Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 910/332/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року

та на рішення господарського суду міста Києва від 23 березня 2015 року

у справі № 910/332/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників

позивача не з'явився

відповідача Голуб'ятникова Ю.А.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 березня 2015 року (суддя Мудрий С.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року (судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.,Чорна Л.В.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23 березня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору в порядку п. 4 Порядку № 1740.

На рахунок Державного бюджету, який відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Дніпропетровській області, не надійшов збір на обов'язкове пенсійне страхування, через ПАТ "Брокбізнесбанк", сплачений фізичними особами:

ОСОБА_5, РНОК НОМЕР_1, у сумі 4462,50 грн., за квитанцією № 33/65 від 01 березня 2014 року;

ОСОБА_6, РНОК НОМЕР_2, у сумі 8265,00 грн. за квитанцією № 38/75 від 01 березня 2014 року.

У газетах "Урядовий кур'єр" (№ 106 (5235) від 14 червня 2014 року) та "Голос України" (№ 113 (5863) від 14 червня 2014 року) опубліковано відомості про ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року №339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11 червня 2014 року № 45 розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію позивача Куреного О.В.

Позивач, як кредитор, звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою від 14 липня 2014 року № 7880/08/18 про грошові вимоги до банку та визнання кредиторських вимог управління на загальну суму 12727,50 грн. шляхом включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Листом № 63-пр від 03 грудня 2014 року банк зазначив, що немає правових підстав для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги управління ПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Відповідно до Службової записки відповідача від 27 лютого 2015 року за №3059сл/010-01 кошти в сумі 12727,50 грн., про які зазначає позивач, обліковувалися на рахунку 29025203201001 "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі В№1 Дніпропетровського ГРВ Павлоград". 30 жовтня 2014 року зазначені кошти було списано на рахунок 63997735000091 "Доходи від незаявлених вимог кредиторів".

Відповідно до копій наданих квитанцій № 33/65 від 01 березня 2014 року та № 38/75 від 01 березня 2014 року зазначені платежі здійснювались в післяопераційний час, про що є відповідна відмітка на квитанціях.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 8.1 статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в термін до трьох операційних днів.

Згідно з п. 1.21 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Постановою Правління Національного банку України №107 від 28 лютого 2014 року АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" було віднесено до категорії неплатоспроможних. У зв'язку з цим Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на тимчасову адміністрацію в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" з 03 березня по 02 червня 2014 року включно.

Таким чином, платіжні доручення відповідно до квитанцій № 33/65 від 01 березня 2014 року та № 38/75 від 01 березня 2014 року повинні були бути виконані 02 березня 2014 року (тобто не пізніше наступного робочого дня), однак наступним робочим днем є 03 березня 2014 року і днем призначення тимчасової адміністрації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, у листі № 63-пр від 03 грудня 2014 року зазначив, що зазначені кошти з технічних причин не були перераховані Банком. У зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації кошти платників залишились на обліку на балансовому рахунку № 2902 "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі населення".

Відповідно до п. 30.1 статті 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача.

Таким чином, оскільки переказ коштів не був завершеним і відповідач немає правових підстав для включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги управління ПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області.

Наслідки, запровадження тимчасової адміністрації передбачені ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент призначення тимчасової адміністрації).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент призначення тимчасової адміністрації) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент призначення тимчасової адміністрації) дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Відповідно до ч. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Переказ відповідачем не був завершений та сума коштів не була зарахована на рахунок отримувача право позивача не порушене.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року зі справи № 910/332/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков