Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.04.2015 року у справі №922/2290/13
Постанова ВГСУ від 21.06.2016 року у справі №922/2290/13
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №922/2290/13
Постанова ВГСУ від 15.12.2015 року у справі №922/2290/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 року Справа № 922/2290/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаПрокофєва Л.В. - довіреність від 13.01.2015 рокувідповідачаЗакаблуков А.С. - довіреність від 05.01.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 14.09.2015 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/2290/13 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" простягнення коштів у розмірі 23516725,75 грн.

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення 23 516 725,75 грн. заборгованості за договором про закупівлю природного газу № 030112-БО-32 від 23.01.2013 р., з яких: основний борг - 19 589 613, 98 грн., пеня у розмірі 1 562 420,58 грн., штраф у розмірі 1 651 272,98 грн., 3 % річних - 651 048,17 грн. та інфляційні витрати у розмірі 62 370,03 грн., посилаючись на приписи статей 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, з підстав неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2014 р. (суддя Суслова В.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 19 589 613, 98 грн. основного боргу, 156 242,06 грн. пені, 165 127, 30 грн. штрафу та 651 048,17 грн. 3 % річних.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Істоміна О.А., Білецька А.М., Горбачова Л.П.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 р. в апеляційному порядку, скасував його в частині задоволення клопотання відповідача та надання відстрочки виконання рішення суду на п'ять місяців - до 17 травня 2014 року, у задоволенні клопотання відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою за результатами розгляду якої постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2015 р. судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" інфляційних втрат у розмірі 62 370, 03 грн., були скасовані, і в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи господарський суд Харківської області рішенням від 25.06.2015 р. (суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 62370,03 грн. відмовив.

11 серпня 2015 року від Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до господарського суду Харківської області надійшла заява в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку виконання рішення господарського суду від 17.11.2014 року, яка ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року була задоволена.

Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 року у справі № 922/2290/13 - до 01.02.2016 року.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції зазначив щодо наявності підстав для застосування приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, зокрема, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та не передбачають погашення існуючого боргу та нарахувань на суму боргу перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Харківський апеляційний господарський суд (судді: В.І. Пушай, О.В. Плужник, О.А. Істомина), переглянувши ухвалу господарського суду Харківського області від 19.08.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.09.2015 р. залишив її без змін з тих же підстав.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" про відстрочку виконання рішення суду від 17.11.2014 року у даній справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями приписів статей 43, 47, 32-34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що відповідачем не доведено наявності виняткових обстави, з якими приписи чинного законодавства пов'язують можливість надання розстрочки виконання судового рішення.

Крім того, за твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій, в порушення приписів процесуального законодавства, не надали належну оцінку фінансовому становищу позивача, на яке негативно вплине розстрочка виконання судового рішення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено принцип обов'язковості виконання судових рішень та передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 116 цього Кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою в порядку частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вказаною нормою визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена за правилами статті 43 цього Кодексу.

Задовольняючи заяву відповідача про розстрочку виконання рішення у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши матеріальні інтереси сторін у справі, оцінивши надані відповідачем документи і докази на підтвердження обставин неможливості одночасного і в повному обсязі виконання судового рішення, визнали доведеними відповідачем наявність таких обставин.

Зокрема, судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що:

- відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості;

- на підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання;

- однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги;

- заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяких підставах, що не залежать від волі відповідача, зокрема, що норми діючих на цей час законів (а саме частини 7 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження") захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач;

- крім населення, несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), що також не залежать від волі відповідача, а з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів;

- субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів;

- тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджує надана фінансова звітність (баланс та звіт про фінансові результати за 2014 рік) - фінансові показники відповідача в деяких випадках не змінились, а в більшості погіршилися з причин недостачі оборотних грошових коштів;

- не можливість самостійного погашення боргу відповідачем перед позивачем без отримання належних відповідачу субвенцій з Державного бюджету підтверджує Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації у листі 03-08/1296 від 05.08.2015 р.;

- своєчасне звернення відповідача до національної комісії регулювання ринку комунальних послуг для затвердження економічно обґрунтованих тарифів та затвердження національною комісією регулювання ринку комунальних послуг тарифів значно менших від тих, що обґрунтовано просив відповідач прийняти.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено та прийнято до уваги той факт, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (з наступними змінами та доповненнями) постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" без згоди на це відповідача. Залишок грошей, що залишається у відповідача згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг незначний.

Також судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та не передбачають погашення існуючого боргу та нарахувань на суму боргу перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, суди встановили, що у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України упродовж 2015 року підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість.

З врахуванням цих встановлених судами попередніх інстанцій обставин, які засвідчують об'єктивну неможливість негайного виконання відповідачем судового рішення в повному обсязі, колегія суддів вважає, що суди дійшли ґрунтовного висновку про можливість надання відповідачеві відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 року строком до 01.02.2016 року .

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Отже, враховуючи, що наведені у касаційній скарзі доводи позивача фактично зводяться до необхідності переоцінки та додаткової перевірки доказів судом касаційної інстанції, а також, що інших обставин, які в розумінні ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, скаржником не зазначено, висновки попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви відповідача відстрочку виконання судового рішення колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, відтак не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. у справі № 922/2290/13 та ухвалу господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач