Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 910/22325/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 10.04.2013 року;

Відповідача: Торлопової В.О., дов. № 02/12-2013 від 02.12.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року

у справі № 910/22325/13 господарського суду міста Києва

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг"

про стягнення 6 249 457,16 грн.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг", просила стягнути з відповідача 6 101 679,50 грн. боргу, 113 675,12 грн. пені, 34 102,54 грн. 3% річних (а.с. 7-18).

Одночасно фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" в межах суми позову (а.с. 18-24).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2013 року (суддя Ломака В.С.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року (головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) (а.с. 62-66) заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено (а.с. 3-6).

Процесуальні акти мотивовані правомірністю вимог позивача у частині забезпечення позову та відповідності вжитих заходів предмету позову.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити (а.с. 71-76).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.02.2014 року (а.с. 69-70).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг", розгляд справи відкладено на 17.03.2014 року (а.с. 48-49).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, заява про забезпечення позову обгрунтована невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання юридичних послуг № 17/04-2013 від 17.04.2013 року та додаткової угоди № 1 від 19.04.2013 року, а невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у разі задоволення позову.

Суди дійшли висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду.

Отже, дійшовши висновку про задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Частиною 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності аналізу обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та є неприпустимим до розгляду справи по суті місцевим господарським судом.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл Торг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 року у справі № 910/22325/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков