Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №5021/454/2011

Друк

Пошук

260

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року Справа № 5021/454/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргуУправління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської областіна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року господарського суду Сумської області від 14.11.2013 рокуу справі господарського суду № 5021/454/2011 Сумської областіза заявою 1. Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції; 2. ТОВ "Хімбуд-3"; 3. ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарствадо ВАТ "Полісся"про визнання банкрутомліквідатор Чупрун Є.В.в судовому засіданні взяли участь представники:

УПФ України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області: не з'явилися,Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції: не з'явилися,ТОВ "Хімбуд-3":не з'явилися,ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз": Сіденко Л.В. (довіреність №30/133 від 30.12.2013 року),ВАТ "Полісся":не з'явилися,ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит":Казаєва О.О. (довіреність №1-132000/4808 від 29.05.2013 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Сумської області від 02.03.2011 року за заявою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції, ТОВ "Хімбуд-3" та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" НАК "Нафтогаз України" Шосткинського управління по експлуатації газового господарства порушено провадження у справі №5021/454/2011 про банкрутство ВАТ "Полісся" (далі - боржника) за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закону), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 1).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Сумської області від 07.05.2012 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 20 - 22).

19.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області звернулося до господарського суду зі заявами №12466/0813 та №12527/08-13 про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 33 959, 82 грн. В обґрунтування зазначених вимог надано копії рішень господарського суду про стягнення з боржника заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року на суму 13 959, 54 грн., а також розрахунок заборгованості боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2012 року, березень - травень 2013 року на суму 20 000, 28 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 24 - 39, 40 - 70).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року (суддя Костенко Л.А.) відмовлено у задоволенні вимог Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області до боржника на загальну суму 33 959, 82 грн., що становлять заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад - грудень 2012 року та січень - травень 2013 року (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 71-72).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області (далі - скаржник) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року та прийняти нове рішення про задоволення спірних вимог Управління Пенсійного фонду України до боржника, обґрунтовуючи невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права при обгрунтуванні нарахування органом Пенсійного фонду України боржнику заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період після введення у справі про банкрутство боржника ліквідаційної процедури.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бородіної Л.І., суддів: Гетьмана Р.А., Шевель О.В.) апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у даній справі - без змін (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 154 - 159).

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 23.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року, прийняти нове рішення про визнання спірних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України до боржника, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 7, 41 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), статей 4, 6, 9, пункту 3 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 3.1. Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-2 від 08.10.2010 року. Скаржник зазначив про наявність у нього права стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до повного виключення боржника з ЄДРПОУ та помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відхилення вимог органу Пенсійного фонду України на загальну суму 33 959, 82 грн., що становлять заборгованість боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад - грудень 2012 року та січень - травень 2013 року, з підстав їх нарахування за період у ліквідаційній процедурі банкрутства.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2014 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.04.2014 року о 12 год. 45 хв.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників скаржника, боржника та ініціюючих кредиторів, ухвалою суду касаційної інстанції від 08.04.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 15.04.2014 року о 12 год. 20 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.01.2014 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" Сіденко Л.В. та ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит" Казаєву О.О., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 22 Закону (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) регламентовано, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. Господарський суд може продовжити цей строк, якщо інше не передбачено цим законом.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин приписів Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, з огляду на те, що ліквідаційну процедуру щодо боржника у даній справі введено постановою господарського суду від 07.05.2012 року.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону (в редакції Закону України №2343-ХІІ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 1 Закону (в редакції Закону України №2343-ХІІ), кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 1 статті 23 Закону (в редакції Закону України №2343-ХІІ) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ передбачено норму права, згідно якої з моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство припиняється виникнення поточних зобов'язань боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів), яка є нормою спеціального права та повинна застосовуватися переважно щодо суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають у процедурі банкрутства. Відтак, органи Пенсійного фонду України, як поточні кредитори, можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до боржника, які виникли лише за період після порушення провадження у справі про банкрутство і до моменту відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №14/009 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09 та Постанови №14/011 від 08.04.2014 року у справі №10/Б-711.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 02.03.2011 року порушено справу про банкрутство ВАТ "Полісся" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України №4212-VI від 22.12.2011 року), постановою господарського суду від 07.05.2012 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 1, 20 - 22).

Судами встановлено, що 19.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області звернулося до господарського суду зі заявами №12466/0813 та №12527/08-13 про визнання кредиторських вимог до боржника відповідно на суму 13 959, 54 грн. та на суму 20 000, 28 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 24 - 39, 40 - 70).

Суди встановили, що в обґрунтування заявлених до боржника грошових вимог органом Пенсійного фонду України надано копії рішень господарського суду Сумської області, винесених після визнання боржника банкрутом, про стягнення з боржника заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року, січень - лютий 2013 року на загальну суму 13 959, 54 грн., а також розрахунок заборгованості боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2012 року, березень - травень 2013 року на загальну суму 20 000, 28 грн. (том матеріалів оскарження ухвали господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011, а.с. 27 - 37, 44).

Відхиляючи заявлені Управлінням Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області грошові вимоги до боржника на загальну суму 33 959, 82 грн., суди виходили з того, що спірні грошові вимоги заявлені за періоди після визнання боржника банкрутом, що не узгоджується з приписами статті 23 Закону про банкрутство (в редакції Закону України №2343-ХІІ), цілісне тлумачення якої дозволяє зробити висновок про те, що з моменту визнання боржника банкрутом в останнього не може виникати нових зобов'язань, у тому числі зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що розбіжності в судовій практиці, які існували на предмет стягнення за період ліквідаційної процедури боржника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було усунено після прийняття Верховним Судом України Постанови №14/009 від 18.03.2014 року у справі №6/108-09 та Постанови №14/011 від 08.04.2014 року у справі №10/Б-711, які є обов'язковими для виконання судами згідно статті 11128 ГПК України на предмет застосування судами нормативно-правових актів, що містять норму права, розтлумачену Верховним Судом України у конкретній постанові. Згідно зазначених постанов Верховний суд України дійшов висновку про те, що в ході ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється за Законом України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, згідно статті 23 Закону, у боржника не можуть виникати нові зобов'язання щодо сплати соціальних внесків.

Доводи скаржника про необхідність застосування загальних норм законодавства про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування спростовуються висновками Верховного Суду України про необхідність застосування щодо боржника, як юридичної особи, що перебуває в ліквідаційній процедурі у банкрутстві спеціальних норм законодавства про банкрутство, які регулюють виникнення зобов'язань у боржника в зазначеній процедурі.

Доводи скаржника про набрання рішеннями господарського суду Сумської області, якими з боржника стягнено частину заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що була заявлена органом Пенсійного фонду України як кредиторські вимоги у дану справу про банкрутство, є необґрунтованими, як такі, що не підтверджуються належними та достатніми доказами, а саме доказами набрання рішеннями законної сили.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року та ухвала суду першої інстанції від 14.11.2013 року у даній справі прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для їх зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Шостці та Шосткинському районі Сумської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 14.11.2013 року у справі №5021/454/2011 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко

Популярні новини