Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 925/327/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Воліка І.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 рокута рішеннягосподарського суду Черкаської області від 26.03.2015 рокуу справі №925/327/15 господарського суду Черкаської областіза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "АЗОТ"простягнення 45 450 689,18 грн.

За участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (дов.№44/16 від 09.06.2015 року);

Романюк В.В. (дов.№86/16 від 12.08.2015 року);

від відповідача: Гречко І.В. (дов.№500-08/78 від 30.12.2014 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 березня 2015 року у справі №925/327/15 (суддя: Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 41 003 764,76 грн. інфляційних нарахувань, 4 446 924,42 грн. 3% річних та 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року у справі №925/327/15 (судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" залишено без задоволення; рішення господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 р. у справі №925/327/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки між ним та позивачем ведуться переговори, щодо мирного вирішення спору.

Представники позивача, у судовому засіданні, заперечували проти заявленого клопотання, просили залишити його без задоволення.

Судова колегія касаційної інстанції розглянула усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та залишила клопотання відповідача, без задоволення, оскільки відповідно до статті 111-7 касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники позивача, у судовому засіданні, заперечували проти задоволення касаційної скарги, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" (покупець) укладено договір поставки природного газу № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 р., за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору протягом березня-квітня 2010 року, жовтня-грудня 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1454622095,39 грн., однак здійснив розрахунок за нього не в повному обсязі та з порушенням строків розрахунків встановлених умовами вказаного договору, у зв'язку з чим прострочена заборгованість відповідача за отриманий у вказаний період природний газ складає 165337761,14 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. у справі № 09-06/2572 стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 165337761,14 грн. основного боргу, 4557706,46 грн. пені, 8277997,34 грн. інфляційних втрат, 2914293,62 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого природного газу протягом березня, квітня, жовтня-грудня 2010 року на підставі договору № 381-211-06/10-116 від 26.03.2010 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.04.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. у справі № 925/229/13-г стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 5456146,12 грн. інфляційних втрат по грудень 2012 року та 9992022,26 грн. 3% річних по 07.02.2013 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 р. у справі № 925/527/14 стягнуто з ПАТ "АЗОТ" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 2149390,89 грн. інфляційних втрат по лютий 2014 року та 5558655,53 грн. 3% річних за період з 08.02.2013 р. по 25.03.2014 р.

Оскільки станом на момент звернення з даним позовом до суду першої інстанції відповідач не сплатив борг в сумі 165337761,14 грн. за отриманий природний газ, то позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41003764,76 грн. інфляційних втрат за період з березня 2014 року по січень 2015 року та 4446924,42 грн. 3% річних за період з 26.03.2014 р. по 17.02.2015 р., тобто за наступні періоди прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача 41 003 764,76 грн. інфляційних нарахувань та 4 446 924,42 грн. 3% річних суди попередніх інстанцій виходили з того, стаття 625 Цивільного кодексу України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом спору про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність рішення суду про стягнення боргу не припиняє грошових зобов'язань боржника та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах №6/433-42/183 від 12.09.2011 року, №13/210/10 від 04.07.2011 року, №37/64 від 23.01.2012 року .)

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.03.2015 року у справі №925/327/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

І.М. Волік