Історія справи

Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №909/850/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 909/850/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2015

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2015

зі справи № 909/850/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (далі - Компанія), м. Івано-Франківськ,

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача - Смакоти Н.І.,

відповідача - Вацовської М.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, позов задоволено частково: з Компанії стягнуто борг у сумі 14 468 464,45 грн., 1 715 347,09 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 340 279,01 грн., 140 201,76 грн. пені та 73 080 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

24.02.2015 господарським судом Івано-Франківської області на виконання названого рішення місцевого суду видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 виконання рішення суду першої інстанції зі справи розстрочено на 120 місяців.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зазначену ухвалу місцевого господарського суду зі справи скасовано та відповідну заяву Компанії задоволено частково: виконання рішення суду першої інстанції зі справи розстрочено на 60 місяців.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2015 названі ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 зі справи скасовано та в задоволенні заяви Компанії про розстрочку виконання рішення суду відмовлено.

02.10.2015 Компанія звернулася до місцевого господарського суду із заявою про відстрочку виконання зазначеного рішення суду зі справи до 30.04.2016.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2015 (колегія суддів у складі: Скапровська І.М. - головуючий суддя, судді Неверовська Л.М., Грица Ю.І.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), заяву Компанії про відстрочку виконання судового рішення задоволено: виконання рішення суду першої інстанції зі справи відстрочено до 30.04.2016.

Названі ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів з посиланням на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано наявністю належних підстав для відстрочки виконання рішення місцевого суду зі справи від 16.12.2014.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та відмовити у відстрочці виконання рішення суду зі справи в повному обсязі.

Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила ухвалу місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення, господарські суди виходили з того, що:

- відповідно до балансу на 30.06.2015 (звіту про фінансовий стан) та звіту про фінансові результати за перше півріччя 2015 року коефіцієнт загальної ліквідності Компанії (частка від поділу суми поточних зобов'язань на суму оборотних активів) становить 1,85 при нормативному значенні даного показника менше одиниці. Значення показника власного капіталу Компанії є від'ємним, що свідчить про її повну залежність від кредиторів. Відповідач не в змозі погасити наявних перед Товариством зобов'язань оборотними активами;

- органом державного регулювання до відповідача застосовано тариф на теплову енергію іншої теплопостачальної організації міста, який за своїм наповненням не покривав витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії Компанії за період з 28.09.2012 по 01.01.2014, що призвело до заподіяння шкоди, за попередніми розрахунками, на суму 13 834 652,68 грн., яка фактично дорівнює сумі заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ. Рівень розрахунків споживачів за поставлену відповідачем теплову енергію є дуже низьким, станом на 01.09.2015 дебіторська заборгованість бюджетних установ, організацій та інших споживачів перед відповідачем за поставлений природній газ склала 10 584 111,78 грн. Чистого прибутку у відповідача немає, а збиток складає 29 091 000 грн. Плата за поставлену теплову енергію від споживачів надходить на спеціальні рахунки та з листопада 2014 року перераховується позивачеві. Інших джерел фінансування проведення розрахунків з позивачем за спожитий природний газ на даний час у відповідача немає, а тому незалежні від відповідача обставини спричинили неможливість проведення розрахунків Компанією за спожитий природний газ і виконання рішення суду;

- позивачем не доведено погіршення фінансового стану Товариства чи ускладнення процесу здійснення ним господарської діяльності через задоволення заяви Компанії про надання відстрочки.

За таких обставин попередні судові інстанції на підставі повного та всебічного дослідження доводів і заперечень сторін та з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях належного обґрунтування, встановивши наявність у даному випадку виключних обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення суду, у межах наданих їм повноважень дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення згаданої заяви Компанії.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, оскаржувані ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1117 - 11111, 11113, 121 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 зі справи № 909/850/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя В.Палій

Суддя В.Селіваненко