Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 916/493/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року у справі № 916/493/14 Господарського суду Одеської області за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Київ, в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія", м. Одеса, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", м. Одеса, про стягнення 1 762 392,79 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Задоя В.І. (дов. № 3256 від 13.12.13);

відповідача - Коротков С.О. (дов. б/н від 02.01.14);

третьої особи - Клочкова І.С. (дов. № 20/7-1340 від 26.11.13),

встановив:

У лютому 2014 року позивач ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Українська Національна Стивідорна Компанія" про стягнення 1 762 392,79 грн.

Вказував, що 01.10.03 між ним (далі - порт) та відповідачем (далі - підприємство) був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких він зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік, а у випадку невиконання умов вказаного договору, підприємство п. 5.5 договору зобов'язалось сплатити компенсацію в розмірі 15,5 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні обсягу вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік.

Також вказував, що за взаємною згодою сторін дію договору припинено з 13.06.13.

Посилаючись на порушення відповідачем умов п. 2.6 договору в частині забезпечення гарантованого об'єму перевалки вантажів, позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за період з 01.01.13 по 12.06.13 в сумі 1 762 392,79 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 березня 2014 року (суддя Степанова Л.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючого, Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період менший ніж календарний рік, проте п. 5.5 укладеного між сторонами договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці.

У касаційній скарзі ДП "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 213, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 627 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.03 між сторонами у справі був укладений договір про надання послуг № КД-4405 та додаткові угоди до нього, за умовами яких порт зобов'язався надавати підприємству послуги, пов'язані із перевалкою вантажів, а підприємство - здійснювати оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором.

Пунктами 2.1, 2.5 договору до обов'язків підприємства віднесено: своєчасно і в повному об'ємі оплачувати послуги порту; забезпечувати в об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, залученого підприємством відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.6 договору підприємство гарантувало залучення для перевалки через ППК-6 вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.

У разі невиконання підприємством вимог п. 2.6 даного договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 15,5 % (без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період (п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди № КД-4405/5 від 01.06.11).

Додатковою угодою № КД-4405/4 від 31.12.10 сторони дійшли згоди щодо доповнення розділу 8 договору пунктом 8.8 наступного змісту: "У даному договорі під роком розуміється період, рівний календарному року. Для співставлення періоду, який складає менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди."

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.13, від 28.02.13, від 31.03.13, від 30.04.13, від 31.05.13 та від 12.06.13 підтверджується, що на виконання умов договору, за період з 01.01.13 по 12.06.13 відповідачем було перевантажено 106 740,086 тонн вантажу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з незабезпеченням відповідачем гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленого п. 2.6 договору, у відповідача виник обов'язок відшкодувати йому встановлену п. 5.5 договору компенсацію в розмірі 1 468 660,66 грн., а разом з ПДВ 20 % - 1 762 392,79 грн. за період з 01.01.13 по 12.06.13.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки за період менший ніж календарний рік, проте п. 5.5 укладеного між сторонами договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці.

Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) - ч. 4 ст. 231 ГК України.

Як вже було зазначено вище, п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди № КД-4405/5 від 01.06.11 сторони погодили, що у разі невиконання підприємством вимог п. 2.6 даного договору, підприємство компенсує порту втрати у розмірі 15,5 % (без урахування ПДВ, ПДВ нараховується згідно з діючим законодавством України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік. Середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

Згідно додаткової угоди № КД-4405/4 від 31.12.10, якою сторони дійшли згоди про доповнення розділу 8 договору пунктом 8.8, у даному договорі під роком розуміється період, рівний календарному року. Для співставлення періоду, який складає менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди.

Таким чином, п. 5.5 та п. 8.8 договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 сторонами передбачено компенсацію підприємством порту втрат від невиконання підприємством встановлених п. 2.6 договору зобов'язань за період, що складає менше, ніж календарний рік та визначено порядок розрахунку таких втрат.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено порядок розрахунку компенсації втрат виключно за рік, а не за окремі дні або місяці, не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК Укаїни щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, надати належну правову оцінку п.п. 2.6, 5.5, 8.8 договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України", задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 травня 2014 року та рішення Господарського суду Одеської області від 18 березня 2014 року у справі № 916/493/14 скасувати.

3. Справу № 916/493/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко