Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.07.2018 року у справі №910/6426/16
Постанова ВСУ від 15.03.2017 року у справі №910/6426/16
Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №910/6426/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 910/6426/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Євсікова О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 09.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі№ 910/6426/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ТАСкомбанк"до1. Державного підприємства "Донецька залізниця" (відповідач-1); 2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач-2)простягнення 5 388 889,45 дол. США,за участю представників: від позивача Шубін О.Л., Бересток О.В.від відповідача-1не з'явивсявід відповідача-2Короєд С.О.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "ТАСкомбанк" (далі - ПАТ "ТАСкомбанк") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") та Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, про стягнення з відповідачів на користь позивача 5 000 000,00 дол. США заборгованості за кредитом та 388 889,45 дол. США заборгованості за процентами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/6426/16 (суддя Павленко Є.В.) позов ПАТ "ТАСкомбанк" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь позивача 5 000 000,00 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 124 720 600,00 грн.) заборгованості за кредитом, суми процентів у розмірі 388 889,45 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 9 700 505,11 грн.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 (колегія суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/6426/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі № 910/6426/16, ПАТ "Українська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "ТАСкомбанк" повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Євсікова О.О. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.11.2016 о 10 год. 30 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця", який надійшов до Вищого господарського суду України 10.11.2016, ПАТ "ТАСкомбанк" проти касаційної скарги заперечує і вважає, що вона має бути відхилена, а оскаржувані рішення та постанова - залишені без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.07.2012 між позивачем (Банк) та відповідачем-1 (Підприємство) було укладено кредитний договір № НК 288 (далі - Договір).

До Договору сторонами вносились зміни шляхом підписання договорів про внесення змін та доповнень, а саме: № 1 від 19.10.2012, № 2 від 09.07.2013, № 3 від 11.02.2014, № 4 від 07.08.2014, № 5 від 10.10.2014, № 6 від 25.12.2014, № 7 від 09.02. 2015, № 8 від 20.03.2015, № 9 від 08.06.2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору Банк зобов'язався надати Підприємству грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється (передбачає поновлення кредитування в порядку, зазначеному в п. 2.4 цього Договору), у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим Договором, а Підприємство зобов'язалося повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору розмір ліміту кредитної лінії на дату підписання Договору становив 5 000 000,00 дол. США.

Строк користування кредитною лінією визначено з 11.07.2012 по 01.10.2015 включно з урахуванням графіку (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 11,2% річних.

Відповідно до п. 5.3 Договору Підприємство зобов'язалось своєчасно виконувати зобов'язання, передбачені цим Договором, та/або будь-яким іншим договором між ним та Банком, у тому числі, але не виключно, здійснювати погашення заборгованості за кредитною лінією до закінчення строку, зазначеного в п. 1.3 цього Договору, сплату по нарахованим процентам у строки, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 5.1 Договору Банк має право вимагати від Підприємства сплатити заборгованість за кредитною лінією та нараховані відсотки, суму неустойки, передбачені цим Договором, у випадках, коли Підприємство не виконало у строк свої зобов'язання з повернення кредитної лінії, сплати відсотків або в інших випадках, передбачених умовами Договору.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом,

Аналогічні положення містяться і в ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в загальному розмірі 5 000 000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 2199819 від 19.10.2012 та банківською випискою про рух грошових коштів по особовому рахунку Підприємства за період з 11.07.2012 по 25.03.2016 (наявні в матеріалах справи). Про належне виконання ПАТ "ТАСкомбанк" своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору.

У свою чергу, відповідач-1 взяті на себе зобов'язання за Договором з повернення суми кредиту та сплати процентів не виконав, у зв'язку з чим перед Банком станом на 08.06.2016 утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5 000 000,00 дол. США, а також заборгованість зі сплати процентів у розмірі 388 889,45 дол. США (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Перевіривши обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості за неповернутим кредитом, яка складає 5 000 000,00 дол. США, а також наданий позивачем розрахунок процентів у розмірі 388 889,45 дол. США, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 01.10.2015 по 07.06.2016, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про їх відповідність умовам Договору та вимогам законодавства України.

Звертаючись з даним позовом до суду, Банк просив стягнути суму наявної заборгованості з ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Українська залізниця", обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що відповідач-2 є правонаступником всіх прав та обов'язків відповідача-1.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником ДП "Донецька залізниця", враховуючи таке.

Законом України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" урегульований особливий порядок утворення ПАТ "Українська залізниця".

Так, згідно з преамбулою вказаного Закону цей Закон визначає правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі (далі - Товариство), управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Згідно з п. 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Згідно з ч. 6 ст. 2 вказаного Закону Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування").

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 вказаної Постанови визначено Перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до п. 1 статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно з п. 2 вказаного статуту ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно зі спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 21.10.2015 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з внесенням запису про дані юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, до яких віднесено, зокрема, Державне підприємство "Донецька залізниця". Доказів скасування або оспорювання даного запису відповідачами надано не було та з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також факт реєстрації ПАТ "Українська залізниця", зміст статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

При цьому, слід зазначити, що ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст.ст. 104, 107 ЦК України, що вбачається з п. 2 розділу III "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону. Зазначена норма не ставить факт правонаступництва створеного ПАТ "Українська залізниця" за правами і обов'язками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обов'язкового попереднього припинення зазначених підприємств, у тому числі і ДП "Донецька залізниця".

Системний аналіз ч.ч. 3, 9 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та послідовності дій зі створення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися ПАТ "Українська залізниця", є фактичним моментом набуття ПАТ "Українська залізниця" статусу суб'єкта правовідносин.

Разом з тим, за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", які презюмуються достовірними, ПАТ "Українська залізниця" визначене правонаступником у тому числі і ДП "Донецька залізниця", що узгоджується й зі змістом ч. 2 п. 2 статуту ПАТ "Українська залізниця".

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця" за Договором перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця".

З урахуванням викладеного, встановивши, що сума заборгованості за кредитом у розмірі 5 000 000,00 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 124 720 600,00 грн.) та сума заборгованості за процентами у розмірі 388 889,45 дол. США (за офіційним курсом НБУ на момент вирішення спору 9 700 505,11 грн.) підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ПАТ "Українська залізниця" як правонаступник ДП "Донецька залізниця" на момент прийняття рішення не надало документів, які б свідчили про погашення вказаних сум заборгованості перед позивачем, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про законність вимог позивача до відповідача-2 про стягнення вказаних коштів, правомірно задовольнивши позов у частині стягнення зазначеної заборгованості з відповідача-2 та відмовивши у задоволенні позовних вимог до відповідача-1.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у справі № 910/6426/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков