Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року Справа № 904/3255/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 рокуу справі№ 904/3255/13господарського судуДніпропетровської областіза позовомПрокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Черкаській областіпровизнання правочинів недійсними та стягнення 22 285, 86 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Сіромашенко Р.Л. посвідчення № 020951 від 09.10.2013 року,- позивача:не з'явився,- відповідача:Кваша І.В. дов. б/н від 17.02.2014 року,- третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Черкаси в інтересах держави в особі Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі за текстом - ДСО УМВС України в Черкаській області) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас" (далі за текстом - ТОВ ВТФ "Авіас") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державної фінансової інспекції в Черкаській області про визнання правочинів недійсними та стягнення 22 285, 86 грн.

27.05.2013 року прокурор міста Черкаси звернувся до місцевого господарського суду з уточненнями до позовних вимог, в яких просив викласти пункт 2 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: "Визнати недійсними додаткові угоди до договору укладеного між ДСО УМВС України в Черкаській області та ТОВ ВТФ "Авіас" № 349/649 від 12.04.2011 року, а саме: додаткову угоду від 15.04.2011 року; додаткову угоду від 20.04.2011 року; додаткову угоду від 26.04.2011 року; додаткову угоду від 02.05.2011 року; додаткову угоду від 15.05.2011 року; додаткову угоду від 25.05.2011 року; додаткову угоду від 27.09.2011 року."

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсними додаткові угоди до договору укладеного між управлінням ДСО УМВС України в Черкаській області та ТОВ ВТФ "Авіас" № 349/649 від 12.04.2011 року, а саме: додаткову угоду від 15.04.2011 року; додаткову угоду від 20.04.2011 року; додаткову угоду від 26.04.2011 року; додаткову угоду від 02.05.2011 року; додаткову угоду від 15.05.2011 року; додаткову угоду від 25.05.2011 року; додаткову угоду від 27.09.2011 року. Стягнуто з ТОВ ВТФ "Авіас" на користь управління ДСО УМВС України в Черкаській області безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 22 285, 86 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ ВТФ "Авіас" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року та припинити провадження у справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 904/3255/13 апеляційну скаргу ТОВ ВТФ "Авіас" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ ВТФ "Авіас" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 904/3255/13 та припинити провадження у справі, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 43 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом комітету конкурсних торгів управління ДСО УМВС України у Черкаській області № 6 від 28.01.2011 року вирішено провести процедуру відкритих торгів закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких (бензину АИ-92, АИ-95, палива дизельного, масел білих) (код 23.20.І). Строк поставки січень-грудень 2011 року.

Так, судами досліджено, що згідно Протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів № 20 від 23.03.2011 року найбільш вигіднішими визнано пропозиції за лотом № 2 - пропозицію ТОВ ВТФ "Авіас" у сумі 1 252 722, 00 грн., яке набрало 85 балів, зокрема, згідно пропозиції конкурсних торгів вказаного учасника за лотом № 2 ціна за одиницю продукції становила (без ПДВ): бензин А-92 7, 875 грн./л, бензин А-95 - 8, 208 грн./л, дизельне пальне - 7, 708 грн./л., загальна сума цінової пропозиції за лотом № 2 без урахування ПДВ склала 1 043 935, 00 грн. та 1 252 722, 00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, 23.03.2011 комітетом з конкурсних торгів прийнято рішення про акцепт пропозиції конкурсних торгів (цінової пропозиції) TOB ВТФ "Авіас" за лотом № 2.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 12.04.2011 року між ТОВ ВТФ "Авіас" та управлінням ДСО УМВС України в Черкаській області було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 349/649, згідно п. 1.1. якого продавець приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність продукти нафтоперероблення рідкі (код ДКПП 23.20.1), а Замовник зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар, а саме Бензин А-92 у кількості 69400л. за ціною (без ПДВ) 7, 875 грн./літр на суму 546 525, 00 грн., Бензин А-95 у кількості 58 720 л. за ціною (без ПДВ) 8, 208 грн./літр на суму 481 993, 333 грн., Дизельне паливо у кількості 2 000 л. за ціною (без ПДВ) 7, 708 грн./літр на суму 15 416, 666 грн., всього на суму без ПДВ 1 043 935, 00 грн., ПДВ 20 % - 208 787, 00 грн., всього з ПДВ - 1 252 722, 00 грн.

Право власності на товар, згідно п. 1.2. вказаного Договору, виникає у Замовника з моменту фактичного отримання Товару Замовником відповідно до умов цього договору.

Положеннями п. 1.3. Договору сторони погодили, що продаж товару здійснюється відповідно до Закону України "Про здійснення держаних закупівель" № 2289-VI від 01.06.2010 року. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-карти) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (п. 1.4 Договору).

Пунктом 1.5. Договору передбачено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно п. 2.1. Договору товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.

Положеннями п. 3.1. Договору закріплено, що ціна цього договору становить: 1 252 722, 00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. Договору).

Згідно п. п. 10.1., 10.2. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. Договору та діє до 31 грудня 2011 року.

Додатковою угодою від 13.01.2012 року сторони продовжили строк дії договору до 30.04.2012 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що додатковими угодами від 15.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 02.05.2011 року, від 25.05.2011 року, від 15.05.2011 року, від 27.09.2011 року сторони змінювали п. 1.1 Договору про закупівлю товарів за державні кошти № 349/649 від 12.04.2011 року, якими було змінено кількість поставленого товару та ціна за одиницю товару, а додатковою угодою від 27.09.2011 року змінено ціну договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що прокуратурою міста Черкаси у порядку здійснення правозахисної діяльності проведено перевірку за матеріалами ревізії фінансово-господарської діяльності управління ДСО УМВС України в Черкаській області, проведеної Черкаської об'єднаною державною фінансовою інспекцією, результати якої відображено акті ревізії № 01-23/2 від 25.01.2012 року, який підписаний посадовими особам підконтрольного об'єкту без заперечення, та відповідно дії посадових осіб Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції по проведенню вказаної ревізії ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржувалися.

Так, за результатами проведеної ревізії встановлено порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" під час проведення закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких на 2011 рік комітетом з конкурсних торгів управління ДСО УМВС України в Черкаській області, а саме встановлено, що протягом періоду з 12.04.2011 року по 31.05.2011 року управлінням ДСО УМВС України в Черкаській області проведено оплату за товар, поставлений відповідачем за цінами, що перевищують ціну по договору (п. 1.1. договору № 349/649) та ціну акцептової пропозиції, що призвело до зайвого витрачання коштів позивача на загальну суму 22 285, 86 грн.

В Акті ревізії зазначено, що в порушення ст. 40 Закону № 2289 управлінням ДСО УМВС України в Черкаській області підписано додаткові угоди до договору від 12.04.2011 року № 349/649, укладеному за результатами торгів.

Закон України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Згідно ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року (у редакції станом на 02.04.2011 року чинній на момент укладення договору та додаткових угод до нього) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю продукції) переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю.

Вказане положення чинного законодавство у наведеній редакції продовжувало діяти до 02.10.2011 року, а саме до часу коли набув законної сили Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель" № 3681-VI від 08.07.2011 року, згідно якого ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" викладено у новій редакції, у тому числі, законодавець дозволив змінювати істотні умови договору про закупівлю, зокрема дозволено зміна ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та відбудеться не раніше трьох місяців з дня його укладення

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів про те, що у період до 02.10.2011 року чинне законодавство містило імперативну норму з приводу заборони зміни умов договору після його підписання і до повного виконання.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що управління ДСО УМВС України в Черкаській області та TOB ВТФ "Авіас" під час укладення додаткових угод до договору № 349/649 від 12.04.2011 року, порушили вимоги ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції, яка діяла до 02.10.2011 року), допустивши зміну умов договору після його підписання і до повного виконання та змінивши умову договору (ціну за одиницю товару) сторони фактично допустили укладення договору про закупівлю товарів на нових умовах, і укладення такого договору відбулося без встановленого Законом України "Про здійснення державних закупівель" порядку.

Отже, внаслідок укладення спірних додаткових угод, якими змінено ціну за одиницю товару, УДСО при УМВС України в Черкаській області, в період з 12.04.2011 року по 31.10.2011 року сплачено коштів на 22 285, 86 грн. (розрахунок здійснено посадовими особами Черкаської об'єднаної державної інспекції) більше, ніж якщо б УДСО при УМВС України в Черкаській області здійснило оплату за аналогічну кількість поставлених продуктів нафтоперероблення рідких на умовах визначених договором № 349/649 від 12.04.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що додаткові угоди до Договору № 349/649 від 12.04.2011 року від 15.04.2011 року, від 20.04.2011 року, від 26.04.2011 року, від 02.05.2011 року, від 15.05.2011 року, від 25.05.2011 року та від 27.09.2011 року укладено з порушенням закону та суперечать ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 року № 2289-VI у редакції, яка діяла до 02.10.2011 року.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а частиною 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2008 року у справі № 9/217.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунки між сторонами відбувалися за цінами, визначеними у додаткових угодах до договору про закупівлю товарів за державні кошти №349/649 від 12.04.2011 року, а тому обґрунтованим є висновок суді стосовно того, що зміна умов договору відбулася всупереч вимогам чинного законодавства, тобто за цінами, визначеними у додаткових угодах до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 349/649 від 12.04.2011 року і оплата за продукцію відбулася з перевищенням ціни (істотної умови договору), вказаної у договорі в редакції від 12.04.2011 року, а різниця між вказаною ціною та розміром дійсно сплачених коштів у розмірі 22 285, 86 грн. - є майном, що набуте відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягає поверненню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на те, що прокурором міста Черкаси подано позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарювання з огляду на те, що п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Так, згідно п. 3 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Умови представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді передбачені ст. 361 Закону України "Про прокуратуру", зокрема ч. ч. 1, 3 закріплено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодекс) України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності" Державні служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є підпорядкованою Міністру внутрішніх справ України, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, яка складається з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в областях. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за ст. 2 Господарського процесуального кодекс України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Так, прокурором в позовній заяві зазначено, що наведені вище порушення норм Законодавства, зокрема ч. 1 ст. 3 Закону України "Про здійснення державних закупівель", згідно якої закупівлі здійснюються за принципом максимальної економії та ефективності, завдає шкоди інтересам державі в особі управління ДСО УМВС України в Черкаській області.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Авіас" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 904/3255/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2013 року у справі № 904/3255/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко