Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 925/2112/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2014 року у справі № 925/2112/13 Господарського суду Черкаської області за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси, м. Черкаси, до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ, в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/034 філії - Черкаського обласного управління, м. Черкаси, про стягнення 223,98 грн. надлишково перерахованих страхових внесків,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Руденко Т.В. (дов. від 17.06.13),

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року позивач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Державний ощадний банк України", в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/034 філії - Черкаського обласного управління, про стягнення 223,98 грн. надлишково перерахованих страхових внесків.

Вказував, що 04.09.2001р. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси було вирішено продовжувати виплату ОСОБА_6 раніше призначеної виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, яка зараховувалась на особовий рахунок № НОМЕР_1 МФО 354745 ОЩ.БАНК № 220.

Зазначав, що після проведення звірки з Пенсійним фондом України йому стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Посилаючись на ту обставину, що страхова виплата ОСОБА_6 була призначена довічно та перераховувалась щомісячно, позивач просив стягнути з відповідача надлишково перераховані страхові кошти за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 31.10.13 в сумі 223,98 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14 січня 2014 року (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючого, Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.), в позові відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав до зобов'язання банка перерахувати позивачу спірні грошові кошти, оскільки останні не є власністю банка, а - особи, що відкрила рахунок, тому банк не вправі розпоряджатись такими коштами, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку клієнта.

У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 25, 316, 397, 1216, 1217, 1219 ЦК України та ст.ст. 33, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 13.12.2000р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" (банк) та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (клієнт) було укладено угоду № 44 про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, згідно умов якої клієнт доручає, а банк зобов'язується здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату страхових виплат застрахованим особам на платній основі через установи банку.

04.09.2001р. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси було вирішено продовжувати виплату ОСОБА_6 раніше призначеної виплати внаслідок нещасного випадку на виробництві, яка зараховувалась на особовий рахунок № НОМЕР_1 МФО 354745 ОЩ.БАНК № 220.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Оскільки страхові виплати ОСОБА_6 були призначені довічно, то щомісячні перерахування проводилися автоматично, і до дня припинення виплат, фондом було надлишково перераховано на рахунок ОСОБА_6 223,98 грн. за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 31.10.13.

25.11.13 позивач листом № 3395/0603 звернувся до відповідача з проханням повернути надлишково перераховані ОСОБА_6 кошти, проте банк листом № 13/1543 від 02.12.13 відмовився у добровільному порядку повернути 223,98 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; відповідне положення міститься також у ст. 14 ЦК України, за якою цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх рахунки в банку (ст. 40 вказаного Закону).

Пунктами 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду № 24 від 27.04.07, передбачено спосіб одержання суми страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку, а також, що повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують проти підстав і розміру відрахування.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

В силу ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, право на пенсію, допомогу або на інші виплати встановлені законом.

Водночас, відповідно до приписів ст.ст. 1066, 1067 ЦК України договір банківського рахунку регулює правовідносини між банком та клієнтом; за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до приписів п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Судами встановлено, що спірні кошти зараховано на особовий рахунок ОСОБА_6, який, відповідно до договору № 2932 від 22.03.2000р. на розрахунково-касове і депозитне обслуговування фізичної особи, є його власністю, як і кошти, що на ньому знаходяться, тому саме власник рахунку в банку має виключне право розпоряджатися даними коштами.

Укладеною між сторонами угодою № 44 від 13.12.2000р. не передбачено повернення сум виплат, що були перераховані фондом на рахунки клієнтів вже після їх смерті, та відсутній механізм такого повернення коштів з рахунків фізичних осіб.

Таким чином, спірні кошти на банківському рахунку ОСОБА_6 є його власністю, а у даному випадку - його спадкоємців, а не банку. Зі сторони останнього має місце лише належне виконання своїх обов'язків, згідно угоди № 44 від 13.12.2000р., зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим особам.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушень його прав діями відповідача по зарахуванню спірних страхових коштів на рахунок застрахованого.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про те, що перераховані позивачем спірні кошти не є власністю банка, а тому, за вказаними позивачем обставинами, у відповідача відсутні правові підстави до повернення вказаних коштів позивачу.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Черкаси залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2014 року у справі № 925/2112/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик