Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 911/2641/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М.

від відповідача: Кашуба Л.Г.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р.

у справі № 911/2641/13 Господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

про стягнення 358 016,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" про стягнення 130094,94грн. пені, 170921,67грн.- 7% штрафу, 39402,61грн. - 3% річних, 17597,77грн. - інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем розрахунків за отриманий природний газ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.08.2013р. (суддя Щоткін О.В.), залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. (судді: Чорна Л.В., Смірнова Л.Г., Тищенко О.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 39402,61грн. 3% річних. Відповідно розподілений судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови щодо стягнення 130094,94грн. пені та 170921,67грн -7 % штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення вказаних сум неустойки. Вимоги касаційної скарги заявник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій неправомірно були застосовані спеціальний строк позовної давності (в один рік) по стягненню неустойки, тоді як умовами договору на постачання природного газу щодо стягнення неустойки строк позовної давності встановлений у три роки.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.10.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (покупець) був укладений договір № 700700013-ТКЕ-Б0/11 поставки природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджеті, а також інших суб'єктів господарювання, за умовами якого постачальник постачає природний газ (далі - газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за отриманий газ та послуги з транспортування здійснюється на підставі акту - приймання - передачі за звітний місяць до 7 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 7.5 договору поставки встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених п. 6.1 Договору, споживач зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За період з жовтня по грудень 2011р. постачальник передав, а покупець отримав природний газ на суму 4163738,11 грн., про що сторонами складені акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31.10.2011 року (за жовтень 2011 р.) року на суму 646585,60грн.; акт приймання - передачі природного газу № б/н від 30.11.2011 року (за листопад 2011) року на суму 1717013,74грн.; акт приймання - передачі природного газу № б/н від 31 грудня 2011 року (за грудень 2011 р.) року на суму 1800138,77 грн.

Однак, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався за отриманий природний газ, в результаті чого виник борг в розмірі 850738,11грн. за жовтень 2011р. - грудень 2011р.

Частина суми боргу в розмірі 615820,25 грн. була сплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. № 517 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Решта боргу в розмірі 234908,86грн була сплачена відповідним платіжним дорученням 29.03.2013р.

21.11.2012р. в порядку ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (первісний кредитор) був укладений договір № 14/7099/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника КП "Васильківтепломережа" за договором №700700013-ТКЕ-Б0/11 від 01.10.2011р. у сумі 850738,11 грн..

Крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п.1.1. договору, до нового кредитора переходить право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Первісним кредитором новому кредитору передані всі необхідні документи. Первісний кредитор повідомив відповідача про відступлення права вимоги.

У зв'язку з порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором №700700013-ТКЕ-Б0/11 щодо оплати отриманого природного газу, позивачем нараховано 130094,94грн. пені, 170921,67грн.- 7% штрафу, 39402,61грн. - 3% річних, 17597,77грн. - інфляційних втрат.

Розрахунок суми 3% річних судами попередніх інстанцій визнаний правильним, а розрахунок суми інфляційних втрат, як встановили суди попередніх інстанцій, виконаний з порушенням положень ст. 625 ЦК України, оскільки позивачем не було враховано, що сукупний індекс інфляції у період прострочення складав 1.000, тому інфляційні втрати за вказаний період відсутні, а відтак господарські суди обґрунтовано відмовили у стягнення суми інфляційних втрат.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення суми неустойки, господарські суди дійшли висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності (про застосування якого заявлено відповідачем), як строку, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме для звернення з вимогою до відповідача про стягнення пені та штрафу за договором №700700013-ТКЕ-БО/11 від 01.11.2011 року за порушення зобов'язань за жовтень-грудень 2011 року, тому з посиланням на норми ст. 256, 257, 258, 261 Цивільного кодексу України суди відмовили в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 130094,94грн. та 170921,67грн. штрафу.

Проте, судова колегія касаційної інстанції вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним, тобто таким, що зроблений всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без грунтовного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із статтею 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Разом з тим нормами частин 1, 2 ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Питання про визначення строків позовної давності щодо вимог, які виникають внаслідок невиконання умов договору№700700013-ТКЕ-БО/11, в тому числі по вимогах щодо стягнення неустойки, судами не досліджувалось, проте це питання має важливе значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення штрафу та пені (неустойки).

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно в частині вирішення спору про стягнення неустойки, то оскаржені судові рішення підлягають скасуванню у названій частині, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі № 911/2641/13 скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення пені у розмірі 130094, 94грн. та штрафу у розмірі 170921, 67грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.