Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/7240/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№ 910/7240/16 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення 49 490,00 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Ліповуз Д.І., дов. № 450 від 08.11.2016

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про стягнення страхового відшкодування в сумі 49 490,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2016 у справі № 910/7240/16 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Дикунської С.Я., Жук Г.А.), позов задоволено, стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" суму заборгованості в розмірі 49 490,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, посилаючись на невірно визначене значення коефіцієнту фізичного зносу, що безпосередньо вплинуло на вартість матеріального збитку спричиненого пошкодженням транспортного засобу, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 910/7240/16 та змінити рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2016 у справі № 910/7240/16, позов задовольнити частково, стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" 42 374,63 грн страхового відшкодування, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Також скаржник просить зупинити виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2016 у справі № 910/7240/16 на час касаційного розгляду справи.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.08.2015 між AT "СК "АХА Страхування" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту 66749а5ха (далі - Договір), згідно якого AT "СК "АХА Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

13.11.2015 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів "Audi", д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, та "ЗАЗ 110307", д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант" згідно полісу ОСЦПВ № АЕ3010356.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у AT "СК "АХА Страхування" транспортний засіб "Audi", д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Згідно з умовами Договору на підставі страхових актів № 1.003.15.16535/VESK025107+1.003.15.16535/VESK025112р., а також зібраних документів було розраховано та виплачено Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 58 465,66 грн.

Таким чином AT "СК "АХА Страхування" виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Згідно інформаційної відомості про учасників ДТП та Постанови Київського районного суду міста Харкова від 04.12.2015 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля НОМЕР_3, ОСОБА_6, якого визнано винним.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зі змісту статей 1187, 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

До позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у розмірі виплаченого страхування, у межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, яке власник автомобіля ОСОБА_5, мав до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_6, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ3010356 у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", чинного на момент скоєння ДТП. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн, розмір франшизи - 510 грн.

Згідно ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 49 490,00 грн (50 000,00 грн сума страхового відшкодування - 510,00 грн франшизи).

21.03.2016 позивачем направлено претензію № ЛВ0021222 відповідачу з проханням виплатити страхове відшкодування у розмірі 49 490,00 грн у 30-денний термін з дня одержання даної вимоги.

Проте вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень Закону, сума страхового відшкодування обмежується встановленим лімітом відповідальності страховика та завжди зменшується на встановлений в договорі обов'язкового страхування розмір франшизи.

Частина перша статті 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Положеннями статті 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі звітом № 03/04/16 від 13.04.2016 про оцінку колісного транспортного засобу, проведеного ТОВ "Інком-Капітал", вартість матеріального збитку автомобілю "Audi", д/н АХ3769Е, становить 64 696,64 грн.

Не погоджуючись із даними звіту, відповідач вказував, що в ньому невірно визначено значення коефіцієнту фізичного зносу, що безпосередньо впливає на вартість матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу. При цьому свої доводи відповідач обґрунтовував висновками та розрахунками консультації ТОВ "Експертум-АВЕ" № 76-D/20/8 від 13.05.2016, за якими коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу "Audi", д/н НОМЕР_1, визначено у розмірі 40,10%, а вартість матеріального збитку, проти заявленої позивачем, становить 43 374,63 грн.

Даний довод судами першої та апеляційної інстанції не взятий до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7.38 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Враховуючи, що автомобіль НОМЕР_1 2012 року випуску, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю.

Пунктом 7.39 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" передбачений виняток стосовно використання зазначених вимог, яким є: якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Проте, у п. 7.40. "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" визначено, якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Позивачем надано акт виконаних робіт № СС000008752 від 09.10.2105, яким підтверджується відновлення пошкоджених деталей, які були замінені на нові.

Таким чином, у відповідності з п. 7.40. Методики, що також підтверджено звітом № 03/04/16 від 13.04.2016, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля НОМЕР_1 становить нуль.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України у справі № 6-691цс15 від 02.12.2015, вже належним чином спростоване судом апеляційної інстанції, який зазначив, що вказаною постановою регулюються інші правовідносини, які виникли між винною особою та страховиком щодо повного відшкодування завданої винною особою збитків у разі недостатності страхової виплати, тоді як у даній справі суд розглядає правовідносини між страховиком, який виплатив страхове відшкодування, та страховиком винної особи.

Довод скаржника, стосовно того, що судом першої інстанції невірно визначено розмір франшизи, також належним чином спростовано судом апеляційної інстанції, який встановив, що згідно витягу Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ розмір франшизи по полісу АЕ 3010356 складає 510,00 грн.

На підставі викладеного вище, враховуючи, що виплата страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 грн без урахування фізичного зносу та з урахуванням франшизи, позивачем здійснено правомірно, обчислення даної суми відбулося з урахуванням приписів законодавства та умов договору про добровільне страхування, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, про наявність правових підстав, передбачених ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, для стягнення з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" суми страхового відшкодування в розмірі 49 490,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/7240/16.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2016 у справі № 910/7240/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я О.О. Євсіков