Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 910/16828/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.10.2014 та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.12.2014у справі№910/16828/14 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"доПублічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"простягнення 1 422 765,58 грн.за участю представників сторінвід позивача:Лотанюк С.В.від відповідача:Скрипченко Є.І.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про стягнення грошових коштів у сумі 1324107,67 грн., 14846,2 грн. пені, 1332,81 грн. процентів за користування залишками грошових коштів, а також суми фінансових санкцій за невиконання вимог по оплаті єдиного соціального внеску в розмірі 82478,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 (суддя Домнічева І.О.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. - головуючого, Буравльова С.І., Шапрана В.В.), у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності заявлених позивачем вимог.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач у своєму відзиві проти касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі укладено договір банківського рахунку із спеціальним режимом використання №22/12245 від 05.11.2010 (далі - Договір) та додаткові угоди до нього №1/2013 від 05.04.2013 і №2/2013 від 01.08.2013, на підставі яких відповідач відкрив позивачу рахунок із спеціальним режимом використання №26039251581143.980 відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за №492, постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 за №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ". Сторони передбачили, що рахунок призначений виключно для безготівкових грошових коштів, отриманих клієнтом як плата за послуги з теплопостачання, а також для проведення розрахунків за спожитий природний газ з рахунку клієнта згідно з режимом функціонування рахунку.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист від 10.07.2014 за №2372/04, яким повідомлено про розірвання Договору та про перерахування грошових коштів на вказані ним реквізити.

Спір між сторонами у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав платіжне доручення №7194 від 18.07.2014 на перерахування з рахунку №26039251581143.980 грошових коштів у сумі 824789 грн., що становить єдиний соціальний внесок з фонду оплати праці підприємства, повідомивши листом від 22.07.2014 за №513/869/2014 про свою відмову від його виконання.

Звернувшись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1324107,67 грн., які містяться на відповідному рахунку, 14846,2 грн. пені, 1332,81 грн. процентів за користування залишками грошових коштів, а також суми фінансових санкцій за невиконання вимог з оплати єдиного соціального внеску в розмірі 82478,90 грн.

Суд першої інстанції у задоволенні вказаних позовних вимог відмовив з огляду на необґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем вимог п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", адже незалежно від втрати чинності постанови КМУ від 03.12.2008 за №1082 кошти з відповідного рахунку, як і раніше, мають бути направлені виключно для проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком погодився, зважаючи на наявність у договорі банківського рахунку права банку відмовити у здійсненні розрахункових операцій, а також зазначив про обрання позивачем невірного способу захисту своїх прав, оскільки гроші на рахунку позивача банком не привласнювались та продовжують належати позивачу.

Водночас суд апеляційної інстанції встановив недоведеність позивачем спричинення йому матеріальних збитків у вигляді штрафу, сплаченого у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням єдиного соціального внеску. Порушення відповідачем умов Договору в частині нарахування та сплати 3% річних за щоденні залишки також визнано судом недоведеним з огляду на встановлення обставин здійснення відповідачем перерахування відповідних коштів щомісячно.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1066 і ч. 1 ст. 1070 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Водночас у силу ч. 3 ст. 1066 і ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд; а зобов'язаний: вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України). Відповідальність банків при здійсненні переказу врегульована ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Положеннями п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 за №492, передбачено відкриття банками своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточних рахунків, до яких віднесено рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 за №1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" у п.п. 2, 3 передбачалось зарахування плати за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики тощо. Уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, було визначено відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк". Цією постановою було затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ.

Вказана постанова втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 за №217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті відповідно до цієї постанови, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України". Названим Порядком, зокрема, врегульовано умови та порядок перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, на поточні рахунки теплостачальних організацій.

Тобто 02.07.2014 відповідач перестав бути уповноваженим банком, який відкриває та обслуговує рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Але наслідком цього є лише те, що сплата споживачами за теплопостачання з цього моменту не може здійснюватись на рахунки в АБ "Укргазбанк", однак це не змінює статус коштів, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання до набрання чинності постанови КМУ від 18.06.2014 за №217, ці кошти отримані клієнтом як плата за послуги з теплопостачання і можуть бути направлені виключно для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. До того ж втрата чинності постановою КМУ від 03.12.2008 за №1082 не означає автоматичну втрату чинності положень Договору рахунку, який передбачає право банку відмовити у здійсненні розрахункових операцій.

Зважаючи на викладене, здійснення відповідачем перерахування відповідних коштів з вказаного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок позивача, а також здійснення видаткової операції за рахунком з будь-яким іншим призначенням, ніж проведення розрахунків за спожитий природний газ, не відповідатиме вимогам чинного законодавства.

При цьому позивачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не доводились обставини відмови відповідача перерахувати кошти, що містяться на рахунку №26039251581143.980, на інший рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий позивачем в установі уповноваженого банку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 за №217.

З огляду правомірність дій відповідача щодо відмови в здійсненні банківської операції суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, які містяться на відповідному рахунку. Підстави для стягнення з відповідача пені також відсутні, зважаючи на недоведеність порушення ним вимог п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умов Договору. Встановивши обставини виконання відповідачем умов Договору щодо нарахування та сплати 3% річних в залежності від середньоденного залишку грошових коштів на рахунку, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування залишками грошових коштів.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми фінансових санкцій за невиконання вимог з оплати єдиного соціального внеску, адже позивачем не доведено спричинення йому матеріальних збитків у вигляді відповідного штрафу.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач висновків судів не спростував та не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо наведених обставин, встановлених судами під час розгляду справи.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 у справі №910/16828/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова