Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 904/3374/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 904/3374/15 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України"Провизнання банкрутомза участю представників сторін: ОСОБА_5 - представник Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро".

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 у справі № 904/3374/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Профіль України" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль України" (далі по тексту - ТОВ "Профіль України", боржник). Також, зазначеною ухвалою, серед іншого, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Гальченко Є.А., згідно ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, господарським судом здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи № 904/3374/15 про банкрутство ТОВ "Профіль України" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Не погодившись із вказаною ухвалою, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_4, заявник, скаржник) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 15.09.2016 б/н, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 у справі № 904/3374/15 в частині призначення розпорядником майна Гальченко Є.А. та прийняти нове рішення по справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 904/3374/15 (головуючий суддя: Чус О.В., суддя Березкіна О.В., суддя Дармін М.О.) відхилено клопотання ФОП ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 у справі № 904/3374/15, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись із винесеною судом апеляційної інстанції ухвалою від 23.09.2016, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 904/3374/15, а справу направити на розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, Конституції України, ст.ст. 2, 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст.ст. 42, 43, 91, 97 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Частиною першою статті 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Про поновлення або про відмову в поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

У даному випадку, як встановлено Дніпропетровським апеляційним господарським судом, ухвала, яку оскаржував ФОП ОСОБА_4 в апеляційному порядку, винесена 28.04.2015.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, апеляційна скарга на вищевказану ухвалу суду першої інстанції, згідно зі штампом вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду про прийняття апеляційної скарги, подана 16.09.2016, тобто з пропуском процесуального строку, встановленого для її подання, однак містить клопотання про відновлення пропущеного строку.

ФОП ОСОБА_4 в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання вказаної апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що йому стало відомо про порушення порядку призначення розпорядника майна лише 14.09.2016, ознайомившись зі змістом оскаржуваної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.04.2015 порушив провадження у справі №904/3374/15 про банкрутство ТОВ "Профіль України", якою було ухвалено, зокрема, направити копію даної ухвали учасникам провадження по справі (відправку підтверджено відміткою канцелярії суду).

Того ж дня, на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду, розміщено оголошення за №17448 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2015 за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог конкурсних кредиторів, зокрема, вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 визнані господарським судом та включені до реєстру у сумі 1 218,00 грн (1 черга задоволення), 464 536,50 грн ( 4 черга задоволення).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог ст.ст. 1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правом оскаржувати процесуальні документи у справі про банкрутство наділені сторони (конкурсні кредитори та боржник) та інші учасники у справі про банкрутство.

Враховуючи зазначене, заявник апеляційної скарги - ФОП ОСОБА_4 набув статусу конкурсного кредитора після визнання його грошових вимог до боржника ухвалою попереднього засідання від 09.12.2015.

Виходячи із вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

В даному випадку, ФОП ОСОБА_4 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу про порушення провадження у справі № 904/3374/15 про банкрутство ТОВ "Профіль України" від 28.04.2016 через дев'ять місяців після набуття ним статусу конкурсного кредитора в даній справі за результатами визнання його грошових вимог до боржника ухвалою за результатами попереднього засідання від 09.12.2015.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що в матеріалах справи містяться докази здійснення листування ФОП ОСОБА_4 з розпорядником майна, яке також свідчить про обізнаність останнього стосовно призначення розпорядником майна Гальченко Є.А., а саме: розпорядником майна надані до суду відомості про результати розгляду грошових вимог від 17.06.2015 та докази про повідомлення кредиторів про результати розгляду їх вимог (т.1 а.с.76-79), в тому числі і грошових вимог ФОП ОСОБА_4 до боржника ; клопотання скаржника, надіслане до розпорядника майна Гальченко Є.А. від 19.06.2015, щодо зазначення адреси для листування (т.1 а.с.86).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд другої інстанції в оскаржуваній ухвалі правомірно встановив, що матеріали справи свідчать про те, що заявник апеляційної скарги був обізнаний про існування оскаржуваної ухвали господарського суду, та усвідомлював можливість добросовісного використання прав учасника провадження у справі про банкрутство, в т.ч. права на ознайомлення із матеріалами справи та оскарження процесуального документа, про що безпосередньо свідчать дії самого скаржника.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд, керуючись вимогами ст.ст. 86, 97 ГПК України, в оскаржуваній ухвалі дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, про повернення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 та про відмову в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у справі №904/3374/15, в зв'язку з відсутністю поважних причин для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку подання апеляційної скарги.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, яких, в даному випадку, не вбачається за відсутності обставин, що об'єктивно перешкоджали скаржнику добросовісно, в найкоротший термін, реалізувати своє право на подання апеляційної скарги, після затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів, ухвалою від 09.12.2015, яка в силу ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" набрала законної сили з моменту її винесення.

Скаржником не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, на підставі яких суд мав би можливість визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною, згідно вимог ч.1 ст. 53 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає правових підстав для скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 904/3374/15.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 у справі № 904/3374/15 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк