Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 911/1148/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 рокуу справі № 911/1148/14господарського судуКиївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" простягнення 62 737,24 грн.за участю представників: від позивача -не з'явився,від відповідача-1 -не з'явився,від відповідача-2 - Свірський Т.В. (дов. б/н від 06.03.2014)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.02.2015 року (суддя - Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року (головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.), у справі № 911/1148/14 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 264, 526, 610, 629 ЦК України та ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

11.09.2015 через канцелярію Вищого господарського суду України від позивача надійшло додаткове обгрунтування вимог касаційної скарги, в якому скаржник вказував на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010, при визначенні складу суду для розгляду даної справи.

14.09.2015 від ТОВ "Агрофірма "Постолівська" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 просив прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судове засідання, яке за клопотанням ТОВ "Агрофірма "Постолівська" проводилося у режимі відеоконференції, з'явився представник відповідача-2, позивач та відповідач-1 у справі своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.04.2008 між ТОВ "Технік Енерджі" (постачальник) та ТОВ "Агрофірма "Постолівська" (покупець) був укладений договір поставки сільськогосподарської техніки № 80 (далі - договір поставки), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, викладені в п. 3.3 даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору поставки сторони встановили, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях. Сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, вказаного в додатку №2, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати вартості товару покупцем. Покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок постачальника, в порядку передбаченому в п.3.3. договору.

Пунктом 3.3. договору поставки визначено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар в сумі 243 004, 34 грн. - еквівалент 30 188, 00 євро, наступним чином: 63 004, 34 грн. - до 10.05.2008, 60 000,00 грн. - до 10.06.2008, 60 000,00 грн. - до 10.07.2008 та 60 000,00 грн. - до 10.08.2008.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.02.2009 у справі № 8/156-3487, яке набрало законної сили, стягнуто із ТОВ "Агрофірма "Постолівська" на користь ТОВ "Технік-Енерджі" 243 004,34 грн. основного боргу за вказаним договором поставки.

ТОВ "Агрофірма "Постолівська" здійснив оплату основногого боргу у розмірі 243 004,34 грн. трьома платежами, перерахувавши на користь ТОВ "Технік-Енерджі" 25.08.2009 - 79 000,00 грн., 23.09.2009 - 120 000,00 грн. та 06.11.2009 - 44 004,34 грн.

Судами встановлено, що 24.01.2011 між ТОВ "Технік-Енерджі" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_5 (новий кредитор) була укладена угода про заміну кредитора у зобов'язанні № 5-ТЕ (далі - угода № 1), за умовами якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання боржником ТОВ "Агрофірма "Постолівська" зобов'язання щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат), набутих первісним кредитором на підставі договору поставки № 80 від 24.04.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Згідно п.п. 2.1, 2.3 угоди № 1 вартість зобов'язання, що відступається, становить 182 069,12 грн., з яких: 110 127,55 грн. розмір курсової різниці, 44 429,32 грн. пені, 4 554,82 грн. 3% річних та 22 957,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за порушення боржником строків оплати отриманого за договором поставки.

Відповідно до п. 1.2. угоди № 1 в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2011 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № 80 від 24.04.2008р.

02.07.2012 між ФОП ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) була укладена угода № 84/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (далі - угода № 2), відповідно до п. 1.1. якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ТОВ "Агрофірма "Постолівська" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки № 80 від 24.04.2008 та згідно угоди № 5-ТЕ про зміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 24.01.2011, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № 80 від 24.04.2008.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 угоди № 2 вартість зобов'язання, що відступається, становить 182 069,12 грн., з яких: 110 127,55 грн. розмір курсової різниці, 44 429,32 грн. пені, 4 554,82 грн. 3% річних та 22 957,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за порушення боржником строків оплати отриманого за договором поставки.

Відповідно до п. 1.2. угоди № 2 в редакції додаткової угоди № 1 від 30.04.2013 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № 80 від 24.04.2008.

Листом від 02.07.2012 боржника було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні.

Крім того, належне виконання ТОВ "Агрофірма "Постолівська" зобов'язань зі сплати 3% річних забезпечувалося укладеним між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) договором поруки № 21-12-2012-62 від 21.12.2012, за умовами якого відповідальність поручителя перед кредитором обмежувалася сплатою 3% річних у сумі 20 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2013 у справі № 911/3606/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 та Вищого господарського суду України від 29.10.2014, позов ТОВ "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", ТОВ "Агрофірма "Постолівська" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 110 127, 55 грн. курсової різниці, 24 800,01 грн. пені, 22 210, 40 грн. інфляційних втрат та 4 554, 82 грн. 3% річних. Солідарно стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Постолівська" та ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 10 000, 00 грн. пені. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Обгрунтовуючи заявлені до ТОВ "Агрофірма "Постолівська" вимоги про стягнення 14 511,21 грн. 3% річних та 18 060,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих за листопад 2009 - лютий 2014, позивач посилався на невиконання останнім обов'язку зі сплати 110 127,55 грн. дооцінки вартості товару, переданого йому за договором поставки сільськогосподарської техніки № 80 від 24.04.2008. Вимоги до відповідача-1 мотивовані посиланнями на ту обставину, що ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп", як поручитель, несе солідарну відповідальність перед кредитором в межах суми, визначеної договором поруки № 21-12-2012-62 від 21.12.2012.

Вивчивши обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що станом на день звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з позовом про стягнення із боржника 110 127,55 грн. курсової різниці сплинув встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

З огляду на наведене, беручи до уваги заяву відповідача-2 про застосування строку позовної давності та положення ст. 266 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" із позовом до господарського суду про стягнення із ТОВ "Агрофірма "Постолівська" 110 127,55 грн. курсової різниці (основної вимоги), а саме - 17.09.2013, встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності позивачем вже було пропущено. Більше того, як вбачається з умов угоди №84/07-12 від 02.07.2012 про заміну кредитора у зобов'язанні, позивач набув право вимоги до відповідача зі спливом строку позовної давності.

Звернення з позовом до суду про стягнення частини боргу, а саме - 110 127,55 грн. курсової різниці, поза межами строку позовної давності та стягнення судом останньої за відсутності заяви іншої сторони у справі про його застосування не свідчить про переривання строку позовної давності по іншій частині боргу, по якій так само строк позовної давності сплив.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається: вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Наведена правова норма визначає обставини, за настання яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплинув до настання цих обставин, виключно за тієї умови, що до настання цих обставин, не сплив строк позовної давності.

Отже, строк позовної давності, перебіг якого сплинув на момент настання обставин, визначених ч.ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, не може бути перерваним. Іншими словами, не може бути перервано те, що вже закінчилось за будь-яких обставин.

Зі спливом строку позовної давності настають наслідки, передбачені ст. 267 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 4 вказаної норми сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги з посиланнями на переривання строку позовної давності щодо заявлених вимог у зв'язку із пред'явленням 09.09.2013 позову до боржника про стягнення 110 127,55 грн. курсової різниці, слід відхилити, як такі, що грунтуються на невірному тлумаченні скаржником положень ст. 264 ЦК України.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції порядку визначення колегії суддів для розгляду даної справи, встановленого ст.ст. 21, 21 ГПК України та Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010 (далі - Положення), не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду.

Повторний автоматичний розподіл справи згідно розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/405/15 від 07.04.2015 здійснювався у відповідності до абзацу 2 підпункту 2.3.50, підпункту 2.3.52 пункту 2.3 вказаного Положення з метою заміни судді Шаптали Є.Ю., який перебував у відпустці, та у зв'язку із необхідністю розгляду клопотання ТОВ "Агрофірма "Постолівська" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

27.05.2015 на підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 911/1148/14 у зв'язку з перебуванням у відпусті судді Куксова В.В., який входив до складу колегії суддів з розгляду даної справи, відповідно до ст. 46 ГПК України, п. 2.3.25 Положення, рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 було сформовано нову колегію суддів. Повторний автоматичний розподіл справи при цьому не здійснювався.

Будь-яких інших доводів стосовно порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права скаржником у поданій касаційній скарзі не наведено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року у справі господарського суду Київської області № 911/1148/14.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року у справі господарського суду Київської області № 911/1148/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк