Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/7858/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Стратієнко Л.В.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року у справі № 910/7858/16 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 77523,63 грн.,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача: Корсун Ю.Ю., дов. № Ц-2/3-04/186-16 від 29.04.2016 року.

В с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча", Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", Відповідач) про стягнення 77523,63 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року, у задоволенні позову ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 91, 104, 107 Цивільного кодексу України, п.п. 1, 3, 4, 6, 7, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI від 23.02.2012 року, ст. 19 Закону України "Про господарські товариства", ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п.п. 2, 12 Статуту ПАТ "Українська залізниця", затв. Постановою КМУ № 735 від 02.09.2015 року та ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у справі і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити у повному обсязі.

ПАТ "Українська залізниця", у поданому до суду письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча", викладених ним у касаційній скарзі, просить постанову та рішення у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відповідно до статті 106 цього ж Кодексу злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України (ст. 107) визначено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Так, частинами 3, 4 ст. 107 Цивільного кодексу України визначено, що передавальний акт затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Водночас, згідно п.п. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця", останнє утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, згідно з Додатком 1 до Постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Крім того, частиною 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" встановлено, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Також, відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 року "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

При чому, згідно Додатку 1 до зазначеної Постанови № 200, Державне підприємство "Донецька залізниця" увійшло в перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця".

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.12.2013 року між ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча" (Покупець) і ТОВ "ДТЕК Трейдінг" (Постачальник) було укладено договір № УПр14/28/162, за яким Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - ресурси) по маркувальному складу, ціні і в кількості, які вказані у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно залізничної накладної № 51500569 від 24.07.2014 року, на адресу ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча" - одержувач вантажу (графа "4" залізничної накладної) у вагоні № 67860247 було відправлено вантаж - антрацит, вантажовідправник - ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" (графа "1" накладної).

Разом з тим, 30.10.2015 року на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці було складено комерційний акт БН № 724386/1318, про те, що згідно накладної № 51500569 від 24.07.2014 року на адресу ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча" вагон № 67860247 не прибув.

Вимогами ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 16, 22, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 110, 114, 130 Статуту залізниць України, є стягнення з ПАТ "Українська залізниця" 77523,63 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, з огляду на те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця".

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 16, 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 110, 113 Статуту залізниць України, затв. Постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 року, та представлені докази у справі, встановивши при цьому, що ПАТ "Українська залізниця", як нова юридична особа хоч і було утворено згідно Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які організовані шляхом злиття, однак, ще не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств, оскільки станом на час розгляду даної справи в суді відсутні дані про проведення інвентаризації майна Державного підприємства "Донецька залізниця", складання актів інвентаризації майна та затвердження передавальних і зведених актів такої інвентаризації для передачі майна від Державного підприємства "Донецька залізниця" до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", як і відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Державного підприємства "Донецька залізниця", дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від останнього до Відповідача у справі, у зв'язку з чим, відмовив у даному позові.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з цим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча" у даній справі, суди попередніх інстанцій не врахували те, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 зазначеного Кодексу, означає, що суд зобов'язаний дослідити і оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас, суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів, за їх клопотанням, - сприяє у витребуванні таких доказів.

Так, дійшовши формального висновку про те, що Позивачем не надано доказів, які підтверджують правонаступництво Відповідача у даній справі, суди не врахували те, що положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 цього Кодексу та фактично ухилилися від витребування необхідних для вирішення даної справи доказів.

При цьому, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Так, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином та у повній мірі, - чи складався в даному випадку передавальний акт та чи затверджувався він в установленому законом порядку, як не досліджувались первинні документи щодо передачі активів і пасивів Державного підприємства "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця". Відтак, судами не встановлено і обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті злиття, та чи відбулась передача правонаступнику прав та обов'язків.

З огляду на зазначене таке, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 910/7858/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Стратієнко Л.В.

Кондратова І.Д.