Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №924/261/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 924/261/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницькийна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016у справі№ 924/261/16 Господарського судуХмельницької областіза позовомКвартирно-експлуатаційного відділу міста ХмельницькийдоСлавутської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України - Кабінет Міністрів України за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_14, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_127, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183 , ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_95, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_39, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_66, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_45, ОСОБА_66, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_44, ОСОБА_71, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_65, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_310, ОСОБА_322, ОСОБА_311, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_43, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_47, ОСОБА_64, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_77, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340, ОСОБА_341, ОСОБА_342, ОСОБА_343, ОСОБА_344, ОСОБА_345, ОСОБА_346, ОСОБА_347, ОСОБА_348, ОСОБА_349, ОСОБА_350, ОСОБА_144, ОСОБА_351, ОСОБА_352, ОСОБА_353, ОСОБА_354, Гаражно-будівельного кооперативу "Затишок", Державного професійно-технічного навчального закладу "Славутський професійний ліцей", Дочірнього підприємства "БКС-Консалт", Дочірнього підприємства "ОСОБА_32 стандарт", Дошкільного навчального закладу №7 "Дюймовочка", Комунальної установи "Славутський територіальний центр соціального обслуговуван-ня", Концерну "Військторгсервіс", Комунального закладу "Славутський міський палац культури", Комунального підприємства "Славутський міський центр земельно-кадастрових робіт" Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш Дім 1-А", м.Львів, Об'єднання співвласників багато-квартирного будинку "Славутське", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Славута-Новобуд", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ярославське", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лісовичок", ПАТ "Об'єднання Прогрес", ПАТ "Славутський Хлібзавод", ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор", Публічного акціонерно-го товариства "Укртрансгаз", ПП "Санклін", Релігійної громади Української православної церкви "В честь ікони Божої матері Скоропослушниці", Славутської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №9 інформаційно-комунікативних технологій "Успіх", ТДВ "Центр нерухомості - Наша Україна", ТДВ "Славутський цикорієсушильний завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізяславський Райагробуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестресурси", Управління культури виконавчого комітету Славутської міської ради,

про визнання незаконним та скасування рішення Славутської міської ради №14.1.2-4/2006 від 12.09.2006

за участю представників:

позивача Довгацький А.І. - предст. дов. від 21.09.2016;

відповідача Сидор В.Б. міський голова

Калюжнюк Л.Р. - предст. дов. від 23.09.2015

третіх осіб

на стороні позивача - Барда С.Ю.- предст. дов. від 30.12.2015

- Пуленець А.С. - предст. дов. від 25.07.2016

третіх осіб на

стороні відповідача

ПАТ "Укртрансгаз" - Суворова Л.В. - предст. дов. від 07.04.2016;

ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" - Гащак Б.В. - предст. дов. від 11.01.2016

інші треті особи на стороні відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звернувся до господарського суду з позовом до Славутської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Славутської міської ради Хмельницької області п'ятого скликання від 12.09.2006 № 14.1.2- 4/2006 "Про земельні питання" про припинення права користування земельними ділянками. Позов обґрунтовано тим, що при передачі у комунальну власність відповідача військових містечок питання передачі права на земельну ділянку не вирішувалось, законні підстави для припинення права власності на земельні ділянки, на яких розташовані військові містечка, без згоди землекористувача відсутні, а Міністерство оборони України, як уповноважений орган такої згоди у встановленій формі (наказу чи директиви) не надавало.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, вказуючи, що майнові комплекси військових містечок передано до комунальної власності разом із земельними ділянками, на яких вказані вище військові містечка розташовані; просив застосувати позовну давність у спірних правовідносинах.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2016 (суддя Субботіна Л.О.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (судді Грязнов В.В.- головуючий, Мельник О.В., Розізнана І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів державної та комунальної власності" надано невірну оцінку та ототожнено поняття "цілісний майновий комплекс " та "майновий комплекс", якими є військові містечка, судами не враховано, що земельна ділянка переходить окремо від об'єкта передачі, майновий комплекс військового містечка переходить за окремою процедурою з відображенням у відповідній документації, суди в порушення статей 84, 141, 149 Земельного кодексу України не врахували, що землекористувач (Міністерство оборони України) не відмовлявся та не надавав згоди на відчуження земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони і зміни цільового призначення земельної ділянки в установленому порядку не відбувалось.

Представник позивача та треті особи на стороні позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у касаційній скарзі; відповідач та представники ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" заперечили доводи касаційної скарги, як безпідставні. Інші треті особи на стороні відповідача не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та присутніх третіх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у 1982 році Шепетівській квартирно-експлуатаційній частині видано Державний акт на право користування землею серії Б № 041772 щодо земельних ділянок загальною площею 1749,1 га, що знаходяться в Славутському районі Хмельницької області, для державних потреб. До складу вказаних вище земельних ділянок увійшла, зокрема, земельна ділянка загальною площею 412,6771 га, розташована у м. Славута, яка станом на 25.07.2006 перебувала на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький як земельна ділянка військового містечка № 21. Також у 1982 році Шепетівській квартирно-експлуатаційній частині видано Державний акт на право користування землею серія Б № 041771 земельними ділянками загальною площею 415,20 га, що знаходяться в Славутському районі Хмельницької області, для державних потреб. До складу вказаних земельних ділянок увійшла, зокрема, земельна ділянка загальною площею 0,6 га, розташована у м. Славута, яка станом на 25.07.2006 перебувала на обліку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький як земельна ділянка військового містечка № 22.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 12 від 11.03.2004 Славутська міська рада за результатами розгляду клопотання начальника Шепетівської КЕЧ району щодо прийняття казармено-житлового фонду, комунальних об'єктів та земельної ділянки, на якій розміщується військова частина А 1766, на баланс міста надала згоду на безоплатну передачу в комунальну власність та спеціалізованим організаціям міста з метою здійснення їх подальшої експлуатації казармено-житлового фонду, їдалень, інших приміщень, комунальних об'єктів, інженерних мереж та земельної ділянки згідно з експлікацією.

Рішенням Славутської міської ради № 3 від 27.04.2004 за результатами розгляду клопотання командувача військами Західного оперативного командування надано згоду на безоплатну передачу житлового фонду та інженерних мереж БУ № 2 Шепетівської КЕЧ району (військові містечка № 21, № 22) в комунальну власність міста за умови передачі військового містечка з усією інфраструктурою, матеріально-технічною базою військторгу, офіцерськими гуртожитком та їдальнею, землями соціально-культурного, виробничого, житлового призначення, автотранспорту, інженерної техніки та майна, майстерень з обладнанням і механізмами, які є в наявності станом на момент передачі.

Директивою Міністра оборони України від 20.01.2005 № Д-322/1/*3 вирішено розформувати Шепетівську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Шепетівка Хмельницької області), що утримується за штатом № 45/002-52 (01) чисельністю 2 військовослужбовці та 16 працівників. Правонаступником визначено квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький.

Правонаступником Шепетівської квартирно-експлуатаційної частини м. Хмельницький є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, який згідно з Положенням, затвердженим 02.01.2013 начальником Західного Територіального Квартирно-експлуатаційного управління, є державною установою, заснованою на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини та створена з метою, зокрема, керівництва квартирно-експлуатаційними службами військових частин та установ, які дислокуються на територіях Хмельницького, Старокостянтинівського, Ярмолинецького, Шепетівського, Славутського гарнізонів. Майно установи складають основні та оборотні фонди, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі установи. Майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Відчуження засобів виробництва і основних фондів, що є державною власністю і закріплені за установою, здійснюються за погодженням з засновником у порядку, що встановлений чиним законодавством. Установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 390-р від 08.07.2006 "Про передачу майнових комплексів військових містечок" прийнято пропозицію Міноборони, погоджену з обласними, міськими, районними, селищними і сільськими радами та Арцизькою райдержадміністрацією (Одеська область), щодо передачі з державної власності у власність (спільну власність) територіальних громад та до сфери територіального управління Арцизької райдержадміністрації майнових комплексів військових містечок згідно з додатком, серед яких військові містечка №№ 21 і 22 (м. Славута), що передаються у власність територіальної громади міста Славута Хмельницької області. На вимогу начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління про створення комісії по прийому-передачі, в яку включити представника від Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління - начальника відділу розквартирування військ та землекористування підполковника Шилкіна Г.В., яка викладена в листі № 303/23/1/738 від 13.07.2006, начальником квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького № 150 від 17.07.2006 "Про передачу майнових комплексів військових містечок у комунальну власність територіальних громад" створено комісію для прийому-передачі у комунальну власність територіальних громад майнових комплексів, у т.ч. військових містечок №№ 21, 22 Славутського гарнізону у м. Славута.

Рішенням Славутської міської ради № 278 від 21.07.2006 створено комісію по передачі-прийому майнових комплексів військових містечок № 21 та № 22. Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2006 передано у комунальну власність територіальної громади м. Славута майнові комплекси військових містечок № 21, № 22 м. Славута разом з обслуговуючим персоналом Будинкоуправління № 2, про що свідчить акт приймання-передачі, затверджений міським головою міста Славута.

Так, за вказаним вище актом комісія у складі: від приймаючої сторони (Виконавчого комітету Славутської міської ради) та від передаючої сторони (КЕВ м. Хмельницький) провела обстеження об'єктів передачі Будинкоуправління № 2, КЕВ м. Хмельницький, мереж теплопостачання, мереж водопровідно-каналізаційного господарства ВНС, КНС, ТП, електромереж КЕВ м. Хмельницький та вивільненого фонду військових частин А1766 (переданої за актом приймання-передачі від 26.07.2004 під охорону Славутській міській раді) в/ч А4086, а саме: військове містечко № 21 Будинкоуправління № 2 КЕВ м. Хмельницький м. Славута Хмельницької області: вул. Гвардійська 1-20, вул. Гвардійська 21-27, вул. Газети "Правда" 29-57, вул. Фрунзе 1-25, вул. Садова 1-17,-73, житлові будинки, офіцерський гуртожиток - 1 буд., господарчо-допоміжні будівлі: сараї - 16 буд., склад - 1 буд., комунальні споруди: котельні, обладнання котелень 21/592, 21/593, 21/557, 21/489 - 4 буд., теплові, електромережі та водопровідно-каналізаційні мережі в/м №21, ВНС 21/485, 21/209 - 2 буд., водомірні вузли 21/595, 596 - 2 буд., КНС 21/210 - 1 буд., паливний склад - 14 буд, ГП 21/605-617-12 буд., майстерня 21/481-1 буд., разом з обслуговуючим персоналом Будинкоуправління № 2 КЕВ м. Хмельницький, 4 - об'єкти незавершеного будівництва; Військове містечко № 22 м. Славута Хмельницької області вул. Паперніка, житлові будинки - 4 будинки, котельня - 22/31 - 1 буд., обладнання котельні 22/31, теплові, водопровідно-каналізаційні та електромережі в/м №22; ТП 22/37 - 1 буд., ВНС 22/35 - 1 буд., КНС 22/36 - 1 буд., обладнання ТП, ВНС, КНС, розташовані на території площею 85,69 га. (військове містечко №21 - 85,09га., військове містечко №22 - 0,6га.), які перебувають на балансі БУ №2 КЕВ м.Хмельницького в кількості 114 буд., 21 буд. КЕВ м.Хмельницький, які обслуговували житловий фонд БУ №2, належить до сфери управління Міноборони України, з балансу БУ №2 та КЕВ м.Хмельницький в комунальну власність територіальної громади м.Славута. Вивільнений фонд військових частин: Вивільнений фонд військової частини А1766, який знаходиться під охороною Славутської міської ради з 26.07.2004р.: 99 буд., інженерне обладнання будівель, обладнання котелень 21/16, 21/18, 21/19, 21/20, 21/22, 21/526, 21/186, 21/523, вентиляційне обладнання їдалень 21/29, 30, 32, вентиляційне обладнання лазні 21/147, пожежні водогідранти, резервуари ПММ - 44 шт., обладнання ЛПК 21/186, обладнання їдалень 21/30, 32, зовнішні мережі освітлення електрогосподарства 19,42 км., зовнішні мережі теплопостачання - 1042 погонних метри, майно служби зв'язку, благоустрій території, земельна ділянка - 306,8498 га. Вивільнений фонд військової частини А4086, який знаходиться під охороною в/ч А3730 з 30.12.2005р. - 10 буд., обладнання котельні 21/24, зовнішні мережі водопроводу - 1696 погонних метрів, каналізації - 442 погонних метри, електромережі ПЛ - 1110 погонних метрів, благоустрій території, земельна ділянка - 20,1373 га., що належить до сфери управління Міноборони України, з балансу КЕВ м. Хмельницький та обліку в/ч А3730 в комунальну власність територіальної громади м Славута. Серед загальних відомостей про нерухоме майно, що входить до складу об'єкта передачі, у розділах 2.1, 2.1.1, 2.1.2 акта вказано площу земельної ділянки. Акт підписаний членами комісії, за виключенням начальника відділу розквартирування військ і землекористування Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Шилкіна Г.В. У додатку № 1 до акта приймання-передачі вказані загальні відомості нерухомого майна БУ № 2 м. Славута та КЕВ м. Хмельницький (будівлі і споруди), зокрема, найменування нерухомого майна, обліковий номер, рік введення в експлуатацію, група капітальності, будівельний обсяг, площа забудов та площа земельної ділянки (85,69 га), корисна площа приміщень та вартість фондів. У додатку № 1а містяться загальні відомості нерухомого майна вивільненого фонду (в/ч А1766, в/ч А4086) м. Славута військове містечко № 21, в тому числі вказана площа земельної ділянки разом - 326,9871 га. У додатку № 19 до акта приймання-передачі міститься викопіювання з плану земельних ділянок площею 412,6771 га, які є складовою частиною земель оборони площею 1479,1 га, наданих Шепетівській КЕЧ району для потреб оборони Державним актом на право користування землею серії Б № 041772 від 1982 року, в якому визначені зовнішні межі земельної ділянки площею 412,6771 га, яка вилучається до земель запасу міста Славута згідно з розпорядженням КМУ від 08.07.2006 та землі оборони, які не вилучаються до земель запасу. У додатку № 20 міститься викопіювання з плану земельних ділянок площею 0,6 га, які є складовою частиною земель оборони площею 415,20 га, наданих Шепетівській КЕЧ району для потреб оборони Державним актом на право користування землею серії Б №041771 від 1982 року, на якому визначені зовнішні межі земельної ділянки площею 0,6 га, яка вилучається до земель запасу міста Славута, згідно розпорядження КМУ від 08.07.2006 року. У додатку № 21 до акта приймання-передачі майнових комплексів військових містечок міститься відомість наявності та використання земельних ділянок. Так, вказано, що у військовому містечку № 21, номер земельної ділянки 36, що у м. Славута для державних потреб згідно з рішенням Славутського РВК від 30.12.1954 відведено та використовується 412,6771 га земель. У військовому містечку № 22 номер земельної ділянки 37, що у м. Славута для державних потреб згідно з рішенням Славутського РВК від 05.02.1952 відведено та використовується 0,6 га земель.

Рішенням ІV сесії Славутської міської ради п'ятого скликання № 14.1.2.-4/2006 від 12.09.2006 "Про земельні питання. Припинення права користування" на підставі клопотання КЕВ м. Хмельницький та у відповідності до статей 141, 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 413,2771 га, у тому числі: військове містечко № 21 земельна ділянка загальною площею 412,6771 га, із них військова частина 021552 (будівельники) - 5,47 га.; військова частина А1766 - 314,6898 га.; військова частина А4086 - 20.1373 га.; будинкоуправління № 2 - 72.38 га.; військове містечко № 22 земельна ділянка загальною площею 0,6 га, із них будинкоуправління № 2 - 0,6 га. Вказані земельні ділянки переведено до земель запасу міської ради (землі житлової та громадської забудови).

Рішенням Славутської міської ради № 6-24/2012 від 09.11.2012 "Про передачу з комунальної власності у державну власність об'єктів нерухомого майна" вирішено питання про передачу з комунальної власності територіальної громади міста Славути у державну власність з подальшим використанням державним професійно-технічним закладом "Славутський професійний ліцей" відповідні об'єкти нерухомого майна. Рішенням Славутської міської ради № 12.12-28/2013 від 05.04.2013 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктами нерухомого майна, що розташовані по вул. Я. Мудрого, 75 у м. Славута, загальною площею 12,6473 га для будівництва і обслуговування будівель закладів освіти та передано вказану вище земельну ділянку на праві постійного користування державному професійно-технічному закладу "Славутський професійний ліцей" з одночасною передачею вказаної земельної ділянки у державну власність.

За висновками, які надані до територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України, згідно з розпорядженням КМУ від 08.07.2006 № 390-р та актом приймання-передачі майнових комплексів військових містечок № 21, № 22 м Славута - земельні ділянки передані та 26.12.2006 зняті з обліку КЕВ м. Хмельницький. Відмова від користування земельною ділянкою, рішення (згода) Міністра оборони України про припинення права користування земельною ділянкою до перевірки не надавалися, у КЕВ м. Хмельницький відсутні. Рішення Славутської міської ради від 12.09.2006 № 14.1.2-4/2006 "Про земельні питання. Припинення права користування" приймалося за клопотанням КЕВ м Хмельницький без погодження органу управління майном, документи до перевірки не надавалися. Крім цього, не було встановлено фактичного розмежування земель оборони та не дотримано порядку вилучення земельних ділянок встановленого законодавством. Разом з тим, на переданих земельних ділянках зростали ліси державного лісового фонду на площі 62,5 га, що обліковувалися за постійним лісокористувачем - Шепетівським військовим лісгоспом.

За довідкою виконавчого комітету Славутської міської ради № 04-32/43 від 16.10.2015 листування з вищими адміністративними органами та обласними організаціями, яке надійшло до виконавчого комітету міської ради, з питань основної діяльності, журналу реєстрації вхідних документів з вищих адміністративних органів по питаннях промисловості, освіти, соціального забезпечення, житлово-комунального господарства, благоустрою, шляховому будівництву, транспорту, зв'язку, культурі, спорту та інших питанням та ряд інших документів по 2008 рік включно були знищені шляхом спалення згідно з актом від 28.10.2014.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що спірні земельні ділянки передані в комунальну власність територіальної громади міста Славута в складі майнових комплексів військових містечок, а відповідач припинив право користування спірними земельними ділянками відповідно до встановлених законодавством підстав.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи судові рішення за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, погодився з висновками суду першої інстанції.

Вищий господарський суд зазначає, що відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. До матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. (статті 142-144 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування базового рівня, статус та повноваження яких визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях.

Згідно з статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності. Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності відбувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

Виникнення, зміни та припинення земельних відносин відбувається з підстав, визначених законодавством, зокрема, на підставі договорів та інших угод, передбачених законом, а також тих, що не передбачені законом але не суперечать йому; на підставі актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як під стави виникнення земельних прав та обов'язків, судових рішень, які встановлюють земельні права та обов'язки; інших подій, з якими закон або інший правовий акт пов'язує виникнення, зміну і припинення земельних відносин.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (надалі в тексті - Закон) військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга статті 2 Закону). Відповідно до статті 14 Закону земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Пунктом "б" частини третьої статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Положеннями пункту "а" частини першої статті 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об'єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано.

Пунктом 4 Порядку, передбачено, що передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів або Міноборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.

Ініціювати передачу військового майна можуть Міноборони, органи, уповноважені управляти державним майном, самоврядні установи і організації, органи місцевого самоврядування. Пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Кабінету Міністрів України погоджуються Міноборони з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або територіальними громадами сіл, селищ, міст, районними або обласними радами, а також Мінфіном, Мінекономіки, Фондом державного майна та Держкомстатом. Погоджені пропозиції Міноборони разом з обґрунтуванням подає Мінекономіки (пункти 6-7 Порядку).

Відповідно до пункту 10 Порядку військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Станом на час прийняття спірного рішення у пункті 34 Положення про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне постачання Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, яке введено в дію наказом Міністерства оборони СРСР № 75 від 22.02.1977 під "військовим містечком" визначалось як комплекс будівель та споруд, розміщених на одній земельній ділянці, що використовуються для розквартирування військових частин і для розміщення військовослужбовців, працівників і службовців Радянської Армії і Військово-Морського Флоту.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій з'ясували, що за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 390-р від 08.07.2006 з державної власності у комунальну власність передано майнові комплекси військових містечок № 21 та № 22, про що складено акт; відтак, наявне спільне волевиявлення щодо такої передачі як суб'єкта комунальної власності, так і уповноваженого суб'єкта державної власності.

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало особливостей переходу права на земельні ділянки у випадку переходу майнового комплексу військових містечок з державної в комунальну власність.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Виходячи з встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що передача військових містечок здійснювалась відповідно до правил, встановлених Порядком вилучення і передачі військового майна Збройних Сил для цілісних майнових комплексів.

З приписами статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень будь-яких його прав на землю, в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування; наслідком судового рішення у разі задоволення позову має бути захист та відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, судова колегія констатує, що у зазначених правовідносинах позивач звернувся з позовом про недійсність рішення відповідача про припинення права постійного користування земельними ділянками, на яких розташоване майно територіальної громади, доказів використання спірних земельних ділянок для постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, тобто, відповідності земельних ділянок ознакам земель оборони позивач не надав; доводів про те, яким чином є можливим відновити його користування спірними земельними ділянками як ділянками відповідного цільового призначення, не навів.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним рішення про припинення права постійного користування земельними ділянками не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 у справі №924/261/16 Господарського суду Хмельницької області та рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Мачульський