Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.11.2016 року у справі №906/1390/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року Справа № 906/1390/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Житомирської областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016у справі № 906/1390/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомЗаступника прокурора Житомирської області в інтересах державидо1. Житомирської районної державної адміністрації, 2. Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", 3. Житомирського районного управління юстиції Житомирської області3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, 2. Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, 3. Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", 4. ОСОБА_4провизнання недійсним та скасування розпоряджень, визнання недійсним державних актів на право постійного користування в судовому засіданні взяли участь представники :

- ГПУТомчук М.О.- відповідача-1не з'явився- відповідача-2не з'явився- відповідача-3не з'явився- третьої особи-1Каменська В.В.- третьої особи-2не з'явився- третьої особи-3не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави до Житомирської районної державної адміністрації, Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, в якій просив суд: визнати недійсними та скасувати розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 54 від 22.01.2010, № 319 від 04.04.2012; визнати недійсними державні акти на право постійного користування землею серії ЯЯ № 070810, ЯЯ № 070809, ЯЯ № 070808 та скасувати їх державну реєстрацію; визнати протиправними дії Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" щодо безпідставного невключення до матеріалів лісовпорядкування від 2010 року площ земель, які згідно матеріалів лісовпорядкування від 2001 року обліковувалися як кв.11 - 85 га кв.12 - 84 га, кв.13 - 47 га та зобов'язати ДП "Житомирський військовий лісгосп" замовити виготовлення матеріалів лісовпорядкування на площу 219,56 га, яка фактично передана підприємству (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.03.2016 у справі № 906/1390/15 (суддя Ляхевич А.А.), залишеним без змін постановою Рівненького апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Демянчук Ю.Г., суддів Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) припинено провадження у даній справі в частині вимоги до Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею серії ЯЯ №070810, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 86,7273 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ №070808, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 17,9985 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ №070809, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 60,0425 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Стягнути із відповідачів на користь органів прокуратури Житомирської області судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 16, 256, 257, 267 ЦПК України, ст.ст. 32-34 ГПК України, ст.ст. 17, 116, 122, 142, 143 ЗК України.

В своїх письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 19.10.2016, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира підтримує касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області та вважає, що цільове призначення земель оборони та виконання ними специфічних соціально-економічних функцій обумовлює їх перебування тільки у державній власності. Також Квартирно-експлуатаційний відділу м. Житомира заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.

Житомирська районна державна адміністрація, Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп", Житомирське районне управління юстиції Житомирської області, Державна інспекція сільського господарства у Житомирській області, Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", ОСОБА_4 не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що розпорядженням голови Житомирської РДА від 04.02.2005 за № 70 ДП "Івано-Франківського лісопромислового комбінату МО України" (Шепетівський військовий лісгосп) надано у постійне користування земельну ділянку площею 219,56 га для ведення лісового господарства на території Тетерівської сільської ради Житомирського району та виготовлено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (серія ЯЯ №073507), який зареєстровано 10.10.2005 за № 030520900001.

Пунктом 25 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України, та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.12.1998 № 483 зазначено, що вказана земельна ділянка обліковувалася в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомир.

Наказом Міністра оборони України від 30.09.2008 № 469 на підставі Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та з метою приведення положень Статуту ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" у відповідність з вимогами Господарського та Цивільного кодексів України, Державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" було перейменовано у Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Наказом Міністра оборони України від 20.03.2009 № 123 ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" реорганізовано шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, та створено ДП "Житомирський військовий лісгосп", до якого за розподільчим балансом підлягало передачі частково майно, права та обов'язки реорганізованого підприємства.

Актом передачі від 30.06.2009 Корбутівське військове лісництво ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" передало, а ДП "Житомирський військовий лісгосп" прийняло земельні ділянки та технічну документацію Корбутівського військового лісництва, яке складалося з кварталів 1 - 43 загальною площею 3368 га, до складу яких, згідно довідки КЕВ м. Житомир від 16.05.2014 № 2277, входить земельна ділянка площею 6,7 га військового містечка №165 на території Тетерівської сільської ради.

25.02.2010 на підставі клопотання ДП "Житомирський військовий лісгосп" про припинення права користування по добровільній відмові земельною ділянкою площею 6,7га військового містечка №165 на території Тетерівської сільської ради, враховуючи лист Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 220/1403, накази Міністерства оборони України від 20.03.2009 № 123 та від 27.05.2009 № 250 та керуючись ст.ст.17, 140, 142, п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.21, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Житомирською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №177, яким припинено право користування ДП "Житомирський військовий лісгосп" по добровільній відмові, земельною ділянкою площею 6,7 га військового містечка №165 на території Тетерівської сільської ради та віднесено її до земель запасу сільської ради, для наступного перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

У зв'язку з реорганізацією підприємства згідно з наказом Міністерства оборони України № 123 від 20.03.2009 головою Житомирської районної державної адміністрації видано розпорядження № 54 від 22.01.2010 про надання дозволу ДП "Житомирський військовий лісгосп" на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Високопічської, Зарічанської, Іванівської і Тетерівської сільських та Новогуйвинської селищної рад (а.с.104, т.1).

Відповідно до вказаного розпорядження, в 2011 році Житомирською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" на замовлення ДП "Житомирський військовий лісгосп" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 164,7683 га у постійне користування для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, на території Тетерівської сільської ради (а.с.87-95, т.1).

Головою районної державної адміністрації 04.04.2012 винесено розпорядження № 319 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 164,7683 га у постійне користування ДП "Житомирський військовий лісгосп" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на території Тетерівської сільської ради" (а.с.105, т.1). Відповідно до вказаного розпорядження затверджено проект землеустрою та передано ДП "Житомирський військовий лісгосп" у постійне користування земельні ділянки загальною площею 164,7683 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на території Тетерівської сільської ради. За пунктом 3 даного розпорядження, управлінню Держкомзему у Житомирському районі Житомирської області встановлено внести відповідні зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали.

Із матеріалів справи вбачається, що ДП "Житомирський військовий лісгосп" видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ: №070810, №070809 та №070808 від 19.04.2012, на загальну площу 164,76 га.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що з фактично переданих ДП "Житомирський військовий лісгосп" земель лісового фонду 219,56 га на території Тетерівської сільської ради, передано в постійне користування та оформлено відповідним чином лише 164,76 га земель лісового призначення, будь-яке обґрунтування та відомості про надання згоди на вилучення із постійного користування земель лісового фонду, в тому числі під господарськими будівлями лісогосподарського підприємства, загальною площею 54,8 га, відсутнє.

Зі змісту листа від 10.03.2015 за № 93, адресованого другим відповідачем прокурору Житомирського району (а.с.74, т.2), керівник ДП "Житомирський військовий лісгосп" пояснити обставини та причини вибуття з державної власності зазначеної площі земель лісогосподарського призначення не може.

В листі ДП "Житомирський військовий лісгосп" за вих. № 209 від 17.05.2013, адресованому заступнику прокурора Житомирської області (а.с.82-83, т.1) другий відповідач зазначив про здійснення вилучення земельної ділянки в результаті вчинення неправомірних дій особами Житомирської райдержадміністрації, з чиєї ініціативи невідомо.

Прокурор посилається й на те, що ДП "Житомирський військовий лісгосп" прийнято виготовлені ВО "Укрдержліспроект" в січні 2011 року оновлені матеріали лісовпорядкування вже із зменшеними на 54,8 га площами земель лісогосподарського призначення в межах Тетерівської сільської ради Житомирського району, а саме: в частині кв.11 - 79 га, кв.12 - 68 га, кв.13 - 17,8 га (план лісонасаджень ДП "Житомирський військовий лісгосп" - лісовпорядкування 2010 року, а.с.74-75, т.1).

Дії ДП "Житомирський військовий лісгосп" щодо безпідставного невключення до матеріалів лісовпорядкування від 2010 року площ земель, які згідно матеріалів лісовпорядкування від 2001 року (а.с.76-77, т.1) обліковувалися як кв.11 - 85 га, кв.12 - 84 га, кв.13 - 47 га, прокурор і просить визнати протиправними та зобов'язати другого відповідача замовити виготовлення матеріалів лісовпорядкування на площу 219,56 га, яка фактично передана підприємству в межах Тетерівської сільської ради.

Судами встановлено, що 11.11.2013 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира та ДП "Житомирський військовий лісгосп" подано позов до Господарського суду Житомирської області про визнання недійсним вищевказаного розпорядження Житомирської райдержадміністрації №177 від 25.02.2010 з тих підстав, що в порушення розпорядження КМУ №610-р від 10.04.2008 "Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", без відповідних погоджень та за відсутності акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 219,56га, яка розташована на території Тетерівської сільської ради ДП "Житомирський військовий лісгосп" подало клопотання до відповідача про припинення права користування по добровільній відмові земельною ділянкою площею 6,7 га військового містечка №165 на території Тетерівської сільської ради. В свою чергу, ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не відмовлялося від постійного користування земельними ділянками, в розумінні ст.ст. 142, 149 Земельного кодексу України, а ДП "Житомирський військовий лісгосп" не набув прав користування земельними ділянками. Рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1704/13, залишеним без змін судом касаційної інстанції, позов задоволено, скасовано розпорядження голови Житомирської РДА від 25.02.2010 №177.

Зокрема, вирішуючи спір у справі № 906/1704/13, суди виходили з того, що наказом Міністра оборони України від 27.05.2009 № 250 затверджено Статут ДП "Житомирський військовий лісгосп", відповідно до п.1.1 якого підприємство засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі - Уповноважений орган управління). Пунктом 2.1. Статуту передбачено, що підприємство створене Уповноваженим органом управління з метою керування закріпленим лісовим фондом, одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України, замовлень сторонніх організацій, юридичних і фізичних осіб України та інших держав з лісопереробки, виготовлення продукції (виконання робіт, послуг) для потреб національної економіки; іншої діяльності, яка не суперечить законодавству України. Згідно п.3.1. Статуту підприємство є юридичною особою. Прав та обов'язків юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління (п.3.2 Статуту). Відповідно до п.3.3. Статуту підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Підприємство може мати торговельну марку (знак для товарів та послуг), комерційне (фірмове) найменування, які реєструються в порядку, встановленому законодавством України. Пунктом 3.4. Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, що йому належить, згідно з законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Уповноважений орган управління не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства. Відповідно до п.4.1. Статуту майно підприємства становлять виробничі та невиробничі фонди, оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно Підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів та інших видів майна за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України (п.4.2. Статуту). В пункті 4.5. Статуту визначено, що підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених чинним законодавством України. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом (абз.3 п.4.5. Статуту). Суди дійшли висновків, що зазначення у Статуті про те, що до ДП "Житомирський військовий лісгосп" перейшли за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права і обов'язки реорганізованого ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", за відсутності розподільчого балансу, не свідчить про правонаступництво прав на земельну ділянку площею 6,7 га військового містечка № 165 на території Тетерівської сільської ради, яка входить до складу земельної ділянки площею 219,56 га, законним землекористувачем якої на підставі державного акта від 10.10.2005, є ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", тобто наказ Міністерства оборони України від 20.03.2009 № 123 "Про реорганізацію Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" станом на 25.02.2010 у повному обсязі не реалізовано. Отже, право ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" користування вказаною вище земельною ділянкою площею 6,7 га у встановленому Земельним кодексом України порядку не припинено.

У позові прокурор, посилаючись на вказані висновки судів у справі № 906/1704/13 зазначив, що розпорядженням голови Житомирської РДА від 22.01.2010 за № 54, без припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат МО України" надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території, зокрема Тетерівської сільської ради. Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 073507 виданого ДП "Івано-Франківському ліспромкомбінату МО України", надані в постійне користування ДП "Житомирський військовий лісгосп" земельні ділянки перебувають в користуванні ДП "Івано-Франківського ліспромкомбінату МО України" з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства.

В своїй позовній заяві прокурор послався на те, що 07.08.2015 прокуратурою Житомирського району внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ДП "Житомирський військовий лісгосп", які діючи усупереч інтересам служби створили умови до незаконного відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності площею 54,8 га на території Тетерівської сільської ради, Житомирського району, чим завдали істотної шкоди державним інтересам, за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

У відповідності до листа Житомирської місцевої прокуратури від 04.03.2016 № 2536КН/вих16, адресованого заступнику прокурора Житомирської області (а.с.140, т.2), у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено тимчасові доступи в управлінні Держгеокадастру у Житомирському районі, ДП "Житомирський військовий лісгосп", Житомирський регіональній філії ДП "Центр ДЗК" та вилучено ряд документів, на підставі яких здійснювався землеустрій та відведення ДП "Житомирський військовий лісгосп" земельних ділянок лісового фонду, що відповідно до наказу Міністерства оборони України № 123 від 20.03.2009 перейшли останньому у постійне користування від реорганізованого ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат". За результатами проведених тимчасових доступів документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право постійного користування землею ДП "Івано-Франківський ліспромкомбінат" МО України (Шепетівського військового лісгоспу)не вилучено, у зв'язку з її відсутністю; разом з тим, надано належним чином завірені копії технічної документації із землеустрою по встановленню меж та складанню державного акту на право постійного користування землею Шепетівського військового лісгоспу МО України в адміністративних границях Житомирського району (долучено до матеріалів справи в засіданні 01.03.2015р., а.с.112-125, т.2). В цьому ж листі повідомлено, що на даний час досудове розслідування триває, вживаються слідчо-розшукові заходи щодо встановлення місцезнаходження та вилучення для проведення процесуальних дій оригіналів вищенаведених документів.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, припинив провадження у справі в частині вимоги до Житомирського районного управління юстиції (м. Житомир) про скасування державної реєстрації державних актів на право постійного користування землею серії ЯЯ №070810, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 86,7273 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ №070808, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 17,9985 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району; серії ЯЯ №070809, виданого ДП "Житомирський військовий лісгосп" на земельну ділянку площею 60,0425 га для ведення лісового господарства, розташованої на території Тетерівської сільської ради Житомирського району. Підставою для застосування пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України стала наявність у даній частині спору публічно-правових ознак, а саме ознак справи адміністративної юрисдикції.

В решті позовних вимог судами відмовлено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів і зазначає наступне.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно, суб'єктний склад і зміст правовідносин стосовно земельної ділянки на землях лісогосподарського призначення мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Саме ведення лісового господарства є основною рисою та призначенням цих земель, а їх незаконне використання є порушенням інтересів держави.

Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленному порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісів.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Як вбачається за змістом п. 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11.12.86, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Статтею 7 Лісового кодексу України зазначено, що ліси, розташовані в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За змістом статті 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч.ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками попередніх рішень, та вважає, що Житомирська районна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Як уже зазначалось, під час розгляду справи від представника третьої особи ОСОБА_4 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (вх.№254, а.с.7, т.2). Також, щодо пропуску прокурором строку позовної давності при розгляді справи вказали перший і третій відповідач, у зв'язку з чим просили суд відмовити у позові (а.с. 100-101, т.1; а.с.83-84, т.2).

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду 31.08.2015.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Разом із тим частинами 1,2,4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки та користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, аналіз наведених норм свідчить, що положення закону про перебіг позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Із матеріалів справи відомо, що супровідним листом № 18-5/1505 від 22.07.2010, адресованого прокурору Житомирського району на адресу прокуратури було надано копії всіх розпоряджень РДА із земельних питань за період з 01.06.2009 по 30.06.2010.

Вказане свідчить про те, що про наявність оскаржуваного розпорядження РДА № 54 від 22.01.2010 "Про надання ДП "Житомирський військовий лісгосп" дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового призначення з метою передачі їх в постійне користування для ведення лісового господарства в адміністративних межах Житомирського району" прокуратура знала ще в липні 2010 року.

Відповідно, доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно застосували ст. 267 ЦК України та дійшли хибного висновку про початок перебігу строку позовної давності з 22.07.2010 є необґрунтованими, оскільки копії всіх розпоряджень РДА із земельних питань були надіслані за запитом прокурора у зв'язку із проведенням перевірки.

З урахуванням спливу позовної давності щодо вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування розпорядження голови Житомирської РДА №54 від 22.01.2010 "Про надання ДП "Житомирський військовий лісгосп" дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Високопічської, Зарічанської, Іванівської і Тетерівської сільських та Новогуйвинської селищної рад", про що заявлено сторонами у справі, місцевий господарський обґрунтовано застосував статтю 267 ЦК України, та відмовив в цій частині позову у зв'язку із спливом позовної давності.

У відповідності до розпорядження голови Житомирської РДА № 54 від 22.01.2010 про надання ДП "Житомирський військовий лісгосп" дозволу на розробку проекту землеустрою такий проект було виготовлено (а.с. 87-95, т.1) та відповідно до п.2.2 вказаного розпорядження подано до райдержадміністрації на затвердження.

04.04.2012 Головою районної державної адміністрації винесено розпорядження № 319 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 164,7683 га у постійне користування ДП "Житомирський військовий лісгосп" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на території Тетерівської сільської ради" (а.с. 105, т.1).

Частиною 6 статті 123 ЗК України встановлено що, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно частини 9 статті 123 ЗК України, рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 10 статті 123 ЗК України зазначено що, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Враховуючи вищевикладене, за наявності чинного розпорядження Житомирської РДА №54 від 22.01.2010 про надання ДП "Житомирський військовий лісгосп" дозволу на розробку проекту землеустрою, виготовленого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, а також, матеріалів лісовпорядкування за 2010 рік, які відповідно до п.5 "Прикінцевих положень" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є небезпідставним винесення головою Житомирської РДА розпорядження № 319 від 04.04.2012 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 164,7683 га у постійне користування ДП "Житомирський військовий лісгосп" для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на території Тетерівської сільської ради. А тому, відсутні підстави для задоволення позову прокурора в частині визнання недійсним та скасування судом вказаного розпорядження.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає відмову судів в частині позову щодо визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 070810, № 070809 та № 070808 від 19.04.2012, на загальну площу 164,76 га достатньо обґрунтованою, та такою, що не суперечить чинному законодавству. Оскільки вони є похідними від позовних вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень Житомирської РДА №54 від 22.01.2010 і № 319 від 04.04.2012, які не підлягають задоволенню судом.

Щодо вимог прокурора про визнання протиправними дій ДП "Житомирський військовий лісгосп" щодо безпідставного невключення до матеріалів лісовпорядкування від 2010 року площ земель, які згідно матеріалів лісовпорядкування від 2001 року обліковувалися як кв.11 - 85 га кв.12 - 84 га, кв.13 - 47 га, а також, зобов'язання ДП "Житомирський військовий лісгосп" замовити виготовлення матеріалів лісовпорядкування на площу 219,56 га, яка фактично передана підприємству, судова колегія зазначає наступне.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України та 20 ГК України. Зокрема, таким способом є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі Статутом ДП "Житомирський військовий лісгосп", затвердженого наказом Міністра оборони України від 27.05.2009 № 250, підприємство засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі - Уповноважений орган управління). Згідно п.3.1. Статуту підприємство є юридичною особою. Прав та обов'язків юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та цього Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління (п.3.2 Статуту). Відповідно до п.3.3. Статуту підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Згідно з п.3.4. Статуту, підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, що йому належить, згідно з законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління. Уповноважений орган управління не несе відповідальності за зобов'язаннями підприємства.

З урахуванням наведених положень Статуту ДП "Житомирський військовий лісгосп", суди дійшли обґрунтованого висновку, що дії відповідача, як підприємства (хоч і державного), створеного згідно з законодавством України, за своєю правовою природою не належать до правового поля дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання незаконними яких може відбуватись в судовому порядку, а вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав як визнання протиправними дій саме юридичної особи як суб'єкта господарювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права. Під способами захисту права розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд відмовляє у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Статтею 54 ГК України зазначено, що позивач самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, зміст вимоги та матеріально-правові обставини, на які він посилається.

Статтею 16 ЦК України визначено зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 20 ГК України.

Як вбачається із зазначених норм суб'єкт, право якого порушене може захистити його у конкретний спосіб, що передбачений законом або договором. При цьому, спосіб захисту порушеного права повинен відповідати змісту існуючих правовідносин та має бути спрямований на відновлення прав та інтересів позивача.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що застосований спосіб захисту щодо заявленої прокурором вимоги про зобов'язання ДП "Житомирський військовий лісгосп" замовити виготовлення матеріалів лісовпорядкування на площу 219,86 га, не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки не може бути предметом позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. При цьому, у разі задоволення такої вимоги, її не можна виконати у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 906/1390/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга