ліквідаційної процедури у справі про банкрутство - при вирішенні питання щодо затвердження складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.

Доводи заявників касаційних скарг про невірне застосування судом апеляційної інстанції норм ст.52 Закону при затвердженні звіту ліквідатора про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 у справі №904/585/13-г залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук