Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 905/2545/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013р.

у справі № 905/2545/13 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради

про стягнення 13794571,72грн. основного боргу, 38 408,79грн. інфляційних, 60993,65грн. 3% річних, 965620,02грн. 7% штрафу, 304 968,26грн. пені,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню "Вуглик" Горлівської міської ради про стягнення 13794571,72грн. - основного боргу, 38408,79грн. - інфляційних, 60993,65грн. - 3% річних, 965620,02грн. - 7% штрафу, 304 968,26 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.10.2013р. (суддя Шилова О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7574301,00грн. - основного боргу, 60993,65грн. - 3% річних, 152484,13грн. - пені, 482810,01грн. - штрафу та 15072,09грн. - інфляційних втрат. Припинено провадження в частині стягнення 6220270,72грн. - основного боргу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому господарськими судами зменшено розмір пені з 304968,26грн. до 152484,13грн., розмір штрафу - з 965620,02грн. до 482810,01грн.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки та прийняти в цій частині нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнути 152484,13 грн. пені та 482810,01 грн. штрафу, в стягнення яких було відмовлено.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Відповідно до п. 1.1. укладеного між сторонами Договору №14/2418/11 від 30.09.2011р. в редакції Додаткової угоди №3 від 27.06.2012р. позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцю) у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. (п.1.2 Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили ціну за 1000куб.м. природного газу.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності у відповідача заборгованості за Договором позивач має право зарахувати кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ, поставлений за Договором в минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Додатковими угодами №1 від 11.10.2011р., №1/2 від 03.01.2012р., №2 від 19.01.2012р. та №3 від 27.06.2012р. сторони вносили зміни до Договору щодо ціни на газ тощо.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день просочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за Договором.

Позивачем на виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2012 року відповідно до актів приймання - передачі поставлено природний газ на загальну суму 13794571,72грн. Однак, відповідач в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений газ, в результаті чого утворився борг у розмірі 13794571,72 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем 27.09.2013р. частково було оплачено суму основної заборгованості в розмірі 6220270,72грн., тому суди попередніх інстанцій правомірно відповідно до положень п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинили провадження у справі в цій частині позовних вимог. Таким чином залишок основного боргу становив 7574301,00грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивачем нараховано 965620,02грн. - 7% штрафу, 304968,26 грн. - пені, 60993,65грн. - 3% річних за періоди: з 15.11.2012р. по 20.02.2013р. - 11437,28 грн., з 15.12.2012р. по 20.02.2013р. - 26191,00 грн., з 15.01.2012р. по 20.02.2013р. - 23365,37грн. Крім того позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 38408,79грн. за період з жовтня по грудень 2012 року.

Виконаний позивачем розрахунок суми пені та 3% річних суди визнали правильним. Сума штрафу за період прострочення за розрахунком судів становить 965620,01грн.

При перевірці виконаного позивачем розрахунку суми інфляційних втрат господарськими судами встановлено, що в названому розрахунку позивачем суму інфляційних втрат за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні втрати за наступний період. Крім того, позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди прострочення, які не дорівнюють календарному місяцю (менше місяця). За розрахунком судів попередніх інстанцій сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 15072,09 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки. На обґрунтування вказаних у клопотанні причин виникнення боргу відповідачем подано ряд документів.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські суди, дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, правомірно зменшили заявлений до стягнення суму розмір неустойки (штрафу та пені) на 50%., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин щодо порушення відповідачем свого зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий природний газ, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення вищезазначених сум основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

З огляду на викладене, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у справі №905/2545/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.