Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 908/2812/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2013 року у справі № 908/2812/13 за позовом державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс" про стягнення суми, -

Встановив:

У серпні 2013 року державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс" про стягнення 4577,92 грн. пені, 4330,46 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 27-7/12/615 від 1 жовтня 2012 року в частині виконання робіт - ремонту гідромуфти приводу компресора гідропередачі УГП 1200/750 тепловозу ТГМ-4Б № 0395 (інв. № 48068) в обумовлені договором строки - до 21 листопада 2012 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 309,20 грн. пені, 59,72 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2013 року рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 4577,92 грн. пені, 4330,46 грн. штрафу, 2580,75 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 жовтня 2012 року сторонами укладено договір на виконання робіт № 27-7/12/615, за умовами якого відповідач зобов'язався протягом 2012 року виконати роботи з капітального ремонту гідромуфти приводу компресора гідропередачі УГП 1200/750 тепловозу ТГМ-4Б № 0395 (інв. № 48068), а позивач - прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.5, 2.6 договору приймання гідромуфти для проведення робіт здійснюється відповідно до письмової заявки на ремонт і оформлюється актом приймання. Замовник здійснює вхідний контроль якості проведених робіт. Оформлення виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-здачі виконаних робіт.

Згідно п. 5.1 договору строк виконання робіт становить 20 робочих днів від дня надання гідромуфти в ремонт і підписання акту приймання.

Обов'язок замовника приймати виконані роботи згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт передбачений п. 6.1.3 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку порушення виконавцем термінів виконання робіт останній сплачує замовнику за кожний прострочений день пеню в розмірі 0,1 % від повної вартості робіт, а за прострочення більш 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості робіт.

16 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом про відвантаження гідромуфти для проведення капітального ремонту.

24 жовтня 2012 року гідромуфта, за актом № 3 приймання-передачі, передана відповідачу для проведення ремонту.

27 листопада 2012 року відповідач повідомив позивача про завершення ремонту та направив акти виконаних робіт для підписання.

4 лютого 2013 року сторонами підписано акт № ОУ-0204-1 здачі-приймання робіт на суму 61863,74 грн., в якому зазначено про відсутність у сторін будь-яких претензій.

В лютому 2013 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою впродовж 10 днів з моменту її отримання сплатити нараховані штрафні санкції, в загальній сумі 8908,38 грн., за порушення строків виконання ремонтних робіт за договором на 74 дні.

Оскільки вказана претензія залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з позовом про стягнення пені та штрафу за період з 22 листопада 2012 року по 4 лютого 2013 року.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 193 Господарського суду України, ст.ст. 525, 526, 837, 853 Цивільного кодексу України, встановивши зазначені обставини, факт прострочення відповідачем виконання обумовлених договором робіт з ремонту обладнання, дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних обставин.

За умовами укладеного сторонами договору, строк виконання робіт становить 20 робочих днів від дня надання гідромуфти в ремонт і підписання відповідного акту приймання.

З матеріалів справи вбачається, що роботи з ремонту гідромуфти, переданої за відповідним актом позивачем відповідачу 24 жовтня 2012 року, закінчені відповідачем 27 листопада 2012 року, про що позивач був належним чином повідомлений, а тому, враховуючи, що такі роботи за умовами договору мали були бути виконані відповідачем до 21 листопада 2012 року, відповідачем прострочено виконання ремонтних робіт на 5 днів. Прийняття позивачем виконаних робіт і підписання відповідного акту лише 4 лютого 2013 року сталося з вини позивача.

Враховуючи встановлене, положення ст.ст. 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, п. 7.2 договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4577,92 грн. частково, в розмірі 309,20 грн.

При цьому, судом відмовлено в задоволенні позову про стягнення 7 % штрафу в сумі 4330,46 грн., оскільки нарахування цієї санкції за умовами договору передбачене лише в разі прострочення виконання робіт більше ніж на 30 днів.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції рішення місцевого суду скасував, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, виходячи, при цьому, з того, що повідомлення відповідачем позивача листом від 27 листопада 2012 року про завершення виконання робіт з ремонту обладнання не є належним доказом завершення виконання таких робіт за умовами укладеного сторонами договору, оскільки, згідно п. 2.6 договору, таким доказом може бути лише акт прийому-здачі виконаних робіт, який підписаний сторонами 4 лютого 2013 року, і до даного моменту роботи з ремонту гідромуфти не можуть вважатися виконаними, що свідчить про прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань на 74 дні.

Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна, оскільки він прийнятий без урахування п.п. 2.5, 6.1.3 договору, ч.ч. 1, 6 ст. 853 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, п. 1.2 ДСТУ 24297-87 "Вхідний контроль продукції. Основні положення", а тому, скасування постановою апеляційного суду законного рішення суду першої інстанції, яке прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, є помилковим.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 листопада 2013 року у справі № 908/2812/13 скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.